справа № 235/5757/24
провадження № 2/208/4033/25
Іменем України
26 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого, судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельник Р.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій органу опіки та піклування та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій органу опіки та піклування та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донька позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , Рішенням суду ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав, а рішенням суду від 27.10.2017 року ОСОБА_5 оголошено усиновлювачем ОСОБА_6 , але зміни до актового запису про народження дитини внесені не були. Рішенням суду від 22.12.2018 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був розірваний та після розірвання шлюбу ОСОБА_5 жодної участі в утриманні та вихованні дитини не приймав, увазі його вихованню та розвитку взагалі не приділяв, долею дитини не цікавився. Мати дитини ОСОБА_6 також ухиляється від виконання батьківських обов'язків по догляду за дитиною.
Починаючи з 2019 року по сьогоднішній день малолітня дитина ОСОБА_6 проживає постійно разом із своєю бабусею та дідусем ОСОБА_9 та знаходиться на їх повному утриманні. З 2019 року малолітній позбавлений батьківського піклування, перебуває на повному утриманні та вихованні своїх бабусі та дідуся.
Позивач 15.06.2024 року звернулась до відповідача із заявою про встановлення опіки над ОСОБА_6 та призначення йому опіку, але відповідачем було відмовлено позивачу у вчиненні дій.
За таких обставин позивач вважає, що ОСОБА_6 відповідає статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідач не вживав передбачених законом заходів щодо надання ОСОБА_6 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, з подальшим влаштування її під опіку та призначення опікуна.
У зв'язку з чим позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Покровської міської ради Донецької області щодо встановлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
- визнати протиправними дії Покровської міської ради Донецької області, які полягають у відмові у встановленні опіки над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначенні йому опікуна;
- зобов'язати Покровську міську раду Донецької області встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини позбавленої батьківського піклування, встановити над ним опіку та призначити опікуна.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та надав суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У своєму відзиві посилається на те, що перелік підстав, за яких дитині надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування є вичерпним та будь яка підставі повинна підтверджуватися певним документом. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування встановлюється виключно рішенням органу місцевого самоврядування за наявності для цього належних підстав.
Зазначила суду, що малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлений рішенням відповідної місцевої ради, не перебуває на обліку як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, до органу опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області повідомлень про неналежне виконання матір'ю дитини ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків не надходило, з проханням вплинути на неї, сприяти зміні її відношення до дитини тощо, то підстави для встановлення опіки над дитиною ОСОБА_10 відсутні. Твердження представника позивача, що дитина залишилась без батьківського піклування не є набуттям статусу дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Про те, що мати дитини ОСОБА_4 та батько дитини ОСОБА_5 не виконують своїх батьківських обов'язків, позивач доказів суду не надала. Представник відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилались на обставини викладені в позові та просили суд - визнати протиправною бездіяльність Покровської міської ради Донецької області щодо встановлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
- визнати протиправними дії Покровської міської ради Донецької області, які полягають у відмові у встановленні опіки над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначенні йому опікуна;
- зобов'язати Покровську міську раду Донецької області встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини позбавленої батьківського піклування, встановити над ним опіку та призначити опікуна.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позову та просила суд відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
У судове засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
21 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
06 листопада 2025 року ухвалою суду закрито підготовчий розгляд справи та справа призначено до судового розгляду.
Суд, вислухавши позивача, представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази
Відповідно до свідоцтва про народження, яке видане Красноармійський відділом реєстрації актів цивільного стану 17 листопада 1995 року, актовий запис № 523, позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку 13 липня 2013 року, актовий запис № 594, батьками є донька позивача ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року у справі № 235/3094/15-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано.
Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017 року у справі № 235/2590/17 позбавлено батьківських прав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 жовтня 2020 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 , що відповідно до свідоцтва про шлюб, яке видане Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 935 від 30.10.2020 року.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2017 року ОСОБА_5 оголошено усиновлювачем ОСОБА_6 , але зміни до актового запису про народження дитини внесені не були.
Починаючи з 2019 року по сьогоднішній день малолітня дитина ОСОБА_6 проживає постійно разом із своєю бабусею та дідусем ОСОБА_9 та знаходиться на їх повному утриманні.
Як встановлено судом, ОСОБА_9 звернувся до Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області 16 червня 2024 року із заявою, у якій просив провести перевірку за фактом того, що ОСОБА_4 понад п'ять років не проживає разом з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та без поважних причин не бере участь у її вихованні та утриманні, не виявляє щодо дитини батьківської уваги та турботи, за наявністю підстав вжити заходи реагування.
Листом від 27 червня 2024 року начальником поліції Загурським С. надана відповідь, згідно якої проведена перевірка та встановлено, що малолітній ОСОБА_13 , 20 червня 2013 року мешкає разом з ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_14 з дитиною не мешкає, проживає в Польщі.
На заяву ОСОБА_9 від 16 червня 2024 року щодо здійснення обстеження умов утримання та виховання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою встановлення факту відсутності опіки батьків, проведено обстеження умов проживання 21 червня 2024 року та складений Акт, який затверджений Начальником служби у справах дітей Покровської міської ради Донецької області Діма О.І. та за яким проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно до Акту, для виховання та розвитку дитини створені умови: «у дитини окрема кімната, обладнена дитячими меблями, м'яким інвентарем, іграшками, розвивальними матеріалами»; за адресою проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ; зі слів ОСОБА_1 мати дитини ОСОБА_15 проживає за кордоном, на зв'язок виходить рідко, зі слів дитини ОСОБА_6 з матір'ю він спілкувався давно. Взаємовідносини в сім'ї теплі, приязні між усіма членами родини відкриті, здорові та створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, санітарно-гігієнічні умови задовільні.
Окрім цього, листом Служби у справах дітей Покровської міської ради Донецької області від 25 червня 2024 року № 14-31/592 на заяву ОСОБА_9 щодо встановлення опіки на дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено, що для призначення опіки над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він повинен мати статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлений рішенням відповідної місцевої ради. Малолітній не перебуває на обліку як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, до органу опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області повідомлень про неналежне виконання матір'ю дитини ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків не надходило, з проханням вплинути на неї, сприяти зміні її відношення до дитини тощо.
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є визнання протиправними дій органу опіки та піклування та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного Кодексу України та Сімейного Кодексу України.
Застосовані норми права
Як передбачено ст. 11 Закону України «Про охорону дитинство», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до вимог ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;
статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;
Згідно до п.п.21, 22, 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).
Для надання дитині, розлученій із сім'єю, статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем її виявлення збирає необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та/або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, а також документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилася без батьківського піклування) з урахуванням строків, визначених Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" для визнання дитини біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту .
Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:
1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;
4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;
5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);
8) батьки яких перебувають у розшуку органами Національної поліції, пов'язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
9) у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС;
11) батьки яких не виконують свої обов'язки з виховання та утримання дитини з причин перебування батьків на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11;
12) батьки яких перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (до початку його функціонування витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань);
13) батьки яких є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України "Про оборону України", за формою, встановленою Мінрозвитку;
14) батьки яких позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України "Про оборону України", за формою, встановленою Мінрозвитку;
15) розлученим із сім'єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).
Згідно до п.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім'ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу).
Згідно до викладено, вирішення питання, як встановлення опіки над дитиною, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» належить до повноважень органів опіки та піклування, районних, районних у м.м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських чи районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які проводять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї. Надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Висновки суду
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є донька позивача ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року у справі № 235/3094/15-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано.
Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017 року у справі № 235/2590/17 позбавлено батьківських прав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 27 червня 2024 року начальником поліції Загурським С. надана відповідь, згідно якої проведена перевірка та встановлено, що малолітній ОСОБА_13 , 20 червня 2013 року мешкає разом з ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_14 з дитиною не мешкає, проживає в Польщі.
Як встановлено в судовому засіданні, малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлений рішенням відповідної місцевої ради, не перебуває на обліку як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, до органу опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області повідомлень про неналежне виконання матір'ю дитини ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків не надходило.
Твердження позивача про те, що дитина залишилась без батьківського піклування не є набуттям статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та для набуття такого статусу необхідно одну із умов, яка визначена у п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».
Окрім цього, позивач до позовної заяви не надав доказів того, що мати дитини ОСОБА_4 не виконує свої батьківських обов'язків щодо малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та підстави вважати, що вона не виконує їх також відсутні.
Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно до вимог ст. 151 Сімейного Кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Ст.ст. 257, 258 Сімейного Кодексу України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Таким чином, саме за наявністю рішення суду про позбавлення батьківських прав дитина може набути статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, що є необхідною та обов'язковою умовою для подальшого встановлення над нею опіки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», Цивільного Кодексу України, Сімейного Кодексу України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Також суд зазначає, що зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Так, як в судовому засіданні не встановлено протиправності дій відповідача Покровської міської ради Донецької області щодо не встановлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, а також відсутні підстави для визнання протиправними дії Покровської міської ради Донецької області, які полягають у відмові у встановленні опіки над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначенні йому опікуна, а тому й відсутні підстави для зобов'язання Покровської міської ради Донецької області встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини позбавленої батьківського піклування, встановлення над ним опіку та призначення опікуна.
Окрім цього, посилання представника відповідача на те, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставним, оскільки предметом позову є визнання протиправною бездіяльність органу опіки та піклування саме з цивільного питання - встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та опіки, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ЄСПЛ зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Щодо судових витрат
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 58 ЦК України, ст.ст.150, 151, 164, 257, 258 СК України, ст. ст. 81, 89, 141, 260, 263, 265, 268, 354, 355, 356 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області, Покровської міської військової адміністрації Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій органу опіки та піклування та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Покровська міська рада Донецької області, адреса: 85302, Донецька обл., м.Покровськ, площа Незалежності, буд. № 11, ЄДРПОУ 04052933; Покровська міська військова адміністрація Донецької області, адреса: 85302, Донецька обл., м.Покровськ, площа Незалежності, буд. № 11, ЄДРПОУ 44790232.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Похваліта С. М.