Справа № 752/25148/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2141/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100000001045 від 18.08.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Полтава, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не проведено аналіз всіх ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного.
Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею розглянуто питання про обрання запобіжного заходу без участі захисника, незважаючи на те, що захисником ОСОБА_6 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Апелянт наголошує на тому, що слідчим суддею не взято до уваги те, що доведена матеріальна шкода відсутня, підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, був одружений, має на утриманні малолітніх дітей.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що органом досудового розслідування не доведено належним чином ні обґрунтованості підозри, ні наявність реальних ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які б виправдовували застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Апелянт наголошує на тому, що слідчий суддя безпідставно залучив захисника з Центру надання безоплатної правової допомоги, тому ОСОБА_8 під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу залишився без належного правового захисту свого довіреного адвоката.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ) та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управління ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000001045 від 18.08.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
18.08.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
19.09.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про зупинення досудового розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України та після чого було неодноразово зупинено та відновлено.
16.12.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про зупинення досудового розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України.
29.12.2025 до СУ ГУНП у м. Києві надійшли з Австрійської Республіки матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні за № 12025100000001045 від 18.08.2025, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_8 на території Республіка Австрія 14.11.2025 вручено повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та повістки про виклик до СУ ГУНП у м. Києві на 04.12.2025, 05.12.2025 в якості підозрюваного.
У вказаних в повістках дату та час підозрюваний ОСОБА_8 до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві не з'явився, про причини неявки не повідомив.
29.12.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_8 .
29.12.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_8 .
Згідно наявних відомостей органу досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_8 на даний час перебуває за межами України.
16.01.2026 задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя виходив з того, що матеріалами, доданими до клопотання, та поясненнями, наданими прокурором в судовому засіданні, доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та те, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
При цьому, була вислухана думка прокурора, захисника та з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Розглядаючи клопотання про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив обставини того, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що у справі наявна достатня кількість даних, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім цього, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, його тяжкість та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність слідчим наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим, обрано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим та підстав для відмови у задоволенні клопотання колегія суддів не вбачає.
Крім цього, як вбачається із матеріалів судового провадження та не заперечується самим підозрюваним та стороною захисту, ОСОБА_8 перетнув кордон України та на даний час перебуває за межами України, у зв'язку з чим 29.12.2025 підозрюваного у встановленому законом порядку оголошено у державний та міжнародний розшук.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, та у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього, було вручено у спосіб, передбачений Главою 11 КПК України, а саме 18.08.2025 направлено за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_8 , що підтверджується долученими копіями накладних та описів поштових відправлень (а.с. 98).
Крім того, 29.12.2025 до СУ ГУНП у м. Києві надійшли з Австрійської Республіки матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні за № 12025100000001045 від 18.08.2025, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_8 на території Республіка Австрія 14.11.2025 вручено повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та повістки про виклик до СУ ГУНП у м. Києві на 04.12.2025, 05.12.2025 в якості підозрюваного.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст. ст. 276-278 КПК України під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_8 .
За наведених обставин, органом досудового розслідування в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Твердження захисників про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на думку колегії суддів є передчасними, оскільки у відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів захисників про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б обґрунтовували необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, колегія суддів звертає увагу, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Безпідставними також є доводи апеляційних скарг про те, що слідчим суддею розглянуто питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 без участі захисника, з огляду на те, що 16.01.2026 судове засідання з розгляду вказаного клопотання було проведено за участі захисника ОСОБА_12 , залученого з Центру надання безоплатної правової допомоги, та прокурора ОСОБА_11 , а відтак, наведені доводи апеляційних скарг не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_13
Судді:
ОСОБА_14 ___________