Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 лютого 2026 року Справа№200/4487/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
19 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), надісланий через підсистему ЄІСТС «Електронний суд» 18 червня 2025 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10 квітня 2025 року № 053130014019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року на посаді водія 3 класу.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
23 червня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідачів.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 02 квітня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
10 квітня 2025 року ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення № 053130014019, яким відмовило у призначенні пенсії через відсутність у позивача необхідного страхового стажу.
При цьому пенсійний орган не зарахував позивачеві до страхового стажу період роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року згідно з записами в трудовій книжці, вказавши, що назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою засвідчений запис про звільнення.
Страховий стаж з 01 січня 1998 року пенсійний орган зарахував згідно з даними системи персоніфікованого обліку.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач доводив, що на день звернення за призначенням пенсії набув необхідний страховий стаж, підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, яка є основним документом про стаж.
Позивач вказував на те, що згідно з записом 4 трудової книжки був прийнятий на роботу до Калінінського автотранспортного підприємства 21490; запис 5 містить інформацію перейменування Калінінського автотранспортного підприємства 21490 на Калінінське автотранспортне підприємство 11490; запис 6 про звільнення засвідчений печаткою Калінінського автотранспортного підприємства 11490, тобто недоліки в оформленні записів трудової книжки відсутні.
Також позивач наголосив, що для обчислення стажу для визначення права на пенсію визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів трудової книжки. До того ж відповідальність за заповнення трудової книжки покладається на підприємство, установу, організацію, а не на працівника.
Просив задовольнити позов.
Відповідач 1 - ГУ ПФУ в Донецькій області позов не визнав, доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством та не порушував прав позивача, позаяк не розглядав його заяву про призначення пенсії, не здійснював обчислення його стажу та не приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.
Просив відмовити в позові.
Відповідач 2 - ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнав, доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.
Відповідач 2 доводив, що оскаржуваним рішенням правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 через відсутність у нього необхідного страхового стажу - 32 роки.
Відповідач 2 зазначив, що не зарахував позивачеві до страхового стажу період роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року згідно з записами трудової книжки, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою засвідчений запис про звільнення. Вважає, що вказаний період може бути зарахований до стажу позивача за умови подання уточнюючої довідки.
Починаючи з 01 січня 1998 року страховий стаж врахований за даними системи персоніфікованого обліку.
Також відповідач 2 наполягав на тому, що призначення пенсіє є його дискреційними повноваженнями, в які суд не може втручатися.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 22 липня 1986 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено довідкою від 10 березня 2015 року № 1426/41197.
Його фактичне місце проживання після переміщення: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) зареєстроване як юридична особа, у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень та адміністративним органом.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код 13814885) зареєстроване як юридична особа, у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень та адміністративним органом.
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
Як свідчить розписка-повідомлення, разом з заявою від 02 квітня 2025 року, що зареєстрована за № 4761, ОСОБА_1 подав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , картку фізичної особи - платника податків, довідку про взяття на облік особи, яка переміщається з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, від 10 березня 2025 року № 1426/41197; військовий квиток серії НОМЕР_3 ; трудову книжку серії НОМЕР_4 ; пам'ятку пенсіонера; фото заявника.
Докази, які б свідчили, що разом з заявою про призначення пенсії позивач подавав будь-які інші документи, суду не надані.
Також суду не надані докази, які б свідчили про те, що під час приймання заяви пенсійний орган повідомляв позивачеві про необхідність подання будь-яких інших додаткових документів, в тому числі з метою підтвердження стажу.
Розписка-повідомлення містить власноручний запис заявника такого змісту: «на території рф та інших держав ніяких виплат не отримував», засвідчений його підписом.
За принципом екстериторіальності для розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року був визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ у Львівській області.
10 квітня 2025 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих ним документів, а також з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформованих станом на 02 квітня 2025 року, ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення № 053130014019 «Про відмову у призначенні пенсії», яким відмовило у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058.
Відмовляючи в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого:
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 02 квітня 2025 року.
Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону № 1058, - 60 років.
Вік заявника - 59 років 11 місяців 22 дні.
Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону № 1058, - 32 роки.
Страховий стаж особи - 26 років 02 місяці 20 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 , оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві організації на печатці при звільненні.
Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів, та довідку про реорганізацію.
Страховий стаж з 01 січня 1998 року зараховано згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з п. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу починаючи з січня 2028 року від 25 до 35 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
За висновком ГУ ПФУ у Львівській області, право на пенсійну виплату, згідно з наданими документами, ОСОБА_1 матиме з 11 квітня 2028 року; а у разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Заявнику роз'яснено, що відповідно до ст. 105 Закону № 1058 рішення про відмову у призначенні пенсії за віком може бути оскаржене відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.
Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на пенсію ГУ ПФУ у Львівській області зарахувало до його страхового стажу такі періоди:
з 28 липня 1983 року по 14 травня 1984 року - 00 років 09 місяців 17 днів;
з 25 травня 1984 року по 12 червня 1986 року - військова служба строкова - 02 роки 00 місяців 18 днів;
з 01 січня 1998 року по 28 лютого 1998 року - 00 років 02 місяці 00 днів;
з 01 квітня 1998 року по 30 квітня 2000 року - 02 роки 01 місяць 00 днів;
з 01 жовтня 2000 року по 10 липня 2002 року - 01 рік 09 місяців 10 днів;
з 11 липня 2002 року по 31 грудня 2003 року - 01 рік 05 місяців 21 день;
з 01 січня 2004 року по 29 березня 2005 року - 01 рік 01 місяць 28 днів;
з 01 квітня 2005 року по 31 травня 2011 року - 06 років 01 місяців 20 днів;
з 01 липня 2011 року по 31 липня 2014 року - 03 роки 00 місяців 26 днів;
з 01 вересня 2014 року по 19 червня 2019 року - 04 роки 10 місяців 00 днів;
з 20 червня 2019 року по 23 квітня 2020 року - 00 років 11 місяців 00 днів;
з 24 квітня 2020 року по 12 березня 2021 року - 01 рік 00 місяців 00 днів;
з 15 березня 2021 року по 28 лютого 2022 року - 00 років 10 місяців 00 днів;
з 01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року - 00 років 02 місяці 00 днів,
всього - 26 років 02 місяці 20 днів.
Як свідчить рішення про призначення пенсії № 053130014019 (дата-час розрахунку: 09 квітня 2025 року 14:18), за розрахунком ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 набуде право на пенсію з 11 квітня 2028 року виходячи з такого:
шифр та вид пенсії - 101 пенсія за віком;
умови призначення - Закон № 1058;
середньомісячний заробіток - 8 517,19000;
дата народження, стать - ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік;
дата звернення, вік, ознака роботи - 02 квітня 2025 року, 59 років 11 місяців 22 дні, працює;
особливості - ВПО не зареєстрована - з 10 березня 2015 року довічно; кандидат на ІМП - з 02 квітня 2025 року довічно;
тривалість стажу:
страховий стаж (неповний) - 26 років 02 місяці 20 днів;
страховий стаж до 01 січня 2004 року - 08 років 04 місяці 06 днів;
страховий стаж після 01 січня 2004 року - 17 років 10 місяців 14 днів;
коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,26167;
коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((314/100*12)*1) - 0,26167;
11 квітня 2028 року - довічно
розмір пенсії за віком (ст. 27) (8 517,19*0,26167) - 2 228,69 грн;
загальний розмір пенсії - 2 228,69 грн;
доплата до мінімальної пенсійної виплати (2 361,00 грн) - 132,31 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 березня 2028 року;
розмір пенсії з надбавками - 2 361,00 грн.
З приводу періоду роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року, на зарахування якого до страхового стажу, претендує позивач, суд встановив такі обставини.
Трудова книжка серії НОМЕР_4 містить такі записи:
[…]
Запис 4 - 30 липня 1986 року на підставі наказу від 30 липня 1986 року № 140 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Калінінського автотранспортного підприємства № 21490 Донецького обласного управління вантажного автотранспорту водієм 3 класу в автоколону № 3.
Запис 5 - 27 липня 1988 року на підставі наказу Міністерства транспорту УРСР № 3 Калінінське автотранспортне підприємство № 21490 перейменовано на Калінінське автотранспортне підприємство 11490.
Запис 6 - 10 липня 2002 року на підставі наказу від 10 липня 2002 року № 35 позивач був звільнений за переведенням до товариства з обмеженою відповідальністю «Горловтранс» за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
[…]
Запис 6 внесений до трудової книжки ОСОБА_1 старшим інспектором відділу кадрів Якуніною Є.В., засвідчений її підписом і печаткою відділу кадрів дочірнього підприємства «Калінінське автотранспортне підприємство № 11490» відкритого акціонерного товариства «Донецькавтотранс».
Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про стаж ОСОБА_1 , набутий починаючи з 1998 року, в тому числі за період роботи в «Калінінському автотранспортному підприємстві 11490» відкритого акціонерного товариства «Донецькавтотранс» (ідентифікаційний код 05461154) за січень-лютий, квітень-грудень 1998 року, січень-грудень 1999 року, січень-квітень, жовтень-грудень 2000 року, січень-грудень 2001 року, січень-липень 2002 року.
Як свідчить розрахунок стажу (форма РС-право), ГУ ПФУ у Львівській області зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди роботи: з 01 січня 1998 року по 28 лютого 1998 року, з 01 квітня 1998 року по 30 квітня 2000 року та з 01 жовтня 2000 року по 10 липня 2002 року.
Водночас періоди роботи з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року, з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року до страхового стажу не зараховані.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 02 квітня 2025 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 01 січня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій […] із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].
Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
[…]
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
[…].
Порядок звернення за призначенням пенсії визначає ст. 44 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення […] пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням […] пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення […] пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Строки призначення пенсії визначені ст. 45 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення […] пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення […] або про відмову в призначенні […] пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 10 березня 2025 року.
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, […] пенсії, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, […].
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
[…]
Відповідно до п. 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
П. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
[…]
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058.
[…]
Документи, необхідні для призначення пенсії, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.
Так, згідно з п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків […], надається у разі відсутності в паспорті громадянина України […] інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 […] (далі - Положення № 10-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення № 10-1 (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
[…];
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення № 10-1).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
[…];
4) відомості про місце проживання особи;
[…].
Відповідно до п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І […] цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України […].
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
[…]
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
[…]
Згідно з п. 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
[…]
П. 2.28 розділу ІІ Порядку № 22-1 установлено, що інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані нормами розділу ІV Порядку № 22-1.
Відповідно до абз. 1 п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно з п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника […]; надає інформацію щодо умов та порядку призначення […] пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до п. п. 17-19 Порядку № 637. […]; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). […]; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
[…]
П. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 установлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, […] пенсії […] із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. […].
Відповідно до п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, […]. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, […].
За правилами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення, […] пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, […] для здійснення виплати пенсії.
[…]
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:
- з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія;
- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник, вчиняє дії, передбачені п. 4.2 Порядку № 22-1;
- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
При цьому зміст норм, що містяться в п. п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям ГУ ПФУ у Львівській області рішення від 10 квітня 2025 року № 053130014019, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073), а прийняте ним рішення - на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Закон № 2073 регулює відносини органів виконавчої влади, […], їх посадових осіб, […], з фізичними […] особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 цього Закону).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:
1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, […] їх посадова особа, […], який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
[…].
У спірних правовідносинах відповідач 2 є адміністративним органом, а прийняте ним рішення - адміністративним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 адміністративна процедура має проводитись з додержанням таких принципів: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Щодо правомірності дій пенсійного органу при обчисленні стажу.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає ст. 24 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами, наведеними у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) визначав порядок і умови зарахування стажу роботи до набрання чинності Законом № 1058.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначає ст. 56 Закону № 1788.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року; до 01 січня 2004 року трудовий стаж вимірювався періодом роботи і не був пов'язаний зі сплатою страхових внесків.
Підтвердження трудового і страхового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КЗпП роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, […].
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 48 КЗпП).
Порядок підтвердження стажу роботи визначає ст. 62 Закону № 1788, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
[…]
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
04 червня 1998 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» (далі - Постанова КМУ № 794), п. 1 якої затвердив Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794).
П. 2 Постанови КМУ № 794 Пенсійному фонду України разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією доручено забезпечити з 01 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
П. 3 Постанови КМУ № 794 установлено, що починаючи з 01 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону № 1788 здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Згідно з п. 1 Положення № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду України та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
П. 2 Положення № 794 визначено, що до основних завдань персоніфікованого обліку, з-поміж іншого, належить створення інформаційних передумов для визначення розміру пенсійних виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення № 794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб.
Згідно з п. 10 Положення № 794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. 16 Положення № 794 на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, […].
Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру:
[…]
2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:
ідентифікаційний номер роботодавця;
рік, за який внесено відомості;
тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи;
сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно);
розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць;
відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах;
[…]
У персональній обліковій картці одночасно накопичуються відомості про фізичних осіб від кожного роботодавця, де працювала особа, з урахуванням усіх фактів її трудової міграції та роботи за сумісництвом.
[…]
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, (далі - Положення № 10-1).
Згідно з п. 1 розділу І Положення № 10-1 це Положення відповідно до Закону № 2464 визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п. 4 розділу І Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з п. 5 розділу І Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб забезпечує:
облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;
накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій […].
Згідно з п. 2 розділу ІІ Положення № 10-1 джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені ст. 18 Закону № 2464.
У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 розділу III Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
Відповідно до п. 1 розділу IV Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені ч. 3 ст. 20 Закону № 2464 та ч. 3 ст. 21 Закону № 1058.
П. 2 розділу IV Положення № 10-1 установлено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058;
відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;
інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг […];
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Згідно з п. 3 розділу IV Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз наведених вище норм Закону № 1788, Порядку № 637 зумовлює такі висновки:
- основним документом, що підтверджує трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, є трудова книжка;
- у разі відсутності трудової книжки (або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи), трудовий стаж за період до 01 січня 2004 року встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами тощо;
- з 01 січня 2004 року страховий стаж як період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески, обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Позивач доводить, що має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року.
Суд встановив, що з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року ОСОБА_1 працював водієм автоколони в Калінінському автотранспортному підприємстві № 21490, яке в подальшому перейменовано на Калінінське автотранспортне підприємство № 11490 (записи 4-6 в трудовій книжці серії НОМЕР_4 ).
Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ у Львівській області зарахувало позивачеві до страхового стажу періоди з 01 січня 1998 року по 28 лютого 1998 року, з 01 квітня 1998 року по 30 квітня 2000 року, з 01 жовтня 2000 року по 10 липня 2002 року.
В той же час пенсійний орган не зарахував до страхового стажу періоди з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року, з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року.
В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ у Львівській області зазначило, що період роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року не зарахований до страхового стажу згідно з записами трудової книжки, «оскільки назва організації при прийнятті не відповідає назві організації на печатці при звільненні».
Суд відхиляє цей аргумент пенсійного органу з огляду на таке.
Як вказано вище, трудова книжка є основним документом про стаж, набутий до 01 січня 2004 року; необхідність подання додаткових документів для підтвердження такого стажу, зокрема, уточнюючих довідок, постає у разі: 1) відсутності трудової книжки або 2) відсутності в ній відповідних записів чи їх неправильності або неточності.
На час внесення до трудової книжки ОСОБА_1 запису 6 (про звільнення) діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, (далі - Інструкція № 58).
Відповідно п. 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки, крім іншого, вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За правилами п. 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення […] вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), […] в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). […]
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, […] тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
П. 2.8 Інструкції № 58 установлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Згідно з п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
[…]
За правилами п. 2.15 Інструкції № 58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з абз. 1 п. 2.26 Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абз. 1 п. 2.27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
За приписами абз. 1 п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Проаналізувавши зміст трудової книжки серії НОМЕР_4 , суд дійшов висновку, що записи 4-6 про роботу ОСОБА_1 в період з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року внесені з дотриманням вимог Інструкції № 58.
Так, відповідно до п. 2.15 Інструкції № 58 до трудової книжки ОСОБА_1 внесений запис 5, відповідно до якого 27 липня 1988 року на підставі наказу Міністерства транспорту УРСР № 3 Калінінське автотранспортне підприємство № 21490, (до якого позивач був прийнятий на роботу згідно з записом 4), перейменовано на Калінінське автотранспортне підприємство № 11490.
Запис 6 про звільнення ОСОБА_1 внесений старшим інспектором відділу кадрів, засвідчений його підписом і печаткою відділу кадрів дочірнього підприємства «Калінінське автотранспортне підприємство № 11490» відкритого акціонерного товариства «Донецькавтотранс», тобто з дотриманням вимог п. п. 2.2, 2.3, 2.4, абз. 1 п. 2.26, абз. 1 п. 2.27 абз. 1 п. 4.1 Інструкції № 58.
Отже, період роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, чого цілком достатньо для його зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , позаяк йдеться про стаж, набутий до 01 січня 2004 року.
В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ у Львівській області вказало, що «для зарахування (періоду з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року до страхового стажу) необхідно долучити уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів, та довідку про реорганізацію», та, що «страховий стаж з 01 січня 1998 року зараховано згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку».
З цього приводу суд вважає за необхідне відзначити, що ГУ ПФУ у Львівській області не довело, що, дійшовши висновку про те, що інформації, вказаної в трудовій книжці, недостатньо для зарахування згаданого періоду до страхового стажу, перш ніж відмовити у призначенні пенсії, запропонувало позивачу подати додаткові документи, зокрема, уточнюючу довідку чи довідку про реорганізацію, (як того вимагають приписи п. п. 1.8, 4.2 Порядку № 22-1).
Відсутність в системі персоніфікованого обліку інформації про періоди роботи позивача з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року, з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року не може бути підставою для їх незарахування до страхового стажу, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, набутий до 01 січня 2004 року, є саме трудова книжка.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, всього періоду роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року.
Зважаючи на те, що при розгляді заяви про призначення пенсії ГУ ПФУ у Львівській області правомірно зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 01 січня 1998 року по 28 лютого 1998 року, з 01 квітня 1998 року по 30 квітня 2000 року, з 01 жовтня 2000 року по 10 липня 2002 року, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право), немає необхідно додатково покладати на пенсійний орган обов'язок зарахувати ці періоди до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Разом з цим законними та обґрунтованими є вимоги позивача про покладання на пенсійний орган обов'язку зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року, з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10 квітня 2025 року № 053130014019 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області не забезпечило всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих ним документів.
Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Львівській області не забезпечило дотримання принципів адміністративної процедури, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5, 12 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, […].
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Ч. 4 ст. 6 Закону № 2073 установлено, що висновки про застосування норм права, наведені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
В порушення принципу законності адміністративної процедури ГУ ПФУ у Львівській області не забезпечило правильне застосування норм Законів № 1058 та № 1788, а також Порядку № 637 при обчисленні страхового стажу позивача, а також проігнорувало висновки Верхового Суду з приводу недоліків в оформленні записів трудової книжки та їх впливу на можливість зарахування того чи іншого періоду до стажу, що дає право на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ у Львівській області не забезпечило належність і повноту з'ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.
Суд відзначає, що не може вважатися добросовісною поведінка пенсійного органу, який відмовив у зарахуванні до страхового стажу більш ніж 10 років стажу через «недоліки» в оформленні записів трудової книжки, яких насправді не було.
На переконання суду, діючи добросовісно, пенсійний орган мав об'єктивну можливість на підставі записів трудової книжки встановити всі необхідні відомості для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 30 липня 1986 року по 10 липня 2002 року.
Крім того, відповідач 2 порушив принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 2073 особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно виплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.
Ч. 3 ст. 17 Закону № 2073 установлено, що особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2073 учасники адміністративного провадження мають право:
1) отримувати від адміністративного органу роз'яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов'язків у межах адміністративного провадження, визначених законом;
2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників;
3) ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, у тому числі з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення адміністративного провадження, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження;
4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника;
5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи;
[…]
7) подавати клопотання про:
[…]
в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи;
[…]
9) отримати адміністративний акт;
[…].
Крім того, відповідно до п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, має письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково.
В порушення принципу гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, перш ніж прийняти рішення про відмову у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області не надало ОСОБА_1 можливості надати пояснення, подати додаткові документи, звернутися з клопотанням про витребування додаткових документів та відомостей для підтвердження підстав зарахування до страхового стажу тих періодів, які пенсійним органом не були зараховані.
Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта, зокрема, в його заключній частині відсутні відомості про строк набрання ним чинності, а також роз'яснення строків і порядку його оскарження відповідно до Закону № 2073.
Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).
Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.
Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.
Мотивування (обґрунтування) рішення про відмову у призначенні пенсії не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Серед іншого, пенсійний орган не конкретизував, які саме вимоги і якого нормативно-правового акту, за його висновком, порушені при внесенні записів до трудової книжки позивача; не вказав, з якої причини ним не взятий до уваги запис 5 про перейменування підприємства роботодавця тощо.
Суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин йшлося про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто про відмову особі в реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Відтак, таке рішення потребувало ретельного, повного і чіткого обґрунтування, чого відповідачем не було забезпечено.
Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:
1) прийнятий адміністративним органом, що:
а) не мав на це повноважень;
б) використав дискреційні повноваження незаконно;
2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;
3) порушує норми матеріального права;
4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).
Отже, невідповідність адміністративного акта принципам адміністративної процедури є самостійною і достатньою підставою для визнання його протиправним.
Оскільки рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10 квітня 2025 року № 053130014019 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне також застосувати такі способи захисту як зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області:
- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:
з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року;
з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року;
з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 за його заявою від 02 квітня 2025 року з 11 квітня 2025 року.
З приводу заперечень відповідача 2, які полягають у тому, що призначення пенсії належить до його дискреційних повноважень, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.
Проявом адміністративного розсуду може бути:
а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов'язує орган зробити вибір одного з варіантів;
б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов'язується конкретними умовами тощо.
Разом з цим у випадку досягнення особою пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, і набуття нею на день досягнення пенсійного віку необхідного страхового стажу, пенсійний орган має лише один варіант правомірної поведінки - прийняти рішення про призначення пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.
На день досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, тобто станом на 10 квітня 2025 року, він набув необхідний страховий стаж - 32 роки (26 років 02 місяці 20 днів (зараховані пенсійним органом) + понад 10 років за період роботи з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року, з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року, (у зарахуванні яких безпідставно відмовлено)).
Отже, з 11 квітня 2025 року, тобто з наступного дня після досягнення 60-річного віку, у ОСОБА_1 виникло право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Як наслідок, такий спосіб захисту як зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 за його заявою від 02 квітня 2025 року з 11 квітня 2025 року, не становитиме втручання в дискреційні повноваження відповідача 2 та забезпечить ефективний захист порушеного права позивача.
Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Отже, саме на ГУ ПФУ у Львівській області суд покладає обов'язок зарахувати певні періоди до страхового пільгового стажу та прийняти рішення про призначення пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 30 липня 1986 року по 10 липня 2022 року на посаді водія 3 класу задоволенню не підлягають, оскільки:
- ГУ ПФУ в Донецькій області не є належним відповідачем у справі, в тому числі в цій частині позовних вимог;
- періоди роботи з 01 січня 1998 року по 28 лютого 1998 року, з 01 квітня 1998 року по 30 квітня 2000 року, з 01 жовтня 2000 року по 10 липня 2002 року вже враховані до страхового стажу позивача ГУ ПФУ у Львівській області;
- повторний розгляд заяви про призначення пенсії не забезпечить ефективний захист порушеного права.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 18 червня 2025 року).
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області, рішення якого визнано протиправним, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код 13814885, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10 квітня 2025 року № 053130014019 «Про відмову у призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:
з 30 липня 1986 року по 31 грудня 1997 року;
з 01 березня 1998 року по 31 березня 1998 року;
з 01 травня 2000 року по 30 вересня 2000 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за його заявою від 02 квітня 2025 року з 11 квітня 2025 року.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року.
Суддя Т.О. Кравченко