16 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/3177/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 мешканки АДРЕСА_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити;
2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійної фонду України в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду в КНП «Лікарня Святої Мартина» на посаді лікаря-фтизіатра за 09.09.2002 по 22.05.2011 р.;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до страхової стажу в подвійному розмірі період роботи з 09.09.2002 по 22.05.2011 р. КНП «Лікарня Святого Мартина» на посаді лікаря-фтизіатра тубдиспансера.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася із заявою до ГУ в Закарпатській області про перерахунок пенсії. Однак, за наслідками розгляду ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2025 року №072050015895.
З даними діями відповідачів позивач не погоджується, тому звернулася з даним позовом.
02 травня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15 травня 2025 року надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи позивача від відповідача 1.
15 травня 2025 року до суду подано відзив на позовну заяву відповідача 1.
У відзиві відповідач 1 зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком з 19.11.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. 02.04.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою №2210 про перерахунок пенсії шляхом зарахування окремих періодів роботи до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З урахуванням принципу екстериторіальності зазначена заява була розглянута структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням від 09.04.2025 № 072050015895 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії щодо обчислення стажу у подвійному розмірі за період з 07.07.2005 по 22.05.2011 у зв'язку з відсутністю законних підстав. Відповідач 1 зазначив, що періоди роботи з 10.08.1998 по 01.08.1999 та з 02.08.1999 по 08.09.2002 вже враховані у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як період після 01.01.2004 року правомірно зарахований в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, оскільки пенсія позивача призначена за нормами цього Закону.
Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав. З довідки про доставку електронного листа видно, що така була доставлена до електронного кабінету 05 травня 2025 року. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
В подальшому позивач подала відповідь на відзив, у якому зазначає, що з твердженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не погоджуюсь та прошу суд не брати його до уваги, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02.04.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про проведення перерахунку пенсії щодо обчислення стажу в подвійному розмірі.
Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до пункту 4.2 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Рішенням №072050015895 від 09.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.
Відмова мотивована тим, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільговий порядок обчислення стажу, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років. У рішенні також зазначено, що періоди роботи з 10.08.1998 по 01.08.1999 та з 02.08.1999 по 08.09.2002 вже зараховані у подвійному розмірі на підставі наданої довідки, тоді як період з 07.07.2005 по 22.05.2011 врахований в одинарному розмірі через відсутність законних підстав для його подвоєння. З огляду на це позивач вважає відмову у проведенні перерахунку пенсії в частині зарахування стажу в подвійному розмірі за зазначений період протиправною.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788).
Відповідно до ст. 60 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 18.11.1974 року позивач у спірний період, не зарахований відповідачем-2 у подвійному розмірі, з 09.09.2002 року по 22.05.2011 року працювала на посаді дільничного лікаря фтизіатра тубдиспансера з 02.01.2001 року, згідно наказу №729-к від 29.12.2000 року в Мукачівській Центральній районній лікарні.
Згодом Мукачівська Центральна районна лікарня реорганізована з перейменуванням в Мукачівську міську клінічну лікарню (згідно наказу №443-к від 13.10.2003 року), а згодом перейменована в Мукачівську центральну районну лікарню (згідно наказу №50-к від 06.02.2004 року).
22.05.2011 року переведена на посаду лікаря-ренгенолога (згідно наказу №212-к від 17.05.2011 року).
Відповідно до довідки №42 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої КНП «Лікарня святого Мартина» від 17.02.2025 року, позивач працювала повний робочий день, зокрема:
«- За період з 02.01.2001 року (наказ №729-к від 29.12.2000р.) по 22.05.2011 року на посаді дільничного лікаря-фтизіатра тубдиспансера;
- За період з 23.05.2011 року (наказ №212-к від 17.05.2011р.) по 31.03.2015 року на посаді лікаря-рентгенолога рентгенологічного відділення;
Додаткові відомості: у декретних відпустках по догляду за дитиною перебувала:
з 09.09.2002р. по 06.07.2005р. (наказ №359-к від 06.09.2002р.) - до 3-х річного віку»
Судом встановлено, що відповідач 1 не заперечує факт роботи позивача КНП «Лікарня святого Мартина» у спірний період на вказаній посаді.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №909 (далі - Перелік №909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 2 Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно із Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 №385, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом. Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004.
Водночас пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону №1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне «вигорання» в наведених вище закладах охорони здоров'я, законодавцем передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом №2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/14, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.
Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача 2, що чинним законодавством не передбачено пільг щодо зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи починаючи з 01.01.2004, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування в подвійному розмірі стаж позивача, як працівнику закладу охорони здоров'я, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.01.2004 необґрунтовані.
Визначаючись з датою, з якої має бути проведений перерахунок пенсії, суд зважає на ч. 4 ст. 45 Закону №1058, відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Враховуючи, що позивач перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною з 09.09.2002р. по 06.07.2005р. (наказ №359-к від 06.09.2002р.) - до 3-х річного віку, то суд зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі зараховується лише період роботи в окремих закладах та на посадах із особливо шкідливими, важкими чи специфічними умовами праці (зокрема в інфекційних, протичумних, лепрозорних, психіатричних закладах тощо). Тобто подвоєнню підлягає саме період фактичної роботи на відповідних посадах.
Період перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною не є періодом фактичної роботи, а тому сам по собі не підлягає зарахуванню у подвійному розмірі за статтею 60. Водночас такий період може зараховуватися до страхового стажу в загальному (одинарному) розмірі відповідно до чинного на той час законодавства, але не дає підстав для обчислення стажу у подвійному розмірі.
Оскільки позивач 02.04.2025 звернулась із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку від 17.02.2025 року №42, перерахунок пенсії має бути проведений з 01.04.2025.
Щодо позовної вимоги визнання протиправними дії відповідача 1 що полягають у незарахування періоду роботи до страхового стажу в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 02.04.2025 про перерахунок пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо перерахунку пенсії позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло спірне рішення.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задоволити адміністративний позов шляхом визнання протиправним та скасувати рішення №072050015895 від 09.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії щодо обчислення стажу в подвійному розмірі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 періоду роботи в КНП «Лікарня Святої Мартина» на посаді лікаря-фтизіатра з 07.07.2005 по 22.05.2011 рр., згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2025 року, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в КНП «Лікарня Святої Мартина» періоду роботи на посаді лікаря-фтизіатра з 07.07.2005 по 22.05.2011 рр., згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення №072050015895 від 09.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії щодо обчислення стажу в подвійному розмірі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 періоду роботи в КНП «Лікарня Святої Мартина» на посаді лікаря-фтизіатра з 07.07.2005 по 22.05.2011 рр., згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2025 року, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в КНП «Лікарня Святої Мартина» періоду роботи на посаді лікаря-фтизіатра з 07.07.2005 по 22.05.2011 рр., згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) судовий збір в сумі 11211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець