09 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/1214/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя першої інстанції - Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/1214/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 24.02.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області, які полягають у зменшенні йому розміру щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату йому до 24 серпня 2024 ріку щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 24 серпня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 до 24 серпня 2024 ріку щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є протиправним та таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач вказує, що Законом України від 20.03.2023 №2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» ст.13 Закону №3551 викладено в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551. Враховуючи, що діяльність Головного управління здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, головне управління зобов'язане виконувати чинні акти Уряду, дотримуватися встановлених норм законодавства. Відповідач зазначає, що ст.12-14 Закону №3551 в редакції Закону №2983 є чинними, а відтак підлягають обов'язковому застосуванню у спірних правовідносинах.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 року апеляційне провадження у справі зупинене до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року та з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 року апеляційне провадження у справі №340/1214/25 поновлено.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно тексту позову - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік.
16.01.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
ГУ ПФУ у Кіровоградській області листом від 23.01.2025 року повідомив, що виплату разової грошової допомоги здійснено у відповідності до постанови КМУ від 02.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Зазначена грошова допомога позивачу не виплачувалася, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують статус учасника бойових дій (а.с.13).
Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах судової справи будь-які документи на підтвердження статусу позивача, як учасника бойових дій, відсутні.
Не погодившись з діями пенсійного органу, позивач оскаржив такі дії до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з урахуванням позиції Верховного Суду по зразковій справі №440/14216/23 виходив із того, що запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій). Суд зазначив, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551).
Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону №3551).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону №3551.
Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV (далі по тексту - Закон №367) доповнено статтю 12 Закону №3551 частиною четвертою такого змісту: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Розділом II Закону №367 визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, Кабінету Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI (набрав чинності 01.01.2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551 викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внаслідок таких змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.
Окремі положення з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20 та №440/4157/21 та були визнані протиправними та нечинними.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Законом України №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 12 Закону №3551, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду вказаної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» встановлено порядок та розміри, категорій осіб, яким здійснюється виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Вказаною постановою встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах:
I групи - 3100 гривень;
II групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, керувався правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у рішенні від 05.03.2024 року по зразковій справі №440/14216/23 та дійшов висновку, що виплата позивачу, як учаснику бойових дій в 2024 році разової грошової допомоги у сумі 1000 грн. відповідно до приписів постанови КМУ №369, а не статті 13 Закону №3551-XII, є неправомірною та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
З цього приводу апеляційний суд зазначає про таке.
14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у зразковій справі №440/14216/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, якою апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області задоволено.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Згідно із частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У постанові від 14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена, зокрема частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата ветеранам війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Велика Палата Верховного Суду, врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов'язковою для застосування національним судом, дійшла висновку, що в цій справі не встановлено підстав вважати, що дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-XII, призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу № 1.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зауважила, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно тексту позову, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та посилається на положення статті 12 Закону №3551-XII, як на правову підставу для отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 23.01.2025 року, зазначена грошова допомога позивачу не виплачувалася, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують статус учасника бойових дій (а.с.13).
Колегія суддів зазначає, що як в матеріалах пенсійної справи позивача, так і в матеріалах судової справи №340/1214/25 відсутні докази чи документи, які б підтверджували статус позивача, як учасника бойових дій.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції послався на положення статті 13 Закону №3551-XII та зазначив, що позивачу щорічна одноразова грошова допомога до Дня Незалежності виплачена у розмірі 1000,00 грн., тобто у неналежному розмірі.
Такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та безпідставними, оскільки доказів отримання позивачем будь-якої частини щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності матеріали справи не містять. Згідно відповіді пенсійного органу, така допомога позивачу у 2024 році взагалі не виплачувалася.
Враховуючи вказану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в адміністративній справі №340/1214/25 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в адміністративній справі №340/1214/25 скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова