28 січня 2026 року
справа № 362/6344/24
провадження № 22-ц/824/697/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Марчук О.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 12 березня 2021 року відповідач уклав із АТ «ОТП Банк» кредитний договір № 2035889673 за яким отримав грошові кошти.
Надалі, 21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ФК «Еліт фінанс» було укладено договір факторингу № 21/06/24 за яким право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на користь позивача.
У підсумку, позивач вказує, що за відповідним договором факторингу він набув право вимоги за зазначеним кредитним договором, а тому, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за наведеним кредитним договором не виконує, у нього виникла заборгованість за кредитом, що порушує права позивача, у зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 298 198 гривень 16 копійок (а.с. 48 - 50).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» кредитну заборгованість в сумі 298 198 (двісті дев'яносто вісім тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 16 копійок та грошові кошти в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги обґрунтовані тим, що перебіг процесуального строку у позивача для усунення недоліків почався з 24.09.2024. Останній день для усунення недоліків був 04.11.2024 (з урахуванням вихідних днів та відповідно до вимог статей 123-124 ЦПК) Всупереч вимогам ЦПК, 08.10.2024 від позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшов лист, який в системі електронний суд іменується, як «про усунення недоліків». Отже, документ поданий з пропуском строку і не повинен був братись до уваги судом першої інстанції.
В порушення норм, 14.10.2024 суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області виносить ПОВТОРНУ ухвалу про залишення без руху позовної заяви ТОВ ФК «Еліт Фінанс», та роз'яснює в тексті детально, що попередній лист-заява від 08.10.24 про усунення недоліків не підходить суду, що потрібно подати новий позов, в новій редакції, повторно надає строк для усунення недоліків.
ОСОБА_1 ознайомлена з ухвалою суду про відкриття провадження 26.10.2024, після реєстрації електронного кабінету суду. В такому разі строк подачі відзиву 15 днів спливав 11.11.2024. Саме 11.11.2024 був зареєстрований відзив судом першої інстанції, тобто відзив поданий в строк, визначений в ухвалі суду, вчасно.
В своїй відповіді на відзив представник позивача не заперечував і не клопотав перед судом про те, що відзив поданий не в строк, не просив суд не брати його до уваги. То ж суд першої інстанції упереджено, з порушенням норм матеріального і процесуального права прийняв рішення, не взявши до уваги доводи відповідача та докази, які були надані у відзиві.
У письмових поясненнях директор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - В.Г. Наваренко заначає, що доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі є помилковими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені наведеним кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за даним кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12 березня 2021 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2035889673 за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 206 000 гривень 00 копійок на строк 5 років зі сплатою відсотків у розмірі 29 % річних (а.с. 5 - 6, 6 на звороті - 7, 7 на звороті - 8, 8 на звороті - 9, 10).
Також, відповідача ознайомлено із паспортом споживчого кредиту, у якому зафіксовано основні умови надання кредиту та порядок його повернення (а.с. 8 на звороті - 9).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період часу з 12 березня 2021 року по 21 червня 2024 року (а.с. 21 - 25).
Потім, позивач уклав відповідний договір факторингу із вказаним кредитором відповідача за наведеним кредитним договором, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача по зазначеному укладеному договору.
Зокрема, за договором факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року укладеним між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ФК «Еліт фінанс» до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача № 2035889673 від 12.03.2021 року (а.с. 12 - 17, 18, 19, 20, 29 на звороті, 43, 96).
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за вказаним кредитним договором по якому позивач набув право вимоги від кредитора.
Із наданого позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21.06.2024 року відповідач має заборгованість за вказаним договором на загальну суму 298 198 гривень 16 копійок (а.с. 26).
Щодо посилання Відповідача на необхідність суду першої інстанції повернути позов, то суд зазначає, що ЄСПЛ вважає надмірний формалізм порушенням права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), оскільки суворе дотримання формальних вимог не повинно перешкоджати доступу до правосуддя або нівелювати суть прав. Суди мають уникати надмірно формалістичного тлумачення процедурних вимог, якщо це шкодить справедливості розгляду (наприклад, рішення по справі Dos Santos Calado (заява № 55997/14)).
ЄСПЛ також зауважив про забезпечення належного доступу до правосуддя кожної держави-учасниці Конвенції,, а саме у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the UK, 1975) ЄСПЛ вказав, що фундаментальне рішення, яке встановли, що ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернення до суду у цивільних справах. У справі «Меньшаков про України» ЄСПЛ вказав, що порушення через надмірний формалізм, коли національні суди відмовляли у розгляді скарги через незначні помилки, що перешкоджало доступу до правосуддя. У справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, 2001) ЄСПЛ вказав, що надмірно високі судові витрати можуть обмежити доступ до суду, якщо вони перевищують платоспроможність заявника.
Таким чином, фактично доводи Скаржника в цій частині є такими, що суперечать вищевказаним позиціям ЄСПЛ, які є джерелом права у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У Постанові від 23 грудня 2020 року по справі № 358/509/17 Верховний Суд нагадав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зазначила, що у праві України доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення.
Таким чином, згідно даних норм, а також роз'яснень Верховного Суду, які викладені Постанові від 23 грудня 2020 року по справі № 358/509/17 на виконання умов договору факторингу AT «ОТП Банк» було вчинено конклюдентні дії у вигляді передачі матеріалів кредитної справи відповідача (кредитний договір, виписки по рахункам, паспорт споживчого кредиту), що беззаперечно свідчить про повне виконання сторонами умов даного договору, та, як наслідок, підтверджує факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором до відповідача. Є очевидним той факт, що за умови не набуття права вимоги позивачем до відповідача та невиконання сторонами договору факторингу своїх зобов'язань, AT «ОТП Банк» ніколи не було би передано вищевказані документи кредитної справи відповідача Позивачу.
Вказаний факт підтверджує факт набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц.
У Постанові від 22.04.2024 по справі № 559/1622/19 Верховний Суд роз'яснив, що у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, підсумовуючи вищевикладене заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 12 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді