16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 211/2612/25
провадження № 61-1813ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, про стягнення вартості частки у спільній сумісній власності, припинення права власності на частку у спільній частковій власності,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, в якому просила суд стягнути 185 750,00 грн компенсації вартості належної їй 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та 118 050,00 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки Renault моделі Trafic 2003 року випуску, , припинивши її право власності на 1/ 2 частку вказаного нерухомого та рухомого майна, визнавши право власності на вказані частки за відповідачем.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, про стягнення вартості частки у спільній сумісній власності, припинення права власності на частку у спільній частковій власності відмовлено.
11 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року (надійшла до суду
13 лютого 2026 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі
у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
У постанові Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2025 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 15 січня 2026 року (четвер).
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року зареєстрована - 18 грудня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 19 грудня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить поновити процесуальний строк для подачі касаційної скарги та зазначає, що повний текст постанови нею отримано особисто 12 січня 2026 року у канцелярії суду.
Однак, заявником не надано жодного доказу на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови.
Крім того, заявнику необхідно надати докази того, що судом апеляційної інстанції порушено порядок вручення копії постанови.
Оскільки заявником не надано доказів порушення судом апеляційної інстанції порядку направлення сторонам копії постанови, дати отримання оскаржуваного судового рішення та не вказано конкретних обставин та поважних причин, що завадили їй вчасно подати касаційну скаргу, то касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для вказання поважних причин та подання відповідних доказів.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, заявник повинна була цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за її апеляційною скаргою, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено третю особу - Службу у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку подачі касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць