КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
04 лютого 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Романка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 10 червня 2025 року о 01 годині 10 хвилин, у м. Києві по вул. Заболотного, 1 керував автомобілем BMW ДНЗ НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря 002666, чим повторно протягом року вчинив порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що оскаржувану постанову суду першої інстанції він отримав лише 25.11.2025 року, після свого повернення до міста Києва з тривалого волонтерського відрядження. До цього моменту він не мав фактичної можливості ознайомитися з текстом постанови та реалізувати право на її апеляційне оскарження. Крім того, ОСОБА_1 не був присутній під час ухвалення постанови суду першої інстанції та не отримував її до 25.11.2025 року, що підтверджує відсутність у нього реальної можливості подати апеляційну скаргу у десятиденний строк. Також вказує, що протягом останніх двох місяців він постійно перебував у відрядженнях, пов'язаних із волонтерською діяльністю, що об'єктивно унеможливило належне отримання судових документів. На підтвердження викладеного долучає відповідні докази перебування у відрядженні.
В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказав, що допущено порушення процедури проведення огляду, що передбачена ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров?я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Зазначає, що висновок медичного огляду, наданий поліцією, не може визнаватися допустимим доказом, оскільки огляд проведено без застосування технічних засобів та лабораторних досліджень. Так, після невдалої спроби надання сечі лікар не організував відбір інших біологічних зразків і безпідставно розпочав заповнення формуляра висновку медичного огляду. Крім того, вказує також на відсутність у лікаря належної кваліфікації, що підтверджується відповіддю медичного закладу лист від 28.07.2025 №061/10-828), згідно якої лікар, який проводив огляд, не проходив тематичного удосконалення, передбаченого п.3 розд. ІІІ Інструкції №1452/735, у зв'язку з відсутністю відповідної програми.
Щодо порушень процедури огляду апелянт зазначає, що відсутня фіксація ознак сп'яніння на місці зупинки та не було проведено огляд на місці зупинки, а працівники поліції не дочекавшись його відповіді, відразу запропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду.
Разом з тим, направлення на огляд складено після доставлення його до медичного закладу, який в свою чергу не є найближчим закладом охорони здоров'я в розумінні Інструкції № 1452/735. Також наголошує й на тому, що лікар не надав йому можливості ознайомитись з висновком і не вручив його примірник.
Звертає також увагу, що фактично він був відсутній під час оформлення протоколу, що позбавило його можливості надати пояснення та зауваження та крім того не роз'яснено було права передбачені ст. 268 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Романка В.В. щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та по суті апеляційної скарги, з урахуванням думки захисника частково передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження таким, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Насамперед, суд з'ясував питання у захисника щодо участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Адвокат Романко В.В. повідомив, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги і не бажає безпосередньо приймати участь в судовому засіданні довіряючи права захисту адвокату.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є волонтером та членом благодійної організації «Благодійний фонд «Дім Йосифа» та не міг бути присутнім у судовому засіданні 30 вересня 2025 року в Голосіївському районному суді м. Києва, оскільки у період з 25 вересня 2025 року по 23 листопада 2025 року він був відряджений вищевказаною благодійною організацією до міста Херсон з метою участі у заходах із надання гуманітарної допомоги населенню Херсонської області, забезпечення логістики та супроводу гуманітарних вантажів, що підтверджується наказом №35-В від 19.09.2025 року (а. с. 146). Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише після закінчення відрядження, 25 листопада 2025 року, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи (а. с. 121).
Враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні в суді першої інстанції, а також у встановлений законом строк не мав об'єктивної можливості особисто ознайомитися із текстом оскаржуваної постанови та подати апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, а тому він підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті
Насамперед, щодо виклику у судове засідання прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, з урахуванням думки захисника, передосліджує вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. Захисник Романко В.В. вважав за можливе розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора до судового засідання не заявляв .
Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 158-159).
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Перевіривши матеріали справи та частково дослідивши з урахуванням думки захисника зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, Голосіївський районний суд м. Києва об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими доказами в справі, зокрема:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 №357127 від 10 червня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.06.2025 № 002666, складеному о 01 год 40 хв. 10.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (клінічно), яким підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом з боді-камери поліцейського, переглянутому у судовому засіданні, яким зафіксовано події, зазначені в протоколі, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння;
- копією постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2025, яка набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні 23.01.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП.
Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п. 2.9а. ПДР України.
Захисник Романко В.В. в судовому засіданні апеляційної інстанції вказав на порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки лікар-нарколог не надав ОСОБА_1 достатньо часу для надання біологічного матеріалу, крім того, лікар, на його думку, не має достатньої кваліфікації для проведення такого огляду, а тому його висновок є недійсним. Також захисник вказав на порушення, що полягає також у проведенні такого огляду в укритті, а не в приміщенні лікарні.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника Романка В.В. про порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними та спростовуються відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, наявними в матеріалах справи.
Зокрема, як вбачається із зазначених відеозаписів, ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час керування транспортним засобом у комендантську годину. Під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан такого сп'яніння, на що водій погодився пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Крім того, працівниками поліції було виявлено, що водій ОСОБА_1 вже позбавлений права керування транспортним засобом. Прибувши до закладу охорони здоров'я, внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Києві, огляд водія проводився в спеціально облаштованому для цього укритті лікарем-наркологом, яка представилася ОСОБА_1 і в ході огляду встановила у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та надала йому ємність для відібрання біологічного матеріалу (сечі) для подальшого проведення лабораторного дослідження, однак водій повідомив про фізіологічну неможливість надати такий біологічний матеріал, а згодом відмовився від подальшого проходження огляду в укритті та вимагав провести огляд безпосередньо у приміщенні лікарні.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника про неправомірність проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в укритті є безпідставними. Як то передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, працівники поліції доставили водія до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння протягом двох годин з часу виявлення підстав для проведення такого огляду. Однак, у вказаний проміжок часу у місті Києві було оголошено повітряну тривогу, і з метою уникнення загрози життю і здоров'ю осіб, огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено в спеціально облаштованому для цього укритті закладу охорони здоров'я за тією ж адресою: вул. Чорних Запорожців 20.
Твердження апелянта про відсутність належної кваліфікації лікаря-нарколога є недоведеним та базується лише на його припущеннях. Як вбачається із вищевказаного відеозапису, лікар-нарколог, яка проводила огляд ОСОБА_1 , представилась та повідомила йому про свою кваліфікацію і здобуту освіту. До того ж, у матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит захисника Романка В.В. від КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» №061/10-828 від 28.07.2025 року, у якій вказано, що лікар-нарколог ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 , як і інші лікарі-наркологи відділення медичних оглядів на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа», пройшла інтернатуру за спеціальністю «Психіатрія» з наступною спеціалізацією з «Наркології», атестована у встановленому порядку на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Наркологія» або з присвоєнням (підтвердженням) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Наркологія», у встановленому порядку підвищують кваліфікацію та проходять курси з тематичного удосконалення, мають особисті освітні портфоліо з результатами проходження безперервного професійного розвитку (а. с. 75).
Доводи ОСОБА_1 про те, що лікар-нарколог не надав часу для відібрання біологічного матеріалу та не запропонувала здати альтернативний біологічний матеріал, не заслуговує на увагу. Як вбачається із відеозапису, лікар-нарколог спочатку запропонувала пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», а після його відмови, надала змогу та достатню кількість часу на надання біологічного матеріалу (сечі) для здійснення лабораторного дослідження, однак сам ОСОБА_1 лише вчиняв дії, спрямовані на затягування часу та уникнення проходження огляду.
Що ж стосується доводів захисника про складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає, що вимоги до складення протоколу про адміністративне правопорушення зазначені у ст. 254 КУпАП органом поліції дотримані і переконливих доказів зворотнього, стороною захисту не надано .
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, а також зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з підстав порушення процедури огляду та недійсності висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є безпідставними. В свою чергу Голосіївський районний суд м. Києва дійшов обґрунтованого висновку про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ст. 266 КУпАП, що підтверджується відеозаписом та наявними матеріалами справи.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП зокрема в межах санкції ч.2 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною .
За таких обставин, постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року - задовольнити і вважати апеляційну скаргу прийнятною.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 752/15573/25
Апеляційне провадження № 33/824/839/2026
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Вдовиченко О.О.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.