16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/11178/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/11178/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладені у рішенні № 047050031164 від 21.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та у незарахуванні періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.03.1983 страхового стажу: з 06.12.1995 по 27.09.2018 на території російської федерації в обсязі 18 років 05 місяців 14 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у страховий стаж роботи ОСОБА_1 вказані вище періоди з моменту виникнення у нього права на пенсію за віком та призначити пенсію за віком відповідно до поданої ним 21.03.2025 заяви про призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 047050031164 від 21.03.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06.12.1995 по 27.09.2018, з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні решти позовної заяви відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Тому пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. З врахуванням наведеного у відповідача не було законних підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу. Зважаючи на наведені аргументи, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі з?ясував обставини справи та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
14.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком
За принципом екстериторіальності заява позивача від 14.03.2025 щодо призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.03.2025 №047050031164 відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
В рішенні вказано, що згідно із наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ страховий страж складає 13 років 10 місяців 10 днів.
Так, за результатом розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди: згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.03.1983, з 06.12.1995 по 27.09.2018 на території російської федерації. Згідно із частиною першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. У зв'язку з припиненням росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов'язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в рф вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, останній не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення. Суд першої інстанції зауважив, що оскільки позивач працював у рф в той час, коли міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території рф та, відповідно, і заробітну плату, отримувану під час виконання такої роботи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 60 років.
Відповідно до частини 2 та 3 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
До набрання чинності Закону №1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 62 Закону України №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи встановлено, що належна ОСОБА_1 трудова книжка від 10.03.1983 серії НОМЕР_1 містить наступні записи за спірні періоди:
- 06.12.1995 - прийнятий електромонтером 5 розряду, на підставі наказу № 471-к від 6/XII-95 р. (запис №14);
- 10.03.2009 - звільнений у зв'язку з закінченням трудового договору, пункт 2 частини першої статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу від 10.03.2009 р. №0047-к (запис №17);
- 02.05.2009 - прийнятий електромонтером 5 розряду, на підставі наказу від 24.04.2009 р. № 20107 (запис №18);
- 27.03.2012 - трудовий договір припинено у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на роботу іноземному громадянину пункту 9 частини першої статті 83 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 27.03.2012 р. №0097/к (запис №19);
- 10.05.2012 прийнятий електромонтером 5 розряду, на підставі наказу № 0176/к від 10.05.2012 р. (запис №20);
- 01.02.2013 отримано шостий розряд електромонтера, на підставі наказу від 21.01.2013 р. за №0110/к (запис №21);
- 27.02.2013 - трудовий договір припинено у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на роботу іноземному громадянину відповідно до пункту 9 частини першої статті 83 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 27.02.2013 р. №0068/к (Запис №22);
- 01.04.2013 - прийнятий електромонтером 6 розряду, на підставі наказу №0101/к від 18.03.2013 р. (запис №23);
- 30.01.2014 - звільнений у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на роботу іноземному громадянину відповідно до пункту 9 частини першої статті 83 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 30.01.2014 р. №0043/к (запис №24);
- 01.04.2014 - прийнятий електромонтером шостого розряду, на підставі наказу від 17.03.2014 р. №00097/k. (запис №25);
- 29.01.2015 - звільнений у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на роботу іноземному громадянину відповідно до пункту 9 частини першої статті 83 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 29.01.2015 р. № 0016/к (запис №27);
- ТОВ «ЕЛГАД» 19.03.2015 прийнятий на роботу на виробничу ділянку №5 електромонтером 4 розряду, на підставі наказу від 18.03.2015 р. №l44-к (запис №28);
- 15.03.2016 - звільнено за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 15.03.2016 р. №51-к (запис №29);
- 01.04.2016 - прийнятий на виробничу ділянку електромонтером 64 розряду, на підставі наказу № 64/к від 01.04.2016 р. (запис №30);
- 16.08.2017 - звільнено за власним бажанням пункт 3 частини першої статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 14.08.2017 р. №397-к (запис №31);
- ТОВ «ТРАНСМОСТ СОЧИ» 02.10.2017 - прийнятий електромонтером по ремонту та обслуговування електрообладнання 5 розряду, на підставі наказу від 02.10.2017 р. №856-л (запис №32);
- 27.09.2018 - звільнений у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на роботу іноземному громадянину пункту 9 частини першої статті 83 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу від 24.09.2018 р. № 625-л (запис №33).
Так, в оскаржуваному рішенні відповідач-2 зазначив, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в рф відповідно до наданої ним трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.03.1983, з 06.12.1995 по 27.09.2018 у зв'язку з припиненням росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, та до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Згідно ст. 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Тобто, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди.
В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз наведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд звертає увагу пенсійного органу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно п. 2 ст. 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992р., цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.
Отже, прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.
Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 була чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи зазначені висновки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів з 06.12.1995 по 27.09.2018 територіальне управління пенсійного органу діяло протиправно, з огляду на, що спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/11178/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі №160/11178/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак