Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2026 року Справа№200/376/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №052530005036 від 08.01.2026, за заявою про призначення пенсії за віком від 02.01.2026;
зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 09.10.2025 відповідно до п. “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р.№213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від23.01.2020 року) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 06.08.2004 по 02.08.2016 та до страхового стажу період з 28.03.2000 по 31.12.2000.
В обґрунтування позову вказано, що позивач, на час звернення із заявою про призначення пенсії, мала страховий стаж достатній для призначення пільгової пенсії.
Однак спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки вона не досягла пенсійного віку ту зв'язку із відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернулась до суд за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду до розгляду та відкрито провадження у справі №200/376/26. Вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У встановлений судом строк, відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято рішення № 052530005036 від 08.01.2026, яким відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не настанням пенсійного віку (55 років) та відсутністю пільгового стажу.
Вік особи - 50 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу всі періоди роботи.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано:
- період роботи згідно довідки №375 від 09.12.2025, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць, а також відсутні відомості про тривалість пільгового стажу у реєстрі застрахованих осіб.
За даними реєстру застрахованих осіб можливо зарахувати до пільгового стажу періоди з 06.08.2004 по 22.05.2006, згідно реєстру застрахованих осіб, де вбачається, що позивач мав пільговий стаж за кодами підстави обліку спец стажу ЗПЗ013Б1(Список2).
При обчисленні пільгового стажу враховуються відомості за даними Реєстру застрахованих осіб з урахуванням тривалості пільгового стажу, зазначеного в розділі «Відомості по спеціальному стажу». Враховуючи дані відомостей по спеціальному стажу, звертаємо увагу на колонки «початок періоду», «кінець періоду» та кількість відпрацьованих днів в колонці «дні».
Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 30 років 11 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2, підтверджений в порядку визначеному законодавством, становить 2 роки 8 місяців 22 днів (станом на 01.04.2015 - 2 роки 8 місяців 22 дні), що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при досягненні 55-річного віку.
Згідно пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
- на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, у Рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визначено пільговий стаж для призначення пенсії згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення» для осіб, зокрема жінок, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах"- 10 років.
Однак, пільговий стаж ОСОБА_1 , станом на 01.04.2015 становить лише 2 роки 8 місяців 22 день, що є менше 10 років, та не дає права на призначення пенсії згідно з пунктом "б" статті 13 Закону №1788- XII.
Тобто, відсутній пільговий стаж 10 років, як визначено статтею 13 Закону №1788- XII та пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020, тому ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
02.01.2026 позивач звернулась до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2026 № 052530005036 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не настанням пенсійного віку (55 років) та відсутністю пільгового стажу.
Позивач окрім оскаржуваного рішення, також оскаржує не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 06.08.2004 по 02.08.2016 та до страхового стажу період з 28.03.2000 по 31.12.2000.
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_3 , працюючи на Шахті “Красноармійська-Західна №1» (перейменована в ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), з 06.08.2004 позивач переведена на посаду учня оператора пульта управління поверхні, з 03.09.2004 - оператором пульта управління 4 розряду поверхні, з 01.02.2006 - оператором пульта управління 3 розряду поверхні, з 23.05.2006 - інженером з гірничих робіт, з 01.01.2007 - інженером з гірничих робіт 2 категорії, з 01.04.2013 - інженером з гірничих робіт 1 категорії, з 01.06.2016 - провідного інженера з гірничих робіт. З 12.09.2019 звільнена за власним бажанням, (записи №12-23).
Згідно із відомостями, що вказані у довідці № 375 від 09.12.2025, видана ПАТ “Шахтоуправління Покровське» позивач працювала повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці у вказані періоди та на вказаних посадах, що відносяться до Списку №2 та атестовані згідно Наказів № 216/1 від 16.04.2007 р та 60/1 від 16.04.2012 та Наказів про атестацію №150к від 15.01.2001 № 35/1 від 16.01.2006.
Згідно Наказу № 216/1 від 16.04.2007 «Про затвердження переліку професій посад з пільговим забезпеченням» атестованим робочим місцем за Списком №2 є інженер з гірничих робіт.
Згідно Наказу № 60/1 від 16.04.2012 «Про затвердження переліку професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням» атестованим робочим місцем за Списком №2 є інженер з гірничих робіт.
Згідно із даними Реєстру застрахованих осіб, у графі “Відомості за звітний рік по БСВ Красноармійським міським центром зайнятості (ЄДРПОУ 24817332) подавались відомості щодо позивача за 1999 рік - 1 місяць 28 днів, за 2000 рік - 12 місяців, які обліковані в реєстрі за кодом ЗПЗ056А3 (період одержання допомоги по безробіттю згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства).
Відповідачем також не зараховано до страхового стажу період з 28.03.2000 по 31.12.2000, про підстави такого не зарахування пояснень не надано.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На дату видачі трудової книжки та її заповнення , порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (Інструкція № 162).
Пунктом 1.1. визначено, що Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Аналогічні положення наведені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58. (Інструкція №58)
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить відомості, щодо посади якою визначено право позивача на пенсію на пільгових умовах, одночасно пільговий характер роботи підтверджений уточнюючою довідкою, яка має посилання на накази про атестацію робочих місць.
Стосовно посилання відповідача на відсутність наказів про атестацію робочого місця на відповідній посаді, суд зазначає наступне.
Згідно Наказу № 216/1 від 16.04.2007 «Про затвердження переліку професій посад з пільговим забезпеченням» атестованим робочим місцем за Списком №2 є інженер з гірничих робіт.
Згідно Наказу № 60/1 від 16.04.2012 «Про затвердження переліку професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням» атестованим робочим місцем за Списком №2 є інженер з гірничих робіт.
Судом встановлено, що вищевказані накази позивачем надавались разом із заявою про призначення пенсії.
Згідно реєстру застрахованих осіб, позивач має облікований пільговий стаж за кодом підстави обліку спец стажу ЗПЗ013Б1 (Список2) за період з 06.08.2004 по 22.05.2006, про що також вказав відповідач у відзиві.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:
« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
..особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.»
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Суд наголошує, що інформація про атестацію робочого місця відсутня у Реєстрі застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що свідчить лише про неподання страхувальником такої інформації та не є доказом взагалі не проведення атестації робочого місця позивача.
Водночас суд наголошує, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.
Доказів, що відповідачем на дотримання вимог Пункту 4.2 Порядку позивачу надавався на дооформлення відповідний тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством суду не надано, до того ж матеріалами справи підтверджено факт наявності наказів про атестацію робочих місць, які залишені по за увагою відповідача під час розгляду документів поданих позивачем.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за оформлення додаткових документів для підтвердження пільгового характеру роботи що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні до пільгового стажу періоду трудової діяльності позивача без вчинення відповідних дій з боку органу Пенсійного фонду не може бути кваліфікована у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого рішення.
Отже, спірні періоди мають бути враховані до пільгового стажу позивача.
Щодо не врахування до страхового стажу періоду з 28.03.2000 по 31.12.2000, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Підставою для зарахування періоду до 1 січня 2004 року є записи у трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, підтвердити період одержання допомоги по безробіттю можна на підставі відповідної довідки служби зайнятості, що передбачено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Після 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди, коли людина перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Трудова книжка позивача не містить записів у трудовій книжці щодо вказаного спірного періоду, відомостей стосовно подання відповідачу разом із заявою відповідної довідки служби зайнятості на підтвердження періоду одержання допомоги по безробіттю відповідної довідки служби зайнятості суду не надано.
Разом із тим, судом встановлено, що згідно із даними Реєстру застрахованих осіб, у графі “Відомості за звітний рік по БСВ Красноармійським міським центром зайнятості (ЄДРПОУ 24817332) подавались відомості щодо позивача за 1999 рік - 1 місяць 28 днів, за 2000 рік - 12 місяців, які обліковані в реєстрі за кодом ЗПЗ056А3 (період одержання допомоги по безробіттю згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства).
Як вже зазначалось вище, доказів, що позивачу надавався на дооформлення відповідний тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством суду не надано.
З урахуванням підтвердженого факту наявності відомостей з Реєстру застрахованих осіб, щодо позивача, які обліковані в реєстрі за кодом ЗПЗ056А3 (період одержання допомоги по безробіттю, які залишені по за увагою відповідача під час розгляду документів поданих позивачем, суд дійшов висновку, що неврахування до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача без вчинення відповідних дій є неправомірним.
Отже, спірний період має бути враховані до пільгового стажу позивача.
Стосовно відмови з підстав недосягнення відповідного віку для призначення пенсії.
У постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
На підставі викладеного, доводи позовної заяви у цій частині є правомірними та позивачка досягши 50 років та маючи певну кількість відповідного стажу й, відповідно, досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд враховує, наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України 2 критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, позовна вимога у частині зобов'язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки основна позовна вимога задоволена, а похідна судовим збором не оплачується.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2026№052530005036, прийняте за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.01.2026.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.01.2026 із врахуванням рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України та правової оцінки суду викладеної у даному рішенні та зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 06.08.2004 по 02.08.2016 та до страхового стажу період з 28.03.2000 по 31.12.2000.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2026 року.
Суддя І.В. Буряк