Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10241/25 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.
Номер провадження №33/4805/561/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
16 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі ОСОБА_1 , захисника Вдовиченка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 01.09.2025 року о 23 год 15 хв у м. Житомирі, вул. Корольова, 73 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Sportage з н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Вдовиченко Б.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, Правил дорожнього руху не порушував та не був зупинений працівниками поліції, а отже не є суб'єктом вказаного правопорушення. Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 не складався, другий екземпляр протоколу не вручався, рапорт не є доказом вчинення правопорушення. Посилається, що судом першої інстанції не надано оцінку показам свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є логічними та послідовними.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст отримав лише 14.01.2026.
Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 14.01.2026 і подачу апеляційної скарги у 22.01.2026, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Вдовиченка Б.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №440874 від 01.09.2025 вбачається, що 01.09.2025 року о 23 год 15 хв у м. Житомирі, вул. Корольова, 73 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Sportage з н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.09.2025 (а.с.5); рапортом поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області Ляшука І. (а.с.6); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.7).
Також судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є знайомими апелянта.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 повідомив, що є сусідом ОСОБА_1 01 вересня 2025 року близько 22 години ОСОБА_1 зателефонував йому та повідомив, що його автомобіль зламався, і попросив допомогти - забрати його та пасажирку додому. Свідок пояснив, що в той момент був зайнятий удома, тому зміг виїхати лише близько 23 години. Прибувши на місце, він побачив пасажирку, яку спочатку відвіз додому, а потім - і самого ОСОБА_1 завіз. На запитання суду, чи перебував ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, свідок зазначив, що той виглядав як зазвичай, ознак алкогольного сп'яніння не помітив. Також повідомив, що про складення на ОСОБА_1 протоколу за ст.130 КУпАП йому невідомо, оскільки під час розмови мова йшла виключно про поломку автомобіля, але оскільки не являється механіком, то не зміг допомогти дізнатися причину поломки.
У судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 є її знайомим. 01 вересня 2025 року її донька розпочала навчання в коледжі, у зв'язку з чим вони разом із батьками інших студентів святкували цю подію на природі. Увечері свідок зателефонувала ОСОБА_1 із проханням забрати їх та відвезти додому, на що він погодився.
Близько 21 години, під час руху по вул. Корольова, на мосту автомобіль почав «смикатися» та зупинився. ОСОБА_1 вийшов із транспортного засобу, відкрив капот і намагався з'ясувати причину поломки, однак автомобіль залишився нерухомим. Після цього він телефонував знайомим, щоб хтось допоміг забрати автомобіль. Зокрема, зателефонував сусіду, на ім'я ОСОБА_5 , який погодився допомогти, але повідомив, що приїде не одразу.
Очікування тривало до близько 23 години. Поки вони перебували в автомобілі, свідок мала залишки слабоалкогольних напоїв і запропонувала ОСОБА_1 розпити їх під час очікування.
Згодом повз них проїжджав патрульний автомобіль поліції, який зупинився біля місця події. Про що саме розмовляли працівники поліції з ОСОБА_1 свідок не чула, оскільки перебувала в салоні автомобіля. Коли приїхав сусід ОСОБА_5 , вони спільно відштовхнули автомобіль на узбіччя дороги.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ним транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Так, з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції підходять до автомобіля KIA Sportage з н.з. НОМЕР_1 , біля кого перебуває водій ОСОБА_1 . Автомобіль зупинився із аварійною сигналізацією та включеним світлом фар. В ході спілкування з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які були оголошені, поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі, на що водій категорично відмовився. Працівники поліції роз'яснили права, передбачені законодавством, та ознайомили зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який опосередковано узгоджується із наданим відеозаписом, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності. Як видно із відеозапису працівники поліції після зупинки підійшли до транспортного засобу, який зупинився із аварійною сигналізацією та ще з включеним світлом фар, що вказує на щойний рух автомобіля, біля якого перебував водій ОСОБА_1 , а свідок ОСОБА_3 сиділа в салоні авто. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт нещодавнього керування транспортним засобом, чи його безпідставної зупинки, і не повідомляв про те, що його авто має якісь технічні неполадки або йому потрібна технічна допомога та він чекає на приїзд сусіда, про допит якого він в подальшому наполягав в ході судового розгляду. Також зазначав, що випив пляшку джин-тоніка дві години назад (23 год. 22 хв.).
Так само свідок ОСОБА_3 , яка спочатку була в салоні, а потім підійшла до поліцейських і в ході спілкування з ними просила вибачення за себе та водія, та вказувала, що у зв'язку із особистим життєвими подіями вони випили трішки шампанського. Зазначений свідок, згідно відеозапису, також не повідомляла про поламку автомобіля чи вживання ними алкоголю вже після зупинки.
В ході допиту судом першої інстанції ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 01 вересня 2025 року ввечері відвозив її додому, що свідчить про те, що ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі, керував транспортним засобом.
До показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які надані на етапі судового розгляду, суд ставиться критично, у зв'язку із тим, що після зафіксованої на відеозаписах інциденту, свідки мали достатньо часу, щоб сформулювати в своїй свідомості виправдальну та зручну для водія неправдиву версію події, оскільки вони є знайомими ОСОБА_1 , та є особами, заінтересованими у розгляді справи, оскільки навіть сама ОСОБА_3 вказувала, що вони разом з водієм вживали алкоголь в день складання протоколу. Крім того, твердження ОСОБА_1 про непричетність до керування спростовуються показами безпосереднього свідка ОСОБА_3 на місці пригоди в перші хвилини прибуття працівників поліції. Вказаний свідок на відеозапис нагрудних камер працівників поліції не заперечувала, що транспортним засобом тільки-но керував саме ОСОБА_1 , не повідомляла про поламку автомобіля чи тривале очікування, не зазначала, що чекають на допомогу, просила вибачити їх, зазначивши, що водій випив трішки шампанського. Саме такі первинні покази свідка ОСОБА_3 і водія ОСОБА_1 , на думку суду, є найбільш правдивими та достовірними, оскільки особливість психіки людини в перші секунди, хвилини після події не дозволяє їй за короткий проміжок часу вигадати чи спотворити дійсність життєвої ситуації та створити неправдиве алібі для себе чи для свого друга, та не встигає сформувати у своїй уяві хибну версію минулої поведінки та правдоподібно повідомити про неї допитувача. Тому первинні покази свідка ОСОБА_3 , які зафіксовані одразу на місці, на переконання суду, є найбільш правдоподібними та достовірними, та обґрунтовано враховано судом при розгляді справи.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає доведеним поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 на момент його зупинки працівниками поліції 01.09.2025 транспортним засобом автомобілем KIA Sportage з н.з. НОМЕР_1 .
Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 був присутній при оформленні поліцейським протоколу та перебував на місці події, а поліцейські повідомили його про те, що відносно нього зараз буде складено протокол та здійснили його заповнення у службовому автомобілі та місце подій не залишали. Після складання водію було оголошено зміст цього протоколу та запропоновано надати пояснення, підписати його та отримати копію, на що він відмовився, у зв'язку з чим в протоколі зроблено відповідні відмітки. За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про те, що водій не був присутній при складанні протоколу є безпідставними.
Будь-яких обмежень в процесуальних правах водія під час складання протоколу з боку працівників поліції судом не встановлено та може бути компенсовано особою в ході судового розгляду справи, оскільки саме на даному етапі проводиться розгляд справи по суті та можуть бути в повному обсязі реалізовані права, передбачені статтею 268 КУпАП. Як під час складання протоколу, так і в ході судового розгляду водію в повному обсязі було забезпечено реалізацію всіх прав, передбачених ст.268 КУпАП, та жодних істотних обмежень його процесуальних свобод не допущено.
Суддя місцевого суду вірно надав оцінку доводам сторони захисту щодо необхідності доводити ознаки алкогольного сп'яніння, та зазначив, що зазначені поліцейськими в протоколі ознаки сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що рапорт поліцейського щодо керування транспортним засобом не є доказом по справі, то, хоча він і не є прямим доказом у справі, проте в сукупності і взаємозв'язку з іншими доказами вказує про дотримання працівниками поліції процедури огляду і свідчить про те, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Клопотання адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського раойнного суду м. Житомира від 09 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського раойнного суду м. Житомира від 09 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: