Номер провадження: 22-ц/813/2796/26
Справа № 521/8866/24
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
20.01.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Михайлюка О.А. 05 березня 2025 року у м. Одеса, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що у період перебування у шлюбі позивачем та відповідачем, частково за рахунок особистих коштів позивачки та частково за рахунок спільних коштів подружжя, було придбано за договором купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м, яку було оформлено за ОСОБА_1 .
Позивач зазначала, що на придбання квартири нею було витрачено особисті кошти, що в сумі складає еквівалент 41000 доларів США (по курсу НБУ на час подання позову - 1656227,8 грн.), які вона отримала від: продажу власної земельної ділянки, площею 0,080 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виходячи з ринкової вартості об'єкту у розмірі, еквівалентному 36000 доларів США; із суми, яку вона отримала від своєї матері ОСОБА_3 у розмірі, еквівалентному 5000 доларів США. Також позивач зазначала, що оскільки придбане житло потребувало ремонтних робіт, то її матір ОСОБА_3 також передала особисто позивачці грошові кошти у розмірі 149674,25 грн.
ОСОБА_2 вказувала, що загальна сума грошових коштів, які належали їй особисто і яка була витрачена на придбання кв. АДРЕСА_1 , проведення у ній ремонтних робіт з придбанням необхідних матеріалів, облаштування меблями і побутовою технікою, складає 1805902,05 грн., а ринкова вартість кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., складає 1985511 грн., що дорівнює 50526 доларів США. Тобто, розмір спільних коштів подружжя в придбанні кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м, виходячи з її ринкової вартості, складає різницю між її загальною ринковою вартістю - 1985511 грн. і витраченими особистими коштами позивачки на її придбання, ремонт і облаштування - 1805902,05 грн., а саме: 179608,95 грн.
Також позивач посилалась на те, що за час подружнього життя сторонами, за спільні кошти, було придбано транспортний засіб NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий.
На даний час сторони добровільно не можуть дійти згоди щодо поділу майна, придбаного ними за час спільного подружнього життя, а тому позивач вимушена була звернутись до суду.
ОСОБА_2 звертала увагу також на той факт, що разом із нею проживають спільні малолітні діти, тобто квартира, будучи неподільним майном, використовується позивачем, а відтак, враховуючи інтереси сторін та неможливість одночасного користування квартирою, найдоцільнішим способом поділу спільного майна є поділ спільного майна в натурі між сторонами та визнання права власності на квартиру за позивачем та права власності на транспортний засіб за відповідачем.
З урахуванням викладеного, позивач просила суд визнати в порядку поділу спільного майна подружжя право власності: за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м; за ОСОБА_1 на транспортний засіб NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 99883,025 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 40140 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м.
Визнано, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за ОСОБА_1 на транспортний засіб NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 15140 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:
- Визнати об'єктом спільної сумісної власності Транспортний засіб NISSAN X-TRAIL, VIN: НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір жовтий, об'єм двигуна 1997.
- Визнати право власності на 1/2 частину Транспортного засобу NISSAN X- TRAIL, VIN: НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір жовтий, об'єм двигуна 1997, д/н НОМЕР_3 , за ОСОБА_1
- Визнати право власності на 1/2 частину Транспортного засобу NISSAN X- TRAIL, VIN: НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір жовтий, об'єм двигуна 1997, д/н НОМЕР_3 , за ОСОБА_2
- Визнати об'єктом спільної сумісної власності кв. під АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 80,2 кв.м.
- Визнати право власності на 1/2 частину кв. під АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 80,2 кв.м. за ОСОБА_1
- Визнати право власності на 1/2 частину кв. під АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 80,2 кв.м. за ОСОБА_2
- Визнати об'єктом спільної сумісної власності 28/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення для роботи з населенням в цокольному поверсі площею 697,3 кв.м., за адресою:, АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації права власності 22 серпня 2017 року.
- Визнати право власності на 1/2 частину 28/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення для роботи з населенням в цокольному поверсі площею 697,3 кв.м., за адресою:, АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1
- Визнати право власності на 1/2 частину 28/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення для роботи з населенням в цокольному поверсі площею 697,3 кв.м., за адресою:, АДРЕСА_3 за ОСОБА_2
- Визнати Договори № ОТ4/4.3-316 купівлі-продажу майнових прав від 04 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін» купівлі-продажу майнових прав на придбання в об'єкті будівництва - в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», кв. «316», загальна площа «36,27 кв.м.», кількість житлових кімнат «1», поверх «16» на суму 826194,30 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 33114 доларів США, № OT4/4.3-2Q/18 купівлі-продажу майнових прав від 07 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін» купівлі-продажу майнових прав на придбання в об'єкті будівництва - в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», приміщення «20», загальна площа «4,24 кв.м.», поверх «тех.» на суму 40033,35 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 1611 доларів США, № ОТ4/4.3-21/18 купівлі-продажу майнових прав від 07 лютого 2020 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін» купівлі-продажу майнових прав на придбання в об'єкті будівництва - в групі 17 -ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», приміщення «21», загальна площа «5,41 кв.м,», поверх «тех.» на суму 51091,60 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 2056 доларів США об'єктом спільної сумісної власності.
- Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав в об'єкті будівництва - в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», кв. «316», загальна площа «36,27 кв.м.», кількість житлових кімнат «1», поверх «16» на суму 826194,30 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 33114 доларів США і придбаний за Договором № ОТ4/4,3-316 купівлі-продажу майнових прав від 04 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін».
- Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав в об'єкті будівництва - в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», приміщення «20», загальна площа «4.24 кв.м.», поверх «тех.» на суму 40033,35 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 1611 доларів США і придбаний за Договором № OT4/4.3-2Q/18 купівлі-продажу майнових прав від 07 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін».
- Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав в об'єкті будівництва - в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», приміщення «21», загальна площа «5,41 кв.м.», поверх «тех.» на суму 51091,60 грн., що складає в еквіваленті на час укладання 2056 доларів США і придбаний за Договором № ОТ4/4.3-21/18 купівлі-продажу майнових прав від 07 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Данлін».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги, що продаж позивачем - ОСОБА_2 власної земельної ділянки, площею 0,080 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відбулась ще 23 листопада 2007 року, тобто за 9 років до того, як ОСОБА_1 було придбано кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м. за власні кошти, оскільки відповідно до Банківських виписок за період з 30 серпня 2013 року по 02 грудня 2017 року відповідач заробив 144336 доларів США.
Крім того, із наданих до суду квитанцій, накладних та товарних чеків, щодо покупки будівельних матеріалів не вбачається ані прізвища ім'я та по батькові позивачки, ані її номеру телефону для встановлення ким саме було придбано зазначені матеріали та саме для якої квартири.
Також апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги наявний у подружжя об'єкт на 28/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення для роботи з населенням в цокольному поверсі площею 697,3 кв.м., за адресою:, АДРЕСА_3 , а також об'єкти будівництва в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», кв. «316», загальна площа «36,27 кв.м.», кількість житлових кімнат «1», поверх «16», які, на думку ОСОБА_1 , також підлягають поділу між подружжям.
Судом взято до уваги односторонні висновки експертів щодо вартості майна, що надані позивачем. З даних висновків вбачається, що вартість машини є істотно завищеною навмисно. Відповідачем зі свого було надано доказів, які вказували що дані висновки є замовними і необ'єктивними.
Сторони про розгляд справи на 20 січня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились ОСОБА_2 та її представник, представник ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 червня 2022 року у справі №521/1861/22 було розірвано шлюб, укладений 05 лютого 2014 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
В період шлюбу у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно договору купівлі-продажу від 05 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В., зареєстрованого в реєстрі за №598, ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., в тому числі житловою 41,8 кв.м. Цей договір вчинений за згодою дружини покупця, ОСОБА_2 , викладеною у відповідній заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В. 05 травня 2016 року.
Згідно із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58739703 від 10 травня 2016 року, власником кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Згідно висновку експерта №718-ЕД/1.1. від 28 жовтня 2024 року, ринкова вартість кв. АДРЕСА_1 , станом на 16 жовтня 2024 року складала: 2045822 грн., що в еквіваленті долару США за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2024 року (41,2139 грн. за 1 долар США) дорівнювало 49639 доларів США.
Крім того, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий, дата реєстрації - 09 квітня 2015 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Висновком експерта №820-10/24 експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ, для подання до суду від 14 жовтня 2024 року встановлено, що ринкова вартість колісного транспортного засобу NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997 куб. см, колір жовтий, на дату оцінки 14 жовтня 2024 року, визначена рівною 416420 грн., що в еквіваленті долару США за офіційним курсом НБУ станом на 14 жовтня 2024 року дорівнювало 10110 доларів США.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить ст. 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з п. 3, 5 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Отже, норми ст. ст. 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Водночас, законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 шляхом визнання, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., суд першої інстанції виходив з того, що на придбання спірної квартири позивачкою було витрачено особисті кошти, що розмір яких становить 1621840,85 грн., або еквівалент 39007 доларів США, які ОСОБА_2 отримала: від продажу власної земельної ділянки, площею 0,080 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та із суми, яку позивач особисто отримала від своєї матері ОСОБА_3 у розмірі, еквівалентному 5000 доларів США.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даному випадку, колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_2 продала належну їй земельну ділянку площею 0,080 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , 23 листопада 2007 року, тобто за 9 років до того, як сторонами у шлюбі було придбано кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м. Таким чином, факт продажу земельної ділянки, вартість якої є значно меншою, ніж вартість спірної квартири, здійснений за 9 років до купівлі такої квартири, вочевидь не може бути розцінений судом як такий, що є належним доказом придбання позивачем нерухомого майна за особисті кошти.
Доводи позовної заяви, що для купівлі квартири ОСОБА_2 особисто отримала від своєї матері ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі, еквівалентному 5000 доларів США, ґрунтуються виключно на припущеннях позивача, та не підтверджені жодним письмовим доказом.
Аналогічно необґрунтованими є посилання суду першої інстанції, у якості доказів придбанням ОСОБА_3 необхідних матеріалів для проведення ремонту кв. АДРЕСА_1 , облаштування її меблями і побутовою технікою, на надані позивачем квитанції, накладні та товарні чеки щодо покупки будівельних матеріалів, оскільки зі вказаних документів не вбачається можливим встановити, ким саме було придбано зазначені матеріали, та для якої мети.
Посилання ОСОБА_2 у позові, що ОСОБА_3 також передала особисто позивачці грошові кошти, які вона отримала від продажу власної кв. АДРЕСА_5 15 червня 2016 року, у розмірі 149674,25 грн. для здійснення ремонту у спірній квартирі, є недоведеними, оскільки жодного доказу дійсної передачі вказаних грошових коштів, та витрачання їх на здійснення ремонтних робіт у кв. АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивачкою не надано належних та достовірних доказів того, що на придбання спірного нерухомого майна - кв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 було витрачено особисті кошти в сумі 39007 доларів США.
У той же час, колегія суддів приймає до уваги, що з наданих ОСОБА_1 банківських виписок за період з 30 серпня 2013 року по 02 грудня 2017 року вбачається, що останній заробив 144336 доларів США, що підтверджено випискою з рахунку приватного клієнта № 090000-2024/073.
Відтак, спірне нерухоме майно є таким, що придбано сторонами під час шлюбу та є спільним майном подружжя.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги презумпцію спільності права власності подружжя на майно, що набуте ними в період шлюбу, яка не спростована позивачем, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом визнання за сторонами право власності по 12 частку кв. АДРЕСА_1 , за кожним.
Щодо поділу рухомого майна.
Як вже вказувалось вище, під час перебування сторін у шлюбі, останніми було придбано транспортний засіб NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий, дата реєстрації - 09 квітня 2015 року, власником якого є ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Висновком експерта №820-10/24 експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ від 14 жовтня 2024 року встановлено, що ринкова вартість колісного транспортного засобу NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997 куб. см, колір жовтий, на дату оцінки 14 жовтня 2024 року, визначена рівною 416420 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить стаття 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Згідно ч. 2 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу) або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц.
У даному випадку, судовим розглядом встановлено та не спростовується сторонами, що спірне майно - автомобіль NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі за спільні кошти, тому вказане майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін, відповідно до ст. ст. 370, 372 ЦК України, має право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за відповідачем порушує законні права та інтереси позивача як співвласника такого майна.
Таким чином, врахувавши, що автомобіль марки NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 208210 грн. (416420/2=208201), визнавши за відповідачем право особистої приватної власності на цей автомобіль.
Щодо ринкової вартості спірного транспортного засобу, то колегія суддів приймає до уваги, що у справі, яка переглядається, позивач вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як відповідач не спростував визначений у висновку автотоварознавчого дослідження розмір ринкової вартості спірного майна.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21) зазначено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (п. 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (п. 63)).
З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Отже, спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (ч. 1 ст. 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зауважувала, що приписи ч. 4 та 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі ст. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц (провадження № 61-6575св19), від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20 (провадження № 61-1714св22), від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23).
Крім того, у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2 019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
У постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 Верховний Суд вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що автомобіль є неподільною річчю, колегія суддів доходить висновку про те, що спірний автомобіль має бути залишений у користуванні відповідача ОСОБА_1 , а на користь позивача має бути стягнута компенсація у вигляді частини дійсної вартості автомобілю, і саме такий варіант поділу майна подружжя є найбільш ефективним способом вирішити спір, що виник між сторонами, про поділ спільної сумісної власності подружжя.
Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про поділ наступної спільної власності подружжя: об'єкту на 28/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення для роботи з населенням в цокольному поверсі площею 697,3 кв.м., за адресою:, АДРЕСА_3 , а також об'єкти будівництва в групі 17-ти поверхових житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні з наступними характеристиками - буд. «4», секція «3», кв. «316», загальна площа «36,27 кв.м.», кількість житлових кімнат «1», поверх «16», - то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки такі вимоги позову не були предметом розгляду суду першої інстанції.
При цьому, згідно положень ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку із чим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Щодо судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 15140 грн.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 22710,78 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 судом задоволена частково та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя задоволено частково, то колегія суддів доходить висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню, пропорційно розміру задоволених вимог, судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 18925,39 грн. (22710,78 + 15140 = 37850,78)/2 = 18925,39).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя-задовольнити частково.
Визнати, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м.
Визнати, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м.
Визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) на транспортний засіб NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) 1/2 частину вартості транспортного засобу NISSAN, модель X-TRAIL, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1997, колір жовтий, в сумі 208210 гривень.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 18925,39 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 16 лютого 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе