16 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39591/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 року у справі №420/39591/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79376941 від 18.11.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
27 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, Головне управління, пенсійний орган) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №79376941 від 18.11.2025 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що незважаючи на виконання пенсійним органом судового рішення в межах повноважень та не враховуючи пояснення, викладені у листі від 22.10.2025 року №1500-0405-5/176036, щодо виплати заборгованості по перерахунку пенсії після їх виділення з Державного бюджету України, відповідачем безпідставно винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог судового рішення без поважних причин.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 31 грудня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ПФУ в Одеській області задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №79376941 від 18.11.2025 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання ГУ ПФУ судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення (фактичної відсутності коштів) не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що починаючи з листопада 2025 року пенсійний орган фактично не виконує рішення суду, оскільки пенсія йому виплачується в меншому розмірі, а саме з обмеженням її максимальним розміром. В підтвердження зазначених обставин, позивачем надано до суду докази невиконання судового рішення, зокрема, відомості інтернет-банкінгу. Відтак, фактичне обмеження пенсійних виплат ОСОБА_1 після проведеного перерахунку пенсії відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25 є нічим іншим як невиконання судового рішення.
За наведених обставин, на думку скаржника, при прийнятті оскарженої постанови державний виконавець не допустив порушення вимог законодавства, навпаки, діяв в межах своїх повноважень і вживав всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" без застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
03.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №420/8821/25.
16.10.2025 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа №420/8821/25 від 03.09.2025 року відкрито виконавче провадження №79376941 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
22.10.2025 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скеровано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №1500-0405-5/176036 про виконання рішення суду.
18.11.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №79376941 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.11.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №79376941.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20.
Окрім того, судова колегія вказує, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для примусового виконання судового рішення в тому обсязі, який визначено цим судовим рішенням. Якщо судове рішення є незрозумілим, державний виконавець має право звернутися за його роз'ясненням.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" без застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи належність своїх дій в частині виконання судового рішення від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25, у листі від 22.10.2025 року №1500-0405-5/176036 Головне управління ПФУ в Одеській області вказувало про таке:
«На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року по справі № 420/8821/25, яке набрало законної сили 12.08.2025 року, 13.10.2025 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025 року становить 26077 грн. 23 коп. Сума доплати за період з 01.03.2022 року по 31.10.2025 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 123179 грн. 80 коп. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.».
Тобто, на думку пенсійного органу, боржник виконав судове рішення в тому обсязі і в той спосіб, як його визначив/окреслив суд, який видав виконавчий лист у справі №420/8821/25.
Разом з цим, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови ВП №79376941 від 18.11.2025 року, в якості підстави для її прийняття старшим державним виконавцем вказано:
«вимоги виконавчого документа боржником не виконано без поважних на те причин».
У свою чергу, судова колегія зауважує, що старшим державним виконавцем не враховано та не надано відповідної оцінки наведеним ГУ ПФУ в Одеській області обставинам, викладених у листі від 22.10.2025 року №1500-0405-5/176036, та прийнято постанову про накладення на пенсійний орган штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Так, згідно до приписів п.1,3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема:
- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій.
Апеляційний суд наголошує, що старшим державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними, як і не вказано в якій частині не виконано судове рішення.
Відповідач приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, передусім, зобов'язаний встановити обставини щодо відсутності та/або наявності бюджетного фінансування на виплату ОСОБА_1 коштів за рішенням суду, а також чи є наведені пенсійним органом у листі від 22.10.2025 року №1500-0405-5/176036 обставини, поважною причиною невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».
Під час вирішення питання про накладення штрафу, відповідач, згідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, серед іншого, повинен діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, старшим державним виконавцем не надано правової оцінки поважності причин неможливості виконання рішення суду у справі №420/8821/25, викладених Головним управління в листі від 22.10.2025 року №1500-0405-5/176036.
Так, державний виконавець зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу на час прийняття державним виконавцем відповідного рішення має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
За наведених обставин, сам факт невиконання судового рішення без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника в силу вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
З огляду на установлені у справі фактичні обставини, колегія суддів уважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, та без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
За таких обставин, наклавши на боржника штраф за те, що пенсійний орган не виконав рішення суду по справі №420/8821/25, не з'ясувавши дійсного стану виконання цього судового рішення, державний виконавець, на переконання колегії суддів, діяв передчасно.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова ВП №79376941 від 18.11.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Що ж стосується доводів скаржника про те, що починаючи з листопада 2025 року пенсійний орган фактично не виконує рішення суду, оскільки пенсія йому виплачується в меншому розмірі, а саме з обмеженням її максимальним розміром, судова колегія звертає увагу на таке.
У ситуації, коли боржник за формальними ознаками виконав судове рішення, однак стягувач вважає, що це не призвело до відновлення його порушених прав (за захистом якого він звертався до суду), вирішити, чи досягнуто мети судового захисту (за конкретним судовим рішенням) може суд, який постановив судове рішення/видав виконавчий лист.
Апеляційний суд зазначає, що до певної міри державний виконавець може оцінити стан/якість виконання судового рішення, як-от чи прийняв боржник рішення або вчинив дії, які від нього вимагав суд. Така оцінка обумовлюється способом захисту порушеного права, який визначив суд (у резолютивній частині рішення). Втім, державний виконавець не може переймати на себе функцію судового контролю за виконанням цього рішення суду.
При цьому, особливістю даної справи є те, що резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25 не визначає конкретного періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, оскільки судове рішення містить зобов'язання про вчинення пенсійним органом таких дій з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.
З огляду на наведені вище мотиви, вирішити питання про те, чи належно виконано судове рішення від 10.07.2025 року у справі №420/8821/25 має суд, який видав виконавчий лист. Водночас, стягувач (у виконавчому провадженні) із заявою відповідного змісту до суду не звертався (в порядку ст. 254 КАС України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте окружний адміністративний суд виходив з помилкових мотивів, у відповідності із ст. 315, 317 КАС України, колегія суддів уважає необхідним, змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 року у справі №420/39591/25, виклавши її у редакції даного судового рішення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 року у справі №420/39591/25 - змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 року у справі №420/39591/25 в редакції даного судового рішення.
В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 року у справі №420/39591/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький