Житомирський апеляційний суд
Справа №281/503/25 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.
Номер провадження №33/4805/575/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
16 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участю захисника Майстренка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Майстренка Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Лугинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Лугинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 28.07.2025 року о 02 год. 50 хв. на а/д М-07 Київ-Ковель-Яготин, 195 км, поблизу смт. Білокоровичі, Коростенського району керував транспортним засобом ВАЗ-2106, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння №62 від 28.07.2025 року, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Майстренко М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність часу та місця вчинення правопорушення, зафіксованого в протоколі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Майстренка М.С., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №404790 від 28.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 28.07.2025 року о 02 год. 50 хв. на а/д М-07 Київ-Ковель-Яготин, 195 км, поблизу смт. Білокоровичі, Коростенського району керував транспортним засобом ВАЗ-2106, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння №62 від 28.07.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5-6).
За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5331966 від 28.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.8); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.9); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.07.2025, згідно якого ОСОБА_1 28.07.2025 о 03 год. 15 хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.6), рапортом поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області від 28.07.2025 (а.с.11); розпискою ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати транспортним засобом протягом доби (а.с.12); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.13).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
Посилання сторони захисту щодо невідповідності часу вчинення адміністративного правопорушення, який зазначений в протоколі (02 год. 50 хв.), адже в цей час ОСОБА_1 перебував у Коростенській центральній міській лікарні, де проходив медичний огляд, суд вважає необґрунтованими.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Тобто закон вказує про необхідність фіксації в протоколі місця і часу вчинення правопорушення. Поняття «місця і часу» вчинення правопорушення діючим КУпАП не визначено, тому при фіксації правопорушення слід керуватися загальноприйнятими правилами, або подібними нормами ЦК України, ЦПК України та КПК України, які містять схожі положення щодо порядку обчислення строків, та передбачають їх обраховування роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. При цьому вимог щодо обчислення строків хвилинами не передбачено.
Так само поняття «місце вчинення правопорушення» не закріплено в діючому законодавстві, і при його визначенні доцільно виходити із усталеного застосування цього терміну як певного фізичного простору чи точки на заданій території.
Обов'язок фіксації в протоколі часу і місця вчинення правопорушення обумовлений необхідністю в подальшому правильно застосовувати закон, який визначає межі адміністративної відповідальності, чинність закону в часі, строки давності, територіальну підсудність (в якому суді розглядати справу), повторність та кваліфікацію діяння, якщо об'єктивна сторона, наприклад, пов'язана із порушенням часових меж чи незаконністю перебування в певній місцевості.
Вони є фундаментальними обставинами, які можуть впливати на вказані адміністративно-правові характеристики діяння.
Натомість, в деяких видах діянь надмірна точність фіксації та з'ясування до секунди чи хвилини (а також метрів чи кілометрів) моменту (або місця) вчинення діяння не має адміністративно-правового значення при встановленні складу правопорушення.
З матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 28.07.2025 о 02 год. 07 хв., але в протоколі поліцейським було записано час вчинення правопорушення 02 год. 50 хв. Попри наявність вказаних відмінностей у часі керування автомобілем та хвилин, зазначених в протоколі, вцілому пора доби та цей час відображено вірно, як після другої години ночі у вказаний день 28.07.2025, що також є часом, обрахованим годинами, але в більш загальному понятті. Допущені розбіжності у хвилинах, на думку суду, не є в такій категорії справ суттєвим чинником, який би міг впливати на правильність кваліфікації дій особи чи встановлення складу правопорушення, та жодним чином не спростовують обґрунтованість складеного протоколу та виявлення у водія стану алкогольного сп'яніння. Такі відмінності мають радше технічний характер, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не спростовують сам факт виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, отриманих результатів огляду і порушення ним пункту 2.9а ПДР.
Аналогічним чином слід визнати необґрунтованими доводи апелянта про наявність розбіжностей у протоколі адміністративного правопорушення даних про місце його вчинення. Хоча за даними протоколу подія відбулась на а/д М-07 Київ-Ковель-Яготин, 195 км, поблизу смт. Білокоровичі, Коростенського району, а фактично зупинка транспортного засобу сталася на ґрунтовій дорозі поблизу кар'єру в лісосмузі, проте така відмінність пов'язана із неможливістю точної ідентифікації місця знаходження учасників події в полі, та в дійсності таке місце перебуває неподалік від вказаної в протоколі автодороги М-07 Київ-Ковель-Яготин, 195 км, поблизу смт. Білокоровичі, Коростенського району. Тому такі похибки у координатах не є значними та не впливають на правильність кваліфікації правопорушення, і в сукупності з іншими доказами жодним чином не спростовують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Крім того, такі доводи вже були предметом дослідження в суді першої інстанції, де працівником поліції Кравчуком О.Г. було надано пояснення щодо обставин складених матеріалів відносно ОСОБА_1 , в ході яких він зазначив, що місце правопорушення прив'язував до кілометра траси, бо ґрунтова дорога, де зупинили водія, не має назви.
Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
У задоволенні апеляційної скарги адвоката Майстренка Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , відмовити, а постанову судді Лугинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: