16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/27282/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/27282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді молодшої медичної сестри у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді молодшої медичної сестри у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 27.08.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено, суд:
- визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», у подвійному розмірі;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 27.08.2024;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
З 29.11.2021 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням при її обчисленні періодів роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у подвійному розмірі.
Відповідач листом від 26.09.2024 №53018-37955/А-01/8-0400/24 повідомив, що страховий стаж позивача зарахований по 29.02.2024 року, складає 34 роки 8 місяців 25 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №1 7 років 1 місяць 11 днів. Період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров'я, стаж роботи в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на призначення пенсії, але при обчисленні індивідуального коефіцієнту стажу додатково не зараховується і на розмір пенсії не впливає. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для зарахування позивачу стажу роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» відсутні законні підстави.
Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у психіатричному закладі підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду роботи в Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» з 17.03.2015 по 29.02.2024 роки на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», оскільки, як було зазначено вище, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а положення ст. 24 Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють її дію. За таких обставин, враховуючи те, що не зарахування спірного періоду стажу впливає на розрахунок пенсії за віком позивача, для ефективного поновлення її порушених прав, суд першої інстанції зробив висновок про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування позивачу періодів роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 роки у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», у подвійному розмірі, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закону № 1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788).
Відповідно до ст. 60 Закону № 1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 01.09.1986 позивач працював у спірний період з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодшої медсестри», «молодшого медичного брата».
Як правильно зазначив суд першої інстанції, що відповідач не заперечує факт роботи позивача в Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» у спірний період на вказаній посаді.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (в подальшому - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 2 Переліку № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно із Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом. Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004.
Водночас пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону № 1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне "вигорання" в наведених вище закладах охорони здоров'я, законодавцем передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що Закон України № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону № 1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/14, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта, що чинним законодавством не передбачено пільг щодо зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи починаючи з 01.01.2004, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування в подвійному розмірі стаж позивача, як працівнику закладу охорони здоров'я, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 01.01.2004 необґрунтовані.
Із урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є: визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», у подвійному розмірі; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.2015 по 29.02.2024 у Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», реорганізованому у Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» на посаді «молодша сестра», «молодший медичний брат», у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 27.08.2024.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/27282/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/27282/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак