Справа № 375/2871/25 Головуючий у суді І інстанції Антипенко В.П.
Провадження № 33/824/942/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
09 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Іллінського Олександра Васильовича на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалось в нецензурній лайці в її сторону та завдало психологічних страждань, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 22 грудня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Іллінський О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що із постановою суду від 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 ознайомився безпосередньо в приміщенні суду 10 грудня 2025 року, після цього звернувся до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та 22 грудня 2025 року призначений йому 15 грудня 2025 року захисник подав апеляційну скаргу. Кінцевий термін на подання апеляційної скарги за наведених обставин припадав на вихідний день (20 грудня 2025 року), а тому останнім днем на подання скарги вважається 22 грудня 2025 року (понеділок).
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є необґрунтованою у зв'язку з тим, що при вирішенні питання винуватості ОСОБА_1 суд обмежився дослідженням лише позиції потерпілої та не з'ясував усіх обставин справи.
ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні та не надав суду пояснень з причин неналежного повідомлення про дату і час розгляду справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Подія, яка стала підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, мала характер побутового конфлікту, спровокованого потерпілою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Між сторонами мала місце обопільна словесна сварка, а звернення потерпілої до поліції носило характер зловживання правом.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Іллінський О.В. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від захисника на електронному адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Дослідивши зазначене клопотання, апеляційний суд вважає, що воно підлягає залишенню без розгляду, виходячи з такого.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, відсутня норма, яка б передбачала підстави для залишення клопотання без розгляду.
Отже, у даному випадку доцільно буде застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві, а саме положення КПК України.
Згідно ст. 35 КПК України у суді функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі), що забезпечують, зокрема: реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади, органи місцевого самоврядування реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в добровільному порядку.
Отже клопотання адвоката Іллінського О.В. залишено апеляційним судом без розгляду, оскільки адвокати, у разі подання документів до суду в електронній формі, мають використовувати підсистему «Електронний суд».
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд дійшов висновку, що неявка ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Іллінського О.В. відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 135529 ОСОБА_1 13 листопада 2025 року вчинив дії психологічного характеру по відношенню до своєї сестри ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано:
- копію заповненої Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої вбачається, що постраждалою особою є ОСОБА_2 та кривдник ОСОБА_1 ;
- заяву ОСОБА_2 від 13 листопада 2025 року, згідно якої вона просить начальника ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області притягнути до відповідальності її брата ОСОБА_1 , який вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру;
- пояснення ОСОБА_2 від 13 листопада 2025 року, в яких зазначено, що 13 листопада 2025 року її брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння постійно її ображає нецензурною лексикою, це відбувається на постійній основі та постійно вживає алкогольні напої, вчиняє домашнє насильство психологічного характеру;
- рапорт поліцейського, з якого вбачається, що 13 листопада 2025 року о 17:30 год. під час вільного патрулювання лейтенант поліції ОСОБА_3 та сержант поліції Ковалевський С.П. отримали виклик на службовий планшет «Домашнє насильство» за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події, було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка проживає за адресою виклику та повідомила, що прибувши до місця проживання її рідний брат ОСОБА_1 який також проживає за адресою виклику, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння почав вчиняти відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, що проявлялося в нецензурних висловлюваннях в її бік та образах, при цьому створює нестерпні умови життя. На місці події перебував кривдник, який відмовився надавати пояснення;
- 2 диски з відеозаписами з нагрудної камери 477203, 476035, 477504 від 13 листопада 2025 року.
У призначене судове засідання в суді першої інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки смс-повідомленням на номер телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, та засобами поштового зв'язку на адресу місця проживання, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що ОСОБА_1 є її братом, учасник бойових дій, вони проживають разом. Зараз ОСОБА_1 алкогольні напої не вживає, влаштувався на роботу, із потерпілою примирився.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, є безпідставними, констатуються з формальних підстав і є такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Вина у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджена належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Будь-яких інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, захисником не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Іллінського Олександра Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Іллінському Олександру Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Іллінського Олександра Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб