справа № 759/8091/25 головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/4065/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
10 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Васильчук Іриною Миколаївною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП,
у квітні 2025 року позивач ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, у якому просив:
стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 457 772,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 жовтня 2023 року о 08 годині 45 хвилин у м. Києві за адресом вул. Глибочицька, 32Б на перехресті з вул. Студентською при участі автомобіля SKODA SUPERB, днз « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НYUNDAI ELANTRA днз « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 сталася ДТП.
Відповідно до висновку експертного дослідження Київського НДЕКЦ МВС України від 13 листопада 2023 року за №ЕД-19/111-23/58401-ІТ в діях водія транспортного засобу SKODA SUPERB днз « НОМЕР_1 » позивача з технічної точки зору не вбачається невідповідності чи порушення п.п.12.3, 16.11 ПДР України.
В свою чергу, вказаним вище експертним дослідженням фактично встановлено, що в заданій дорожній обстановці, в діях водія транспортного засобу НYUNDAI ELANTRA днз « НОМЕР_2 » відповідача вбачаються невідповідності вимогам п.11.9 ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
27 вересня 2024 року Київським апеляційним судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідача на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року у справі №761/7907/2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, якою останнього визнано не винним, а провадження у справі закрито.
Враховуючи викладене вище за заявою позивача до УПП у місті Києва, водія автомобіля НYUNDAI ELANTRA днз « НОМЕР_2 » відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності. Потерпілим від дій відповідача визнано позивача.
Згідно звіту про оцінку майна №19812 від 10 жовтня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 185 799,28 грн.
Відповідач як винуватець ДТП, повинен відшкодувати витрати, для відновлення первинного стану автомобіля позивача, тобто витрати на його повний ремонт.
Крім того, раніше дуже часто на вихідних позивач із сім'єю виїжджали з міста на відпочинок від тяжкого робочого тижня, після ДТП змога на законний відпочинок зникла. Також зазначає, що на тривалий час після ДТП позивачеві та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Позивач через втрату автомобіля, не міг виконувати деякі доручення керівництва, що були пов'язані з переїздом, що спричинило зменшення заробітної плати. Окрім цього, позивач є діючим військовослужбовцем, грошові кошти спрямовані на особисті потреби (одяг, амуніція) був змушений звернути в рахунок витрат на відновлення машини. Просить стягнути 150 000,00 грн, оскільки вказана ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачеві зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з ДТП при участі сина останнього, який перебував у транспортному засобі.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 185 799,00 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, кошти у розмірі 15 473,02 грн, які сплачені за складення експертних звітів, висновків, судові витрати на професійну допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Васильчук Ірина Миколаївна 03 листопада 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції фактично поклав на ОСОБА_1 цивільну відповідальність без встановлення його вини, чим порушив принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України.
Дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів сторін сталася 04 жовтня 2023 року, однак протокол щодо відповідача складений 20 листопада 2024 року та надійшов до суду лише 17 грудня 2024 року, тобто поза межами визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року у справі №761/46893/24 провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито.
Районний суд проігнорував преюдиційні обставини, встановлені цією постановою, що в діях ОСОБА_1 порушень ПДР не встановлено.
Також є необґрунтованими висновки суду щодо наявності моральної шкоди, оскільки позивач не довів факту настання душевних страждань, причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, а визначений розмір є надмірним та не підтверджений жодними доказами.
Крім того вважає завищеною та такою, що не відповідає обставинам справи вартість відновлювального ремонту визначену у звіті про оцінку майна №19812 від 10 жовтня 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Васильчук Іриною Миколаївною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
09 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бегейович Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Васильчук Ірина Миколаївна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Крім того, зауважила, що представник позивача відзив на апеляційну скаргу подав з пропуском встановленого судом строку, а тому такий відзив має бути залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Бегейович Роман Васильович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо прийнятності відзиву Долі Р.М. на апеляційну скаргу
Стаття 120 ЦПК України визначає, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина перша статті 360 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Встановлено, що ухвалою від 03 грудня 2025 року у справі №759/8091 Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду ухвалив надіслати учасникам судового провадження копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, роз'яснивши їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України, у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання вказаної ухвали.
Стаття 361 ЦПК України визначає, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи, крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет.
У цій справі Київський апеляційний суд на виконання вимог ст. 361 ЦПК України ухвалу про відкриття апеляційного провадження направив представнику ОСОБА_2 - адвокату Бегейовичу Р.В. до електронного кабінету 08 грудня 2025 року. За даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, того ж дня документи доставлено представнику позивача.
Крім того, представник позивача 12 січня 2026 року ознайомився з матеріалами справи у приміщенні Київського апеляційного суду.
Отже, останнім днем на подання відзиву на апеляційну скаргу для ОСОБА_2 було щонайменше 19 січня 2026 року.
Оскільки строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом, з урахуванням приписів ст. 127 ЦПК України, такий строк може бути лише продовжений судом за заявою учасника справи чи з ініціативи суду, і якщо він не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Оскільки станом на 09 лютого 2026 року встановлений апеляційним судом строк на подання відзиву на апеляційну скаргу сплинув, поданий представником Долі Р.М. відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскаржуваного рішення
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №525776, складеним 04 жовтня 2023 року інспектором роти 7 батальйону 3 полку 1 УПП в м. Києві ДПП Кардаш Я.В., 04 жовтня 2023 року о 08 год. 45 хв. в м. Києві на перехресті з вул. Глибочицькою - вул. Студенській в м. Києві, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Студенська, при виїзді на нерегульоване перехрестя вул. Глибочицька, не надав перевагу автомобілю «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року у справі №761/37350/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, залишено без змін.
Вказаною постановою Київського апеляційного суду встановлено наступні обставини:
Згідно з висновком експертного дослідження №ЕД-19/111-23/58401-ІТ від 13 листопада 2023 року, в основі якого лежать дані, отримані з пояснень водія ОСОБА_2 та схеми ДТП, встановлено, що водій автомобіля «HyundaiElantra» д.н.з. НОМЕР_2 перед зіткненням рухався по зустрічній трамвайній колії, створював небезпеку для руху водія ОСОБА_2 , який не міг вчасно виявити цю небезпеку та відреагувати на неї, оскільки його видимість була обмеженою іншими автомобілями, які стояли перед перехрестям. В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам п.п.16.11, 12.3 ПДР України.
Крім того, з долученого в судовому засіданні апеляційного суду висновку автомеханічного дослідження №8884/8885/24-52 від 30 серпня 2024 року, в основі якого лежить аналіз фотознімків з місця події, вбачається, що за вказаних в заяві про призначення дослідження характеристик зближення автомобілів «Skoda» та «Hyundai», у експерта немає підстав технічного характеру вважати дії водія ОСОБА_2 такими, що не відповідали вимогам п.п. 16.11, 12.3 ПДР України.
Разом з тим, з наданого апелянтом висновку з №033-24 від 25 червня 2024 року, в основі якого лежить аналіз схеми ДТП та фотознімків з місця події, вбачається, що місце зіткнення автомобілів «Skoda» та «Hyundai» знаходиться в межах трамвайної колії, що має напрямок до вул. Нижній Вал, тобто в напрямку руху автомобіля «HyundaiElantra» д.н.з. НОМЕР_2 . В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали п.п.16.11, 12.3ПДР України та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП з технічної точки зору.
Висновки судді місцевого суду в частині, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення є обґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять переконливих даних, що вказують на порушення ним п.п. 16.11, 12.3 Правил дорожнього руху.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2024 року, серії ААД №827857 гр. ОСОБА_1 04 жовтня 2023 року, приблизно о 08 год. 45 хв., керуючи автомобілем «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись перехрестям вулиць Глибочицької та Студентської у місті Києві, по трамвайним коліях зустрічного напрямку, здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який повертав з вулиці Студентської, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року у справі №761/46893/24 провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Суд встановив доведеним, що водій автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 перед зіткненням рухався по зустрічній трамвайній колії, створював небезпеку для руху водія ОСОБА_2 , який не міг вчасно виявити цю небезпеку та відреагувати на неї, оскільки його видимість була обмеженою іншими автомобілями, які стояли перед перехрестям. Отже, внаслідок вищевказаного ДТП ОСОБА_1 власнику автомобілю «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту з урахування значення коефіцієнта зносу становить 185 799, 28 грн.
Окрім того, відповідно до рахунку №1972/Kyiv23 від 02 листопада 2023 року позивач сплатив за проведення експертного дослідження від 13 листопада 2023 року №ЕД-19/111-23/58401-ІТ - 2 294, 40 грн.
Окрім того, відповідно до рахунку фактури №3694 від 20 серпня 2024 року позивач оплатив за проведення та складення висновку експерта КНДІСЕ від 30 серпня 2024 року №8884/8885/24-25 за результатами проведення автомеханічного дослідження - 8 178, 62 грн.
Окрім того, відповідно до товарного чека від 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 сплатив 5 000, 00 грн за проведення автотоварознавчого дослідження від 10 жовтня 2023 року.
Вирішуючи спір у справі в частині майнової шкоди суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачу спричинена майнова шкода, внаслідок ДТП, яка виникла з вини водія ОСОБА_1 , з останнього на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 185 799, 28 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходив з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, та вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення в розмірі 50 000, 00 грн.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року у справі №761/46893/24 провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Закриваючи провадження у справі місцевий суд не встановив винуватість/ невинуватість ОСОБА_1 , у зв'язку з чим його вина підлягала доведенню у загальному порядку.
У цій справі суд першої інстанції належним чином дослідив постанови судів у справах №761/37350/23 та №761/46893/24, у т.ч. висновки трасологічних експертиз та правомірно вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП за участі транспортних засобів сторін, що мала місце 04 жовтня 2023 року о 08-45 год. у місті Києві.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, адже постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року у справі №761/37350/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року, встановлена невинуватість позивача у вчиненні ДТП (провадження у справі закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення) та в порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню/ спростуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про неврахуванням місцевим судом висновку експерта №033-24 від 25 червня 2024 року також є неприйнятними, адже у справі №761/37350/23 Київський апеляційний суд надав йому оцінку та визнав таким, що не спростовує невинуватість позивача у вчиненні ДТП.
Перевіркою чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ з Єдиної централізованої бази даних МТСБ України встановлено відсутність діючих полісів на транспортний засіб НОМЕР_2 .
У зв'язку із відсутністю у відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, завдана пошкодженням автомобіля ОСОБА_2 шкода підлягає стягненню із відповідача за правилами, встановленими ЦК України.
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 25 лютого 2019 року в справі №466/4051/15-ц, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Оскільки законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, яку відповідач в ході розгляду справи судом першої інстанції не спростував, місцевий суд правомірно вважав, що відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу ушкодженням його майна має нести відповідач ОСОБА_1 .
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.
На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано звіт про оцінку майна №19812 від 10 жовтня 2023 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту КТЗ «Skoda» д.н.з. НОМЕР_1 , з урахування значення коефіцієнта зносу становить 185 799, 28 грн.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За відсутності іншого експертного висновку/ звіту щодо вартості завданого позивачу майнового збитку, незаявлення відповідачем клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи, у суду відсутні підстави не прийняти як доказ звіт про оцінку майна №19812 від 10 жовтня 2023 року та відповідно визначений ним розмір завданого позивачу матеріального збитку.
Що стосується доводів апеляційної скарги у частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У справі, яка переглядається, місцевий суд цілком обґрунтовано вважав, що позивачем доведено факт заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, а тому з урахуванням обставин справи, тривалості часу, протягом якого позивач вживала заходи для відновлення своїх порушених прав, вимушеності змін звичного способу життя у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодування заявленої моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн є справедливим та співмірним стражданням позивача.
Інші доводи апеляційних скарг також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянтів.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Васильчук Іриною Миколаївною - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова