справа № 761/100409/21 головуючий у суді І інстанції Романишена І.П.
провадження № 22-ц/824/4012/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.
10 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» поданою представником - адвокатом Скляровим Дмитром Миколайовичем на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження,
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-2800/04 від 10 вересня 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України» майнову шкоду у розмірі 71 835, 00 грн.
У березні 2021 року від представника заявника АТ «Державний ощадний банк України» надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, у якій представник заявника просив суд:
замінити боржника ОСОБА_1 на його спадкоємця (спадкоємців) у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду у справі №2-2800 від 10 вересня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості 77 835,00 грн.
Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-2800/04 від 10 вересня 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України» майнову шкоду у розмірі 71 835, 00 грн.
Надалі, 28 жовтня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист у справі №2-2800/04, який Банком був пред'явлено на виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві.
03 листопада 2004 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового стягнення виконавчого листа у справі №2-2800/04.
У зв'язку з невиконанням Боржником рішення суду, державним виконавцем направлено до ГУ ПФУ у м. Києві розпорядження для стягнення заборгованості з пенсії ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції від 16 травня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді ГУ ПФУ у м. Києві від 24 вересня 2020 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» складає 29 471,21 грн.
07 жовтня 2020 року Банком направлено вимогу до спадкоємців ОСОБА_1 , яку надіслано до Першої Київської державної нотаріальної контори. 15 грудня 2020 року до Банку від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк О.А. отримано лист за №74/02-14 від 18 листопада 2020 року про те, що вимогу Банку до спадкоємців ОСОБА_1 долучено до спадкової справи №5/2020 та повідомлено спадкоємців ОСОБА_1
29 грудня 2020 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк О.А. направлено адвокатський запит з проханням повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_1
19 січня 2021 року запитувана інформація становить нотаріальну таємницю та не може бути надана на адвокатський запит. Станом на 07 травня 2025 року заборгованість за виконавчим листом у справі № 22800/04 не сплачена.
03 жовтня 2025 року до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, у якій представник АТ «Ощадбанк» доповнив свою заяву про заміну сторони виконавчого провадження вимогами:
- про скасування постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі, якої було завершено виконавче провадження № НОМЕР_3.
- про зобов'язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відділу ДВС відновити виконавче провадження НОМЕР_3.
Посилався на те, що в судовому засіданні, яке відбулось 16 вересня 2025 року, було порушено питання щодо стану виконавчого провадження стосовно ОСОБА_4 , з метою отримання інформації щодо стану виконавчого провадження стосовно ОСОБА_4 , представником заявника 04 липня 2025 року було направлено адвокатський запит до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відділом ДВС повідомлено про наступне: згідно інформації, що містяться у Системі, шляхом перегляду в електронному вигляді за параметрами пошук «пошук ВД/ВП (спецрозділ) НОМЕР_2, встановлено, що у Системі обліковуються відомості про виконавче провадження НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого листа №2-2800 від 10 вересня 2004 року Шевченківського районного суду м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 71 836,00 грн. Стан виконавчого провадження - завершено.
На адресу АТ «Ощадбанк» починаючи з дати смерті боржника та по 03 жовтня 2025 року від Шевченківського відділу ДВС не надходили будь-які постанови про завершення (повернення виконавчого документа стягувачеві та/або закінчення виконавчого провадження) виконавчого провадження НОМЕР_2.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику заяву АТ «Державний ощадний банк України», боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від 03 жовтня 2025 року про заміну сторони виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії. Відмовлено у задоволенні заяви представника АТ «Державний ощадний банк України», боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» - адвокат Скляров Дмитро Миколайович, 31 жовтня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, незабезпечення балансу інтересів усіх учасників справи, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву банку задовольнити.
Підтримавши доводи заяви про заміну сторони, з урахуванням доповнень від 03 жовтня 2025 року, зазначив, що на адресу АТ «Ощадбанк» починаючи з дати смерті ОСОБА_1 та по сьогодні від Шевченківського відділу ДВС м. Києва не надходили будь-які постанови про завершення (повернення виконавчого документа стягувачеві та/або закінчення виконавчого провадження) виконавчого провадження.
Враховуючи завершення виконавчого провадження на підставі відповіді Відділу ДВС, 03 жовтня 2025 року банк доповнив свою заяву про заміну сторони виконавчого провадження новими вимогами.
Подаючи цю заяву банк керувався висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, що заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Вважає, що будь-яких законних підстав для завершення виконавчого провадження НОМЕР_2 у державного виконавця відділу ДВС не було.
На думку апелянта у цій справі вирішальним не є на підставі чого було завершено виконавче провадження НОМЕР_2, найважливіше, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а тому є потреба у відновленні відповідного виконавчого провадження.
Також, банк просив долучити новий доказ - копію ухвали Апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року у справі №761/21606/16-ц за заявою ОСОБА_1 про скасування арешту на майно. Так, ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог додано лист Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 23 червня 2016 року, у якому не були виявлені виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 .
Така відповідь Відділу ДВС від 23 червня 2016 року прямо суперечить відповіді ГУ ПФУ у м. Києві від 24 вересня 2020 року про те, що на виконанні в ГУ ПФУ знаходилось розпорядження державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві від 16 лютого 2011 року №25 та копія виконавчого листа №2-2800 виданого 22 червня 2005 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення коштів з пенсії ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний Ощадний Банк Україна», які утримувались з 01 березня 2011 року в розмірі 20% щомісячно до виплати загальної суми 71836,00 грн.
Вважає, що відповідне розпорядження не могло бути направлено та продовжувало знаходитися на виконанні в ГУ ПФУ без відповідного відкритого виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Вважає, що апеляційному суду потрібно критично поставитися до відповіді Відділу ДВС про відсутність матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2, у зв'язку з їх знищенням та неможливості надати будь-які постанови про його завершення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року поновлено Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» поданою представником - адвокатом Скляровим Дмитром Миколайовичем на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 січня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвокат Скляров Дмитро Миколайович визначив межі предмету апеляційного оскарження та вказав, що ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року банк оскаржує і в частині повернення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії і в частині відмови у задоволенні заяви про заміну сторони. Вважає, що спільний розгляд цих заяв буде ефективним та захистить право банку на виконання ухваленого на його користь рішення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Бордаченко Олександр Володимирович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
У судове засідання інші учасники справи, у тому числі апелянт та його представник, не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2800 від 10 вересня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу у розмірі 71 836, 00 грн завершено, матеріали виконавчого провадження знищенні, у зв'язку з чим правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження відсутні, адже вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Також, враховуючи, що змінені вимоги заявлені з підстав, які не зазначалися при первісному зверненні до суду, зазначені вимоги є новими (додатковими), які не заявлялись у первісній заяві, не є збільшенням вимог в розумінні норм статті 49 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що представником заявника змінено як підстави, так і предмет даної заяви, а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження від 03 жовтня 2025 року не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, що зумовлює відмову у прийнятті до розгляду такої заяви.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року в частині повернення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії
Частина 4 статті 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Оскільки банк протягом більш ніж 4 років не реалізував своє право на доповнення/ зміну первісних вимог за заявою про заміну сторони виконавчого провадження, місцевий суд правомірно відмовив у прийнятті до розгляду та повернув йому заяву про заміну сторони виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії у редакції від 03 жовтня 2025 року.
Додаткового апеляційний суд зазначає, що порядок подання та розгляду заяв про заміну сторони виконавчого провадження врегульовано ст. 442 ЦПК України, яка розміщена у розділі VIцього кодексу «Процесуальні питання, пов'язані виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
В той час, право на оскарження рішень/ дій/ бездіяльності органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, сторони виконавчого провадження реалізують в порядку, визначеному розділом VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Процесуальний закон визначає різний порядок та строк розгляду таких заяв, а тому їх спільний розгляд не є можливим.
Не спростовують таких висновків суду і посилання банку на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, що заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у випадках, передбачених частиною першою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV. Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п'ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Відповідно, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, на яку посилається апелянт, визначив порядок дій правонаступника залежно від стадій виконання судового рішення.
За фактичних обставин цієї справи, виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа виданого у справі №2-2800/24 у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» не є закінченим, адже рішення суду не виконано на суму 29 471,21 грн та виконавчий лист може бути пред'явлено до виконання. Відповідно, виконавче провадження НОМЕР_2 є завершеним. За таких умов, оскарження рішень державних виконавців не є належним способом захисту прав банку при розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про заміну сторони
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10.
За змістом частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Отже, цивільний процесуальний закон передбачає можливість розгляду двох окремих, самостійних, процесуальних питання щодо: заміни сторони виконавчого провадження; заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
З наявного в матеріалах справи листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05 травня 2020 року вих. НОМЕР_2/25, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-2800 від 10 вересня 2004 року, були знищені на момент надання відповіді, тобто до звернення заявника до суду.
Враховуючи, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2800 від 10 вересня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу у розмірі 71 836, 00 грн. завершено, матеріали виконавчого провадження знищенні, місцевий суд цілком обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження НОМЕР_2.
Інших доводів на спростування висновків місцевого суду апеляційна скарга не містить, а зводиться до незгоди з судовим рішенням та власного тлумачення апелянтом характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування ухвали суду.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подану представником - адвокатом Скляровим Дмитром Миколайовичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2026 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова