16 лютого 2026 року Справа № 280/10939/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення коштів, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - позивач) до фізичної особи фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму 15 470 грн. 60 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. 60 коп.) майнової шкоди.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідач, інспектор прикордонної служби 3 категорії - майстер третього відділення фортифікаційного обладнання третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С) (інженерно- позиційний) п'ятої прикордонної комендатури швидкого реагування 19 серпня 2025 року не прибув до тимчасового пункту дислокації підрозділу з військової частини з основної щорічної відпустки. Крім того, за вказаний час відсутності відповідача на службі, військовою частиною безпідставно нараховано та виплачено відповідачу грошове забезпечення за період з 19 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 15 470,60 грн. Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 15 470,60 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню. У зв'язку з не поверненням відповідачем набутих сум грошового забезпечення позивач звернувся до суду для їх стягнення у судовому порядку. Просить позов задовольнити.
На виконання вимоги частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру № 2122679 від 12 грудня 2025 року за вказаними позивачем у позові параметрами особу не знайдено.
Також, суддею зроблено запит до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради.
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надійшла на адресу суду 16 грудня 2025 року, в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя відсутня.
Ухвалою судді від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило ані відзиву, ані повідомлень про неможливість надання відзиву.
Відповідно до положень частин 3 - 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;
2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Копія ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року направлялася відповідачу за відомим місцем проживання, але поштове відправлення повернуто суду оператором поштового зв'язку 05 січня 2026 року.
Відповідно до пунктів 102, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати». Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця.
Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 08 липня 2025 року у справі № 580/12577/23 до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням терміну зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, суд вжив усіх необхідних процесуальних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про особовий склад» від 16 березня 2023 року №49-ОС, молодшого солдата ОСОБА_2 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону), який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, 16 березня 2023 року.
Відповідно до рапорту першого заступника коменданта - начальника штабу п'ятої прикордонної комендатури швидкого реагування від 19 серпня 2025 року №22.15/63136/25-Вн встановлено, що 19 серпня 2025 року не прибув до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) з частини основної щорічної відпустки, інспектор прикордонної служби 3 категорії - майстер третього відділення фортифікаційного обладнання третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С) (інженерно- позиційний) п'ятої прикордонної комендатури швидкого реагування старший солдат ОСОБА_3 .
За даним фактом наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №4281-АГ від 20 серпня 2025 року призначене службове розслідування, щодо неприбуття до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) з частини основної щорічної відпустки, інспектор прикордонної служби 3 категорії - майстер третього відділення фортифікаційного обладнання третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С) (інженерно- позиційний) п'ятої прикордонної комендатури швидкого реагування старшим солдатом ОСОБА_2 , що не прибув до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) з частини основної щорічної відпустки з 19 серпня 2025 року військовослужбовцю не зараховується період військової служби до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 19 серпня 2025 року до дня повернення до виконання обов'язку. Виплату грошового, продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюється з 19 серпня 2025 року до дня повернення до виконання військового обов'язку.
Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результат службового розслідування» від 02 вересня 2025 року №2869-ОД та висновку службового розслідування від 29 серпня 2025 року №04.4/1373/25-СР за фактом неприбуття до тимчасового пункту дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) з частини основної щорічної відпустки, інспектор прикордонної служби 3 категорії - майстер третього відділення фортифікаційного обладнання третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С) (інженерно- позиційний) п'ятої прикордонної комендатури швидкого реагування старшим солдатом ОСОБА_2 - являється підтвердженим.
Разом з тим, старшому солдату ОСОБА_2 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.
Згідно до довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 19 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року старшого солдата ОСОБА_2 від 23 серпня 2025 року №1046 (додаток 20) встановлено, що сума збитку завданого державі складає 15 470 грн. 60 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. .)
Станом на листопад 2025 року залишок коштів, які отримані старшим солдатом ОСОБА_2 за час відсутності на військовій службі з 19 серпня 2025 року - 31 серпня 2025 року складає 15 470, 60 грн.
У зв'язку із не поверненням відповідачем грошових коштів в сумі 15 470,60 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України № 2011-XII-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону № 160-IX).
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-IX).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за період з 19 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року включно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період, оскільки грошове забезпечення з визначений період нараховано та виплачено помилково.
За приписами частини 1 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 15 470,60 грн. за час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивач у даній справі не поніс. Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) на загальну суму 15 470 грн. 60 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. 60 коп.) майнової шкоди.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 16 лютого 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов