Справа № 640/6291/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Секірська А.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
13 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного регіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко», про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Епіцентр К») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного регіонального управління Укртрансбезпеки (далі по тексту - відповідач, Укртрансбезпека) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно господарського штрафу № 230385 від 19.01.2021.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Епіцентр К», зареєстровано як юридична особа 27.08.2003, № запису 10671200000001712, місцезнаходження: Україна, 04128, місто Київ, вул. Берковецька, будинок 6-К, основний вид економічної діяльності: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 05.04.2025.
08.12.2020 на підставі направлення на перевірку від 04.12.2020 № 026456, посадовими особами Укртрансбезпека на а/д М05, 452 км +811 м, о 22 год. 47 хв. проведено перевірку транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Епіцентр К», під керуванням водія ОСОБА_1 (далі по тексту - водій ОСОБА_1 ).
За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами Укртрансбезпека складено акт № 253070 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.130, акт перевірки).
Так, у зазначеному акті перевірки зазначено, що під час перевірки виявлено порушення п.22.5 ПДД, а саме: при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11,00 т, фактичне навантаження становило 12,13 т, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 15 ч. 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій від підпису відмовився.
Згідно із товарно транспортною накладною від 08.12.2020 № 052553, автомобільний перевізник ТОВ «Кряж і Ко» здійснював перевезення на замовлення ТОВ «Епіцентр К» на автомобілі VOLVO, д.н.р. НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп НОМЕР_4 , маса брутто 39,280 тон (а.с.133).
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, д.н.р. НОМЕР_3 , відповідачем встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,13 т при нормативно допустимому 11 т, на підтвердження чого відповідачем надано талон зважування від 08.12.2020, довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 08.12.2020 № 033278 та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048604 від 08.12.2020 (а.с.134-136).
23.12.2020 за вих. № 100864/19-1/24-20 Укртрансбезпекою направлено ТОВ «Епіцентр К» повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 19.01.2021 з 09:30 до 16:00 год, (а.с.140).
Поштове відправлення 0308300677627 за даними трекінгу на сайті Укрпошти вручено 04.01.2021 (а.с.143), проте ТОВ «Епіцентр-К» не брало участі у розгляді справи.
19.01.2021 в.о.начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А., за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Епіцентр К», враховуючи те, що ТОВ «Епіцентр К» допущено перевищення встановлених габаритно вагових норм понад 10%, але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову № 230385 про застосування адміністративно господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с.129, далі по тексту - оскаржувана постанова).
Суму штрафу в розмірі 17000,00 грн. сплачено ТОВ «Кряж і Ко» платіжним дорученням від 23.02.2021 № 7000031681 (а.с.52).
Вважаючи протиправним оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи, які розглядали цю справу, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, оскільки товарно транспортна накладна, в якій визначено в якості автомобільного перевізника ТОВ «Кряж і Ко» надавалася водієм при проведенні перевірки.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ)(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»(далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.
Транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф, зокрема:
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, абзац 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до якого було накладено штраф, не містить посилань на будь-яку величину похибки, а прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає іншого трактування.
Подібний правовий висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 липня 2022 року у справі №380/5173/20.
Щодо доводів позивача про те, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, оскільки вантаж, який перевозився відповідачем, є сипучим та рухомим під час руху автомобіля, а маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, тоді як методика зважування такого вантажу відсутня, а тому не можливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, суд апеляційної інстанції зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавцем виключено норму права про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 скасовано п.19 Порядку КМУ № 879, який передбачав обов'язок територіальних органів Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Положеннями ст. 4 і ст. 29 Закону № 3353-ХІІ, ст. 33 Закону №2862-IV визначено, що визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів встановлено Порядком № 879.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.
Суд зауважує, що при здійснення перевезень подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.
Щодо доводів позивача про те, що у даному випадку перевізником вантажу було ТОВ «Кряж і Ко», а ТОВ «Епіцентр-К» замовником такого перевезення, а тому штрафні санкції оскаржуваною постановою застосовані до неналежного суб'єкта господарювання, колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Епіцентр-К» не спростовано, що на момент проведення перевірки транспортного засобу VOLVO, д.н.р. НОМЕР_3 , власником якого є позивач, не було допущено перевищення встановлених габаритно вагових норм понад 10%, але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Так, посадовими особами відповідача, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, д.н.р. НОМЕР_3 , встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,13 т при нормативно допустимому 11 т, на підтвердження чого відповідачем надано талон зважування від 08.12.2020, довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 08.12.2020 № 033278 та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048604 від 08.12.2020 (а.с.134-136).
Тобто, Укртрансбезпекою зафіксоване порушення - перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, визначених ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф, зокрема: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначає в позовній заяві ТОВ «Епіцентр К», що останнє не є перевізником у розумінні Закону, а тому притягнення товариства до відповідальності є протиправним.
Мотивами вказаних обставин позивач зазначає, що згідно із товарно транспортною накладною від 08.12.2020 серії 12ААИ № 052553, яка надавалася при рейдовій перевірці водієм ОСОБА_1 , автомобільний перевізник ТОВ «Кряж і Ко», замовник ТОВ «Епіцентр К», вантажовідправник ТОВ «Епіцентр К», вантажоодержувач ЗПК ТОВ «Бруклін Київ» для компанії «Louis Dreyfus Company Suisse S.A.», автомобіль VOLVO, д.н.р. НОМЕР_3 , причіп/напівпричіп НОМЕР_4 , вантаж кукурудза (2020) насипом, маса брутто 39280 (а.с.73-74).
Витягом з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 29.07.2020 № 130 «К» підтверджується, що ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 30.07.2020 (а.с.148).
01.04.2020 між ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір № V15-КР/ТВ оренди транспортного засобу (а.с.17-23), 26.05.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № V15-КР/ТВ, згідно із п.п.1.2 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в оренду 01.07.2020 транспортні засоби, зокрема, Volvo, модель FM9, кузов № НОМЕР_5 , колір кузова білий, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 21.04.2007 (а.с.26-32, 51).
01.07.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, Volvo, модель FM9, кузов № НОМЕР_5 , колір кузова білий, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 34).
Також, ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір від 01.04.2020 № SCH15-KR/ТВ оренди транспортного засобу, 01.11.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № SCH15-KR/ТВ, згідно із п.п.1.3 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в оренду 01.11.2020 транспортні засоби, зокрема, SCHMITZ, модель SKI 24 SL 10.5, номер шасі № НОМЕР_7 , колір кузова білий, рік випуску 2019, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8043 29.01.2020 (а.с. 44-48, 50).
01.11.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, SCHMITZ, модель SKI 24 SL 10.5, номер шасі № НОМЕР_7 , колір кузова білий, рік випуску 2019, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.49).
Позивач зазначає, що саме ТОВ «Кряж і Ко» здійснювало перевезення вантажу, на підтвердження чого надає товарно-транспортну накладну від 08.12.2020 та витяг з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 29.07.2020 № 130 «К» підтверджується, що ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 30.07.2020, а тому саме ТОВ «Кряж і Ко» має бути притягнуто до відповідальності за вказане правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Разом з тим, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N___».
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі №804/8740/16 сформулював правові висновки, відповідно до яких, попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися за його отриманням, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Приписами статті 48 Закону унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, для транспортних засобів, що перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковою згідно із наведеними вимогами, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Крім того, пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), установлено: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Разом з тим, у даному випадку, ТОВ «Епіцентр К» не надано належних доказів, які підтверджують наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу, що перевірявся, а саме ТОВ «Кряж і Ко» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача, водієм ОСОБА_1 відповідного договору оренди транспортного засобу надано не було, як і не надано акту передачі транспортного засобу в оренду та тимчасового реєстраційного талону.
Досліджуючи товарно-транспортну накладну від 08.12.2020 року, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» зазначено як вантажовідправника (а.с.133). Отже, вказана товарно-транспортна накладна підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів. При цьому, вимога про її наявність скерована не до автомобільного перевізника (в розумінні положень Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, що визначає автомобільного перевізника.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку у спірних правовідносинах ТОВ «Епіцентр К», яке є власником автомобіля марки Volvo, модель FM9, кузов № НОМЕР_5 , колір кузова білий, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Кряж і Ко» не спростовує порушення, за яке на позивача накладено штраф.
Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення ТОВ «Епіцентр К» порушення п.22.5 ПДД, а саме: при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11,00 т, фактичне навантаження становило 12,13 т, та наявність підстав для застосування до останнього штрафних санкцій, відповідальність за які передбачена абз. 15 ч. 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування цього рішення, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити повністю.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного регіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко», про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст рішення виготовлено 13.02.2026 року