Іменем України
16 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2524/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) позовну заяву адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40116086) про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
31.12.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 30.12.2025 позовна заява адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ-1, МСП 01601, код ЄДРПОУ 40116086) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 98 діб;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ-1, МСП 01601, код ЄДРПОУ 40116086) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік, загальною кількістю 98 діб;
- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ-1, МСП 01601, код ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 20.11.2000 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 30.11.2025 проходила службу в Національній поліції України. В період з 07.11.2015 по 01.11.2021 Позивач проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, в період з 01.11.2021 по 30.11.2025 проходила службу в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України (надалі по тексту - Відповідач).
Відповідно до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2025 № 537 о/с позивачку звільнено з посади заступника начальника - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», із 30 листопада 2025 року, установивши розмір премії за листопад 2025 року у розмірі 157,862 %, з виплатою компенсації: за 03 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік; за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік; за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік; за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік; за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік; за 02 доби невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік; за 30 діб невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік; за 16 діб невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік; за 22 доби невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2025 році та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік; за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як одинокій матері: 10 календарних днів - за 2017 рік, 10 календарних днів - за 2018 рік, 10 календарних днів - за 2019 рік, 10 календарних днів - за 2020 рік, 10 календарних днів - за 2021 рік, 10 календарних днів - за 2022 рік, 10 календарних днів - за 2023 рік та 10 календарних днів - за 2024 рік.
Від знайомих 04.12.2025 Позивач отримала інформацію щодо можливих порушень своїх прав зі сторони Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а саме не виплати при звільненні компенсації за всі невикористані відпустки за період служби, та звернувся за правничою допомогою до адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича, (надалі по тексту - Адвокат).
У відповідності до вимог п. 6 ч.5 ст. 160 КАС України, з метою досудового врегулювання спору, Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитом від 08.12.2025 № 161/25 до Відповідача, на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивачем з 2015 по 2025 рік, у тому числі додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій з 2015 по 2025 роки, про здійснення Відповідачем виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки, і якщо компенсації не здійснені, виплатити їх Позивачу.
З метою встановлення всіх невикористаних відпусток Позивачем за час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області в період з 07.11.2015 по 01.11.2021, Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитом від 08.12.2025 № 162/25 до Головного управління Національної поліції в Луганській області на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивача з 2015 по 2021 рік, про здійснення Головним управлінням Національній поліції в Луганській області виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2021 рік.
Крім того, оскільки Позивач в період з 01.01.2015 по 06.11.2015 проходила службу в Головному управління МВС України у Луганській області, Адвокат звернувся з запитом від 08.12.2025 № 163/25 до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, на отримання інформації про надання в період з 01.01.2015 по 06.11.2015 Позивачу додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік при звільненні 06.11.2015 з Головного управління МВС України у Луганській області.
Вивченням наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2025 № 537 о/с про звільнення Позивача, листа від 24.12.2025 № 17025лк Головного управління МВС України у Луганській області щодо відпусток Позивача, листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24.12.2025 № 17042/111/19/01-2025 та довідки від 23.12.2025 № 3220/111/19-2025 щодо відпусток Позивача, довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.10.2023 № 2102/111/19-2023 щодо відпусток позивача, листа відповідача № 97800-2025 від 23.12.2025 (390452) та додатків до листа - довідки № 732 від 22.12.2025 щодо відпусток Позивача, встановлено, що позивачем за час проходження служби в Національній поліції України не були використані наступні відпустки, компенсацію за які не було виплачено Позивачу та про грошову компенсацію за ці невикористані відпустки не було зазначено в наказі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2025 № 537 о/с про звільнення Позивача, а саме додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.
У виплаті компенсації позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, відповідачем у відповіді № 97800-2025 від 23.12.2025 (390452) фактично відмовлено.
Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача при звільненні компенсації за невикористані відпустки, противоправною, оскільки компенсації за невикористані відпустки передбачена нормами законодавства, а відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, в зв'язку з чим відповідач допустив бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої компенсації..
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано докази.
13.01.2026 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому відповідач просить відмовити в повному обсязі виходячи з такого.
Згідно з частиною 1 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог частин 9 і 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до статті 1 Закону № 504/96-ВР, державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Перелік є вичерпним і будь-яким іншим законом не передбачено право поліцейського на компенсацію інших видів додаткових відпусток.
Отже, компенсація за не використані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року законодавством не передбачена.
Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (закріплено преамбулою).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 6 вересня 2023 року № 3379-ІХ внесено зміни до частини десятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та викладено в такій редакції:
«10. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: - щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
- щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним ні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини"».
З викладеного слідує, що дія цієї норми не поширюється на додаткову відпустку учасника бойових дій, а тому у випадку звільнення поліцейського зі служби в поліції виплата грошової компенсації за невикористані ним дні такої відпустки не здійснюється.
Статтею 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Верховний Суд України у постанові від 17.07.2015 (справа № 21-8а15) зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу III Наказу № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, компенсація за невикористані поліцейським дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, законодавством не передбачена.
З вищевикладеного слідує, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки, як учасника бойових дій грошовою компенсацією, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII за 2015-2021 роки є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, заперечував. Зазначив, що ця справа згідно з положеннями статей 4, 12, 263 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
14.01.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 26 вересня 2015 року, з 20.11.2000 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 30.11.2025 проходила службу в Національній поліції України.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 355 о/с від 02.11.2021 призначено майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), яка прибула з Головного управління Національної поліції в Луганській області, оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Луганського управління з посадовим окладом 2500 гривень, у порядку переведення. установноши їй відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01 листопада 2021 року - 20 років 11 місяців 12 днів, із 01 листопада 2021 року.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 537 о/с від 19.11.2025 відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Луганського управління, із 30 листопада 2025 року, установивши розмір премії за листопад 2025 року в розмірі 157,862 %.
Станом на день звільнення становить:
стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 25 років 00 місяців 11 днів;
вислуга років у пільговому обчисленні - 12 років 08 місяців 04 дні; вислуга років для призначення пенсії - 37 років 08 місяців 15 днів.
З виплатою компенсації:
за 03 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік;
за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік;
за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік;
за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік;
за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік;
за 02 доби невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік;
за 30 діб невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік;
за 16 діб невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік;
за 22 доби невикористаних щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2025 році та за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік;
за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як одинокій матері: 10 календарних днів - за 2017 рік, 10 календарних днів - за 2018 рік, 10 календарних днів - за 2019 рік, 10 календарних днів - за 2020 рік, 10 календарних днів - за 2021 рік, 10 календарних днів - за 2022 рік, 10 календарних днів - за 2023 рік та 10 календарних днів - за 2024 рік.
Згідно довідки № 25 від 07.01.2026 виданої Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 до 01.11.2021 проходила службу в підрозділах Головного управління Національної поліції України в Луганській області. Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 28.10.2023 № 2102/111/19-2023, яка знаходиться в особовій справі ОСОБА_1 , додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учасник бойових дій не використовувала. З 01.11.2021 до 31.12.2021 з рапортом про надання відпустки як учасник бойових дій ОСОБА_1 до Департаменту не зверталася та така відпустка за 2021 рік останній не надавалася.
Згідно довідки № 7 від 09.01.2026 виданої Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_1 за період проходження служби в Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 01.11.2021 до 30.11.2025 грошова компенсація за додаткову відпустку, передбачену статтею 162 Закону України «Про відпустки», за 2015 - 2021 роки не нараховувалась та не виплачувалась.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до абзацу першого частини першої, частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим-десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Суд звертає увагу, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право поліцейського, який є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що у справі, що розглядається, положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.
Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в Національній поліції України не використала додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2015-2021 роки по 14 діб, тому при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної нею відпустки.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, суду надано: договір про надання правничої допомоги від 04 грудня 2025 року № 206, Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги № 206 від 04 грудня 2025 року, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 30 грудня 2025 року № 57, квитанцію від 30 грудня 2025 року № 57.
Дослідженням договору про надання юридичних послуг від 04 грудня 2025 року № 206 встановлено, що адвокат Пупинін О. М. та ОСОБА_1 уклали цей договір про те, що за цим договором Юрист зобов'язується: представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх судах України; робити запити до підприємств, установ, організацій для збору доказів по справі; надавати усні та письмові консультацій з питань, що стосується даної справи; готувати позови, заяви, скарги, відзиви, заперечення, клопотання для досягнення позитивного результату по даній справі (пункт 2.1 Договору);
за роботу, виконану Юристом, Клієнт здійснює оплату згідно умов викладених у Додатку № 1 до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів у розмірі, узгодженому Сторонами (пункт 3.1 Договору);
факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (пункт 3.2 Договору);
гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Юриста (пункт 3.3 договору);
цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє невизначений час до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань або його розірвання за ініціативою любої з Сторін (пункт 4.1 Договору);
моментом виконання зобов'язань Юристом є винесення рішення судом касаційної інстанції (пункт 4.2 Договору).
У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг № 206 від 04 грудня 2025 року визначено такі тарифні ставки винагороди (гонорару): попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) 3000,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу, тощо) 1000,00 грн; представництво в судах усіх інстанцій за 1 годину представництва 500,00 грн.
Згідно з актом здачі-приймання наданої правничої допомоги від 30 грудня 2025 року № 57 Юрист та Клієнт склали цей акт про те, що на підставі Договору про надання правничої допомоги № 206 від 04 грудня 2025 року, Юристом надана правнича допомога при підготовці адміністративного позову Клієнта до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а саме: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація 500,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 08.12.2025 вих. № 161/25 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 08.12.2025 вих. № 162/25 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 08.12.2025 вих. № 163/25 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн, підготовка процесуального документу у справі 3000,00 грн, а всього 5000,00 грн.
Також в акті зазначено, що підписанням цього акта Клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання правничої допомоги № 57 від 30 грудня 2025 року, а також не має претензій до Юриста стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.
Квитанцією від 30 грудня 2025 року № 57 підтверджено отримання Юристом від Клієнта 5000,00 грн за надану послугу відповідно до акта здачі-приймання наданої правничої допомоги № 57 від 30 грудня 2025 року.
Судом установлено, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами, стосуються справи, що розглядається, у них наявні необхідні дані, які підтверджують обсяг та перелік наданих послуг і виконаних робіт, здійснених адвокатом.
Суд вважає такі витрати співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витраченим на їх виконання часом, обсягом наданих послуг тощо, а тому не знаходить підстав для їх зменшення.
Оскільки позов підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2,8,9,19,20,32,72,77,90,94,132,241-246,226,255,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40116086) про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати противоправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки по 14 діб кожного року, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 98 діб.
Зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік, загальною кількістю 98 діб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива