ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1389/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м.Київ, 03680
до відповідача: Фізична особи-підприємця Калініченко Ольги Андріївни, АДРЕСА_1
про стягнення 8344,80 грн, з яких 6909,13 грн боргу та 1435,67 грн пені,
встановив: Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізична особи-підприємця Калініченко Ольги Андріївни про стягнення 8344,80 грн, з яких 6909,13 грн боргу та 1435,67 грн пені.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження фізична особи-підприємця Калініченко Ольги Андріївни, АДРЕСА_1 .
Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ "Укрпошта" 12.12.2025 за закінченням терміну зберігання.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Виходячи зі змісту положень статей 120, 242 ГПК України та Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮОФОПГФ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена стаття 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати за надання рекламних послуг згідно заявок відповідача на розміщення реклами на об'єктах залізниці, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 6909,13 грн.
Відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, в розмірі 1435,67 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
18.07.2023 Регіональною філією «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» листом №НКМ- 8/1940 відповідачу - фізичній особі-підприємцю Калініченко Ользі Андріївні надано дозвіл на розміщення рекламної конструкції типу «банер» на території залізничної станції Надвірна РФ «Львівська залізниця».
У відповідності до наданих відповідачем листів-звернень, між позивачем та відповідачем щомісяця погоджувались та підписувались заявки на розміщення реклами на об'єктах залізниці (а.с.9-24), згідно яких АТ «Укрзалізниця» виступало розповсюджувачем реклами, а фізична особа-підприємець Калініченко О.А. виступала рекламодавцем.
У відповідності до пунктів 13 вказаних заявок, сторони погодились про те, що рекламодавець щомісячно здійснює оплату за надання рекламних послуг шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок розповсюджувача протягом трьох банківських днів до 01 числа наступного місяця, у якому будуть надаватись рекламні послуги (до початку надання рекламних послуг).
Пунктом 14 заявок передбачено, що підписання сторонами цієї заявки, укладеної на період проведення рекламної кампанії, є підтвердженням рекламодавцем свого зобов'язання оплати послуг розповсюджувача.
Також, пунктом 14 заявок передбачено, що при порушенні термінів оплати послуг розповсюджувача, рекламодавець несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня за прострочення оплати за договором нараховується за весь період прострочення за надання послуг.
Згідно матеріалів справи, між сторонами підписувалися акти про надання послуг (а.с.25-39). Рахунки на оплату за розміщення реклами позивач направляв на адресу відповідача.
Однак, починаючи з липня 2024 року відповідачем не сплачувалися кошти за надані позивачем послуги реклами.
На час звернення до суду з даним позовом, борг відповідача перед позивачем за розміщення реклами на об'єкті залізниці становить 6909,13 грн.
На адресу відповідача позивачем направлена претензія № Д-2/4319н від 11.08.2025 на загальну суму заборгованості 9603,43 грн (в подальшому сума боргу була відкорегована в зв'язку з тим, що останній місяць розповсюдження реклами був неповним, в зв'язку з демонтажем рекламного банера 14.08.2025), яка залишена ним без задоволення.
У відповідь на претензію, відповідачем надіслано в адрес залізниці гарантійний лист, в якому відповідач проінформувала, що заборгованість перед залізницею буде оплачено до кінця серпня 2025 року, проте коштів в рахунок погашення боргу станом на 21.11.2025 не поступило.
За порушення строків оплати, відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, сума якої становить 1435,67 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем порушено договірні зобов'язання, які виникали на підставі заявок підписаних сторонами - не здійснено оплату за надання рекламних послуг позивачем, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 6909,13 грн.
Враховуючи вказане, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 6909,13 грн боргу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пунктів 14 заявок, при порушенні термінів оплати послуг розповсюджувача, рекламодавець несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня за прострочення оплати за договором нараховується за весь період прострочення за надання послуг.
З огляду на допущені відповідачем порушення строків оплати, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 1435,67 грн.
Враховуючи правильність здійснених позивачем розрахунків пені, вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За наведених обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до фізичної особи-підприємця Калініченко Ольги Андріївни про стягнення 8344,80 грн - задовольнити.
Стягнути з фізична особи-підприємця Калініченко Ольги Андріївни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680 (ідентифікаційний код 40075815) 6909 (шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 13 коп. боргу, 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п'ять) грн 67 коп. пені, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.02.2026
Суддя Неверовська Л. М.