м. Миколаїв
16 лютого 2026 р.справа № 400/4801/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачіввідповідач 1: комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради, вул. Київська, 1, м. Миколаїв, 54058, відповідач 2: Центр оцінювання функціонального стану державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005,
провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до обласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (далі - МСЕК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державна установа “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров'я України (далі - ДП “УДНДІМСПІ»), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення про невизнання позивача інвалідом;
- зобов'язати МСЕК переглянути рішення про невизнання позивача інвалідом та встановити йому ІІІ групу інвалідності.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при обстеженні в листопаді 2025 р. в ДП “УДНДІМСПІ» ним було отримано висновок цієї установи про наявність підстав для встановлення йому ІІІ групи інвалідності, але незважаючи на цей висновок, МСЕК склав довідку про невизнання позивача інвалідом. Позивач вважає, що МСЕК безпідставно проігноровано та не взято до уваги вищезазначений висновок ДП “УДНДІМСПІ», у зв'язку з чим ним порушено вимоги Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі - Положення № 1317).
МСЕК подав клопотання про заміну його правонаступником, а саме комунальним некомерційним підприємством “Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (далі - відповідач 1), яке судом було задоволено.
Відповідач 1 подав відзив, в якому зазначив, що він не приймав оскарженого рішення, до того ж на теперішній час перевірка обґрунтованості рішень МСЕК проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи. Також, просить суд врахувати, що у нього діють експертні команди лише за трьома профілями захворювань: кардіо-офтальмологічний, неврологічний та гематологічний, тоді як експертна команда для оцінювання особи з точки зору інвалідності відсутня.
Судом до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Центр оцінювання функціонального стану ДП “УДНДІМСПІ», одночасно виключивши цю особу як третю особу зі складу учасників справи (далі - відповідач 2).
Відповідач 2 подав відзив, в якому пояснив, що спірне рішення ним не приймалось, позовних вимог до нього не заявлено, а позивач не обґрунтував в чому саме полягає порушення його прав.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Згідно з експертними рекомендаціями консультативного висновку № 6724, ОСОБА_1 в 2019 р. вперше була встановлена ІІ група інвалідності за загальними захворюванням до 2020 р. При черговому переогляді в 2024 р. група інвалідності не встановлена, а позивач, в порядку консультації, був направлений МСЕК до ДП “УДНДІМСПІ» яким встановлені такі види та ступінь обмеження життєдіяльності позивача:
- до виконання трудової діяльності - прочерк,
- до самостійного пересування - 0 ст.,
- до контролю за своєю поведінкою - 0 ст.,
- до орієнтації - 0 ст.,
- до самообслуговування - 1 ст.,
- до спілкування - 0 ст.,
- до навчання - 0 ст.
Можливо рекомендувати МСЕК встановити позивачу ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням на 1 рік, на період активного лікування.
24 лютого 2024 р. МСЕК склав довідку № 174/1 про невизнання позивача інвалідом.
Отже, спір між сторонами склався з приводу правомірності рішення МСЕК, яким позивача не визнано інвалідом, незважаючи на рекомендації ДП “УДНДІМСПІ» з цього приводу.
На момент виникнення спірних правовідносин, вони регулювались Положенням № 1317.
Так, згідно з п. 11 Положення № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування (п. 14 Положення № 1317).
Саме в реалізацію цих повноважень, МСЕК направив ОСОБА_1 до ДП “УДНДІМСПІ», яке склало консультативний висновок № 6724, на який посилається позивач, як на підставу для встановлення йому ІІІ групи інвалідності, так як даним консультативним висновком встановлено обмеження до самообслуговування І ступеня.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 визначає, що критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 5 вересня 2011 р. № 561 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1295/20033 (далі - Інструкція про встановлення груп інвалідності), чинної на момент обстеження позивача, критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб. Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).
Згідно з п. 10 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 14 лютого 2012 р. № 110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 682/20995, відповідно до якої складено консультативний висновок № 6724, форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров'я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров'я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому.
В самому консультативному висновку № 6724 вказано, що він має лише рекомендаційний характер для МСЕК, а згідно з наведеними нормами Інструкції про встановлення груп інвалідності навіть при встановленні навіть за умови встановлення такого критерію обмеження життєдіяльності особи, як здатність до самообслуговування, вона підлягає оцінці за наведеними параметрами і така оцінка може надаватись виключно МСЕК.
Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного виду та ступеню обмеження життєдіяльності та наявність у зв'язку з цим підстав для визнання його особою з інвалідністю, є виключними дискреційними повноваженнями МСЕК, а тому суд не вправі перебирати на себе компетенцію цього органу.
Також суд звертає увагу позивача на те, що з 31 грудня 2024 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», повноваження, права і обов'язки МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи припинені.
На теперішній час питання встановлення особі інвалідності унормовано Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.
За відсутності звернення позивача до компетентного органу, визначеного цим Положенням, у суду відсутні підстави щодо покладення на нього обов'язку розгляду питання про інвалідність позивача.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (вул. Київська, 1, м. Миколаїв, 54058, ЄДРПОУ 01998383) Центру оцінювання функціонального стану державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, ЄДРПОУ 03191673) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз