Справа № 461/2074/25
Провадження № 1-кп/461/196/26
09.02.2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
ОСОБА_11
законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ).,
( ОСОБА_7 )
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України,-
Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.
Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України..
Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому, з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 13.02.2026 року.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.
Захисник і обвинувачений відносно задоволення клопотання заперечували. Захисник зазначив, що:
- викладені в обвинувальному акті та в клопотанні прокурора обставини не відповідають дійсності.
-повідомлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор у клопотанні не зазначає, які саме з досліджених судом доказів підтверджують зазначені в обвинувальному акті обставини;
-передбачені ст. 177 КПК України ризики, станом на день розгляду вказаного клопотання прокурора, відсутні повністю та не підтверджуються жодними доказами;
- обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою тривалий строк, якого було цілком достатньо для вжиття стороною обвинувачення заходів для убезпечення від можливих ризиків;
-обвинувачений є особою молодого віку, студент, раніше не судимий, має постійне місце проживання;
- ОСОБА_6 вже більше року перебуває під вартою. При зміні запобіжного заходу останній б працевлаштувався, продовжив навчання.
З урахуванням вищевикладеного, просили суд обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисники обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 просили змінити обраний ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.11.2024 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів. Строк дії ухвали становив шістдесят днів до 25.01.2025 включно. В подальшому, ухвалою слідчого судді від 22.01.2025 року та ухвалами Галицького районного суду м. Львова було неодноразово продовжено строк дії вказаного запобіжного заходу на 60 днів, останній раз ухвалою суду від 16.12.2025 року до 13 лютого 2026 року включно.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.
У ч.1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.
У поданому прокурором клопотанні перед судом порушується питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Розглядаючи подані клопотання, суд виходить з того, що обґрунтованість пред'явленої обвинуваченому підозри перевірялась слідчими суддями, судом під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч.3 ст.331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів, суду обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку.
У своїх клопотаннях прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1-4 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Водночас, як вбачається з ухвали Галицького районного суду м. Львова від 16.12.2025 року (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.02.2026 року) про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , судом було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що за результатом розгляду клопотання прокурора стосовно обвинуваченого необхідно перевірити продовження існування на даний час ризиків: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на етапі слідства ризики як по мірі розслідування кримінального провадження, так і його розгляду в суді мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 разом з матеріалами кримінального провадження на його обґрунтування вказують на те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, не зменшилися, та у сукупності з іншими встановленими обставинами справи (тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, розмір неправомірної вгоди, майновий стан, соціальні зв'язки) є підставою для задоволення відповідного клопотання. Крім того, згідно з системним аналізом приписів ст. 333 КПК України, без відповідного дозволу суду під час розгляду кримінального провадження по суті прокурор не може здійснювати слідчі дії, у тому числі збирання нових доказів. Проте, зібрані прокурором під час досудового розслідування матеріали дають підстави стверджувати про наявність встановлених ризиків.
Ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, особливо тяжкого злочину проти власності, вчиненого організованою групою, у пособництві у вчиненні нетяжкого злочину у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. У разі визнання винуватим останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Суд враховує доводи сторони захисту про те, що тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, з урахуванням недоведеної вини обвинуваченого на даній стадії провадження. Однак, на переконання суду, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого може слугувати підставою для переховування від суду. Зокрема, під час досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрювався у вчиненні інкримінованих злочинів, а згодом було зібрано достатньо доказів для складання обвинувального акту за даним фактом.
На переконання суду обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження. Даний ризик підтверджується тим, що останній як організатор злочинів, маючи вплив на інших учасників злочинної організації та доступ до інформації про потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема і осіб, які надавали дані своїх банківських карток, може змусити останніх змінити свої показання з метою його виправдування.
Крім того, суд звертає увагу сторони захисту на те, що незважаючи на завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, потерпілі та свідки в ході судового розгляду ще допитані не були, а тому з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України), надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
За встановлених вище і описаних у обвинувальному акті обставин, не можуть нівелювати ризик переховування від суду соціальні зв'язки, наявність постійного місця проживання та молодий вік обвинуваченого.
При цьому, за відсутності об'єктивних даних, суд не може погодитися з прокурором про наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала розумних підтверджень зазначеному, з огляду на те, що вже здійснюється судове провадження щодо кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , під час якого вже розпочато дослідження відкритих сторонам кримінального провадження в порядку ст. 290 наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, суд виходить з того, що застосування домашнього арешту як менш обтяжливого запобіжного заходу, а також інших запобіжних заходів (застава, порука, особисте зобов'язання) на цьому етапі судового провадження не буде достатньо дієвим заходом, що зможе в повній мірі запобігти ризикам, які встановлені під час розгляду клопотань, з огляду, у тому числі на обсяг пред'явленого обвинувачення.
Підсумовуючи, дослідивши обставини, які, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого (відсутність належних та достатніх відомостей, які б вказували на неможливість перебування обвинуваченого в ізоляції від суспільства), його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, постійне місце проживання, з огляду на встановлення обґрунтованості підозри слідчими суддями (п.1, ст.194 КПК України), враховуючи обсяг ініційованого прокурором питання, в межах саме продовження діючого запобіжного заходу, встановленням судом існування обставин, передбачених п.п.2-3 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновків про обґрунтованість поданого прокурором клопотання та доцільність продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є необхідним і дієвим запобіжним заходом, що здатен попередити існування встановлених вище ризиків і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду.
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-
Клопотання прокурора- задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 08 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1