Номер провадження: 33/813/449/26
Номер справи місцевого суду: 522/20062/25
Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.
Доповідач Артеменко І. А.
09.02.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Живиці О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Живиці Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення
23.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431389 за ч.1 ст.130 КУпАП.
За вказаним протоколом 22.08.2025 о 23:50 ОСОБА_1 у м.Одеса по вулиці Пироговська, 2/2, керував транспортним засобом - електросамокат E-wings, без номерних знаків, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 2200, результат позитивний - 0,57 проміле, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 06.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Живиця О.О. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06.01.2026 і закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Скарга обґрунтована тим, що:
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту його зупинки поліцейськими;
- наявний в матеріалах справи відеозапис, що зафіксований на відеореєстратор з поліцейського автомобіля, не має жодного відношення до справи, оскільки на ньому абсолютно інші люди. Вказаний відеозапис містить дані, що підтверджують невідповідність адреси, вказаної в протоколі та на мапі, наданої ОСОБА_1 ;
- суд першої інстанції безпідставно послався на лист Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду від 04.12.2025 (щодо застосування додаткового стягнення незалежно від наявності у особи посвідчення водія), з огляду на дату його прийняття (в той час як правопорушення відбулось 23.08.2025), а також вказаний лист не є джерелом права в Україні;
- суд не врахував, що електросамокат не відноситься до категорії транспортних засобів;
- відповідно до Інструкції, затвердженої наказом №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, разом з тим в матеріалах справи відсутній факт зупинки патрульними поліцейськими транспортного засобу;
- оскаржувана постанова суду є протиправною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Живиця О.О. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№431389 від 23.08.2025, за яким ОСОБА_1 22.08.2025 о 23:50 у м.Одеса по вулиці Пироговська, 2/2, керував транспортним засобом - електросамокатом E-wings, без номерних знаків, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 2200, результат позитивний - 0,57 проміле, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху. Вказаний протокол підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;
- роздруківкою результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат огляду склав - 0,57 ‰. Вказана роздруківка підписана ОСОБА_1 ;
- відеозаписами, долученими до матеріалів адміністративної справи, що підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Зокрема з оглянутих відеозаписів вбачається, що на запитання поліцейського щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтвердив факти керування електросамокатом, вживання алкоголю та пояснював звідки та куди направлявся. Зокрема ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він з дівчиною відпочивали у закладі в Аркадії, де він випив два келиха пива, а коли вони вирішили піти, не змогли викликати таксі, тому поїхали на електросамокаті до готелю, в якому вони зупинились в Одесі. На пропозицію працівника поліції пройти на місці зупинки у встановленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився. Поліцейським надано водієві новий герметично запакований мундштук, який останній самостійно розпакував. Згодом поліцейським роз'яснено водієві порядок проходження огляду, проведено контрольний забір повітря і проведено процедуру освідування під відеофіксацію. За результатом проходження огляду на газоаналізаторі Драгер у водія встановлена наявність алкоголю на рівні 0,57 проміле. На запитання поліцейського щодо погодження з результатом огляду водій надав однозначну позитивну відповідь. Поліцейським повідомлено щодо складення адміністративних матеріалів та відсторонено водія від керування електросамокатом. Після складення адмінматеріалів, водія ознайомлено під підпис та вручено копію протоколу;
- актом огляду, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння та результат огляду, а в графі «з результатом згоден» ОСОБА_1 розписався;
- направленням на огляд до медзакладу від 22.08.2025, в якому зазначені виявлені ознаки сп'яніння та результат огляду, проведеного на місці зупинки.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За довідками УПП в Одеській області, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія та протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а ПДР).
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додано оптичний диск, який містить два файли відеозаписів: 1 файл з двох бодікамер поліцейських (БК471001, БК 471602) щодо обставин, за якими складено адмінматеріали, та 2 файл - відеозапис з відеореєстратора, що встановлений всередині службового автомобіля поліцейських, яким зафіксовано факт руху електросамоката, але під керуванням інших осіб (двох чоловіків), а не ОСОБА_1 з дівчиною. Тому, доводи апеляційної скарги щодо файлу «ЕПР1 431389 ОСОБА_1 , ст.130 +чат» (запис 2) знайшли своє підтвердження, що вказаний відеофайл не стосується обставин цієї справи.
Разом з тим, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом за обставин, зазначених у протоколі, та зупинка його поліцейськими підтверджується іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.
Так, з відеозапису з бодікамер поліцейських 471001 та 471602 вбачається, що на запитання поліцейського: «Ви керували транспортним засобом (електросамокатом)?», ОСОБА_1 надав однозначну відповідь: «Так, я керував». При цьому, ОСОБА_1 не зазначав, що він керував електросамокатом ще до того, як вживав алкоголь, а перед тим, як до нього підійшли невідомі особи, які викликали поліцію, він тільки мав намір скористатись електросамокатом. Крім того, під час розмови із поліцейськими ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він та його дівчина відпочивали у закладі в Аркадії, де він випив два келиха пива, а перед початком комендантської години вирішили поїхати до готелю, в якому вони зупинились в м.Одесі, але не змогли викликати таксі, тому поїхали на електросамокаті.
Отже, долучені відеозаписи повністю відображають подію, за обставинами якої складено протокол про адміністративне правопорушення у цій справі, є належним доказом, оскільки на них чітко зафіксовані факти визнання ОСОБА_1 керування електросамокатом, вживання перед цим алкогольного напою, виявлення поліцейським у нього ознак алкогольного сп'яніння, проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за згодою водія та встановлення факту перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Вказані обставини апелянтом у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер та досліджується у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 23.08.2025, який з огляду на положення ст.251 КУпАП, є одним із доказів у справі, та в якому зафіксовано адміністративне правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та зазначено про проведення огляду зі згоди водія на місці зупинки у встановленому порядку за допомогою приладу Драгер під відеозапис. При цьому, ОСОБА_1 , будучі ознайомленим із складеним протоколом, не заперечував факт керування ним транспортним засобом та підписав протокол, хоча не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи, а позиція сторони захисту щодо недоведеності факту керування апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок відеофіксації за ч.2 ст.266 КУпАП стосується саме процедури огляду водія на стан сп'яніння, а не моменту руху (безпосереднього керування) ним транспортним засобом.
Висновок поліцейських про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння підтверджується, серед іншого, роздруківкою з Alkotest 7510, прилад ARLM 0437, тест 2200, результат 0,57‰, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких заперечень, а також актом огляду, в якому ОСОБА_1 проставив підпис в графі «З результатом згоден».
Доводи апеляційної скарги, що електросамокат не відноситься до категорії транспортних засобів, не ґрунтується на відповідній правовій основі, з огляду на таке.
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Так, пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом». При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 Правил дорожнього руху.
З урахуванням наведеного, електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує, є водієм у розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху.
Крім того, пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено категорії транспортних засобів. Зокрема зазначено, що до транспортних засобів категорії А1 відносяться- мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким в стані алкогольного сп'яніння, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що відповідно до Інструкції, затвердженої наказом №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобі, разом з тим в матеріалах справи відсутній факт зупинки патрульними поліцейськими транспортного засобу. З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що огляд поліцейськими ОСОБА_1 проводився на місці його зупинки. При цьому, електросамокат, на якому він пересувався з дівчиною, знаходився неподалік нього. За встановлених у цій справі обставин, відсутність на відеозаписах самого факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не спростовують обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання місцевого суду на лист Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду від 04.12.2025 (щодо застосування додаткового стягнення незалежно від наявності у особи посвідчення водія) не спростовують правильність висновків місцевого суду щодо накладання на ОСОБА_1 , який не отримував посвідчення водія, стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Насамперед, апеляційний суд звертає увагу, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб'єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.
Отже, у законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому суддя першої інстанції обґрунтовано застосував щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. При цьому, стаття 30 КУпАП, яка регулює порядок позбавлення спеціального права, не перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, Верховний Суд виходив з того, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Також Верховним Судом звернута увага на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Отже, враховуючи зазначене, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та висновки Верховного Суду, погоджується з висновком місцевого суду про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не мала до цього відповідного права.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Живиці Олега Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А.Артеменко