11.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2597/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Гладишева С.Д.
від відповідача: Скосарев П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну
Товариства з обмеженою відповідальністю “СІГНЕТ-ЦЕНТР»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 р.
( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.09.2025 р. )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
“СІГНЕТ-ЦЕНТР»,
с. Андрушки, Житомирська область
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт",
м. Дніпро
про стягнення збитків в розмірі 583 251,68 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" збитки за договором транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022 р., у загальному розмірі 583 251,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем податкового законодавства в частині неправильного визначення дати та суми податкових накладних, а також не здійснення розрахунку коригування таких податкових накладних.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 р. в задоволенні позову відмовлено. Рішення було мотивоване тим, що Позивачем не була доведена провина Відповідача в тому, що Позивач втратив право на включення до податкової декларації корегувань та зменшення своїх податкових зобов'язань із-за спливу 365 календарних днів.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “СІГНЕТ-ЦЕНТР» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Водночас, на думку Скаржника, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 583 251,68 грн, встановлення факту протиправної поведінки відповідача який своїми діями, а сама відмовою у здійсненні корегування податкових накладних № 41 від 30 04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р., привів до того що позивач втратив право на включення до податкової декларації корегувань та зменшити податкові зобов'язання із-за спливу 365 календарних днів.
При цьому, Скаржник не погоджується з судом першої інстанції, що у справі № 906/1514/23 встановлено що відмова Позивача від підписання актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р. була немотивованою та безпідставною, оскільки вказане не відповідає дійсності. Так, в судових рішеннях по справі № 906/1514/23 не було жодного висновку про безпідставність або про невмотивованість відмови від підписання актів наданих послуг Позивачем. Позивач наголошує, що предметом спору по справі № 906/1514/23 був не спір про ненадання, або часткове ненадання послуг, а розмір стягнення компенсації додаткових витрат при наданні організації послуг перевезення.
Скаржник зазначає, що Позивач мав законне право включити суми ПДВ до податкового кредиту, реалізація цього права стала неможливою виключно через дії (бездіяльність) Відповідача. Розмір втраченої вигоди є точно визначеним та дорівнює сумі ПДВ, яку сплатив до бюджету і яка є більшою сумою ПДВ, ніж мав би сплатити за належного виконання зобов'язань Відповідачем. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні збитків, не застосувавши чином норми про відшкодування неодержаних доходів. Суд не застосував норми ст. 22 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип відшкодування збитків.
На переконання Скаржника судом першої інстанції не були враховані наступні висновки: а) рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказом вчинення Відповідачем порушення податкового зобов'язання. Отже, у даному випадку по аналогії з судовими рішеннями по справі № 906/1514/23 не може бути належним і допустимим доказом наявності або відсутності порушень податкового законодавство, таким чином, воно помилково було покладено судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення; б) наголошено на необхідності застосування принципу добросовісності, зокрема, вказано, що за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка податкової накладної може і має бути виправлена Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 198.6 Податкового кодексу України, яка встановлює імперативну норму про те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Скаржник наголошує на тому, що Позивач мав законне право включити суми ПДВ до податкового кредиту; реалізація цього права стала неможливою виключно через дії (бездіяльність) відповідача; розмір втраченої вигоди є точно визначеним та дорівнює сумі ПДВ, яка могла бути включена до податкового кредиту; Позивач був змушений сплатити до бюджету більшу суму ПДВ, ніж мав би сплатити за належного виконання зобов'язань відповідачем. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні збитків, не застосувавши належним чином норми про відшкодування неодержаних доходів.
Крім того, Скаржник повідомив суд, про попередньо визначену суму судових витрат у розмірі 43 123,17 грн., що складається із судового збору - 13 123,17 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката - 30 000 грн. Зазначена сума в процесі розгляду справи може бути змінена, докази понесених Скаржником витрат, а саме докази оплати наданих послуг та виконання робіт буде надано суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 129 ГПК).
Також, Скаржник скористувався своїм процесуальним правом та подав суду Відповідь на Відзив на апеляційну скарг, в якій навів свої міркування та аргументи щодо наведених Вдповідачем у Відзиві заперечень, які зводяться до констатації факту припущення помилки з боку Відповідача при визначенні першої події виникнення податкового зобов?язання.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 р. у справі № 904/2597/25 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач зазначає, що у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 906/1514/23 було зазначено, що Відповідачем ( Позивачем у цій справі ) не доведено відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання стосовно оплати по господарським операціям за Актами наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р. Таким чином, обставини господарських взаємовідносин між Сторонами за договором транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022 р, а саме, стосовно Актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р, № 60501 від 06.05.2023 р та № 90501 від 09.05.2023 р та відповідних податкових накладних № 41 від 30.04.23 р, № 1 від 06.05.2023 р, № 2 від 09.05.2023 р були встановлені та доведені.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач підкреслює, що предметом позовної заяви по справі № 904/2597/25 є стягнення з нього збитків, які виникли у зв'язку з тим, що Позивач втратив право на включення суми податкового кредиту до відповідної декларації. Тобто, з метою з'ясування вірності визначення Позивачем розміру податкового кредиту, на суму якого він поніс збитки, необхідно було встановити всі обставини господарських взаємовідносин, що стали підставою для виникнення у Відповідача обов'язку щодо сплати податку на додану вартість та його розмір. Але ці обставини вже були встановлені в рішеннях судів по справі № 906/1514/23, які були враховані судом першої інстанції у цій справі.
Підсумовуючи свої висновки Відповідач вважає, що всі посилання Скаржника в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду є недоречними та неревалентними відносно до обставин справи, які розглядалися судом першої інстанції.
Також Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав суду Заперечення, де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених Позивачем у Відповіді на Відзив пояснень, міркувань та аргументів, стверджуючи свою правомірну поведінку та наполягаючи на відсутності вини.
6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2597/25.
Матеріали справи № 904/2597/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.02.2026 р.
У судовому засіданні 11.02.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
17.10.2022 р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" як Експедитором ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" як Клієнтом ( Замовник ) укладено договір транспортного експедирування № 171022-1 відповідно до п.1.1 якого на підставі заявки Клієнта Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати та забезпечити надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом ( надалі - послуги ).
За письмовою заявою Клієнта на підставі цього договору Експедитор, за рахунок коштів клієнта може надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважування вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), відбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів ( п.1.2 договору ).
Вид перевезення, найменування та кількість вантажу, пункти відправлення та призначення вказуються Клієнтом у заявках на перевезення та/або встановлюються у додаткових угодах до даного договору, що є його невід'ємною частиною ( п. 1.4 договору ).
Відповідно до п. 2.1 договору, Експедитор зобов'язаний, зокрема: укладати від свого імені в інтересах клієнта погоджені Клієнтом цивільно-правові угоди (перевезення, доручення підряду, зберігання тощо) (пп.2.1.1); за необхідності залучати для належного виконання договірних зобов'язань треті сторони, проводити розрахунки з ними у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору (пп.2.1.2); забезпечувати своєчасне замовлення та організацію подачі рухомого складу (залізничних вагонів) для здійснення завантаження (вивантаження) належного клієнту вантажу з метою його перевезення в строки та маршрутом, обраним Клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, у якій міститься інструкція по заповненню залізничної накладної та додаткової угоди з умовами перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору ( пп.2.1.5 ); здійснювати за рахунок коштів Клієнта сплату станційних зборів, залізничних тарифів, митних платежів, лабораторних досліджень вантажу, оплату за надання ветеринарних, санітарних, карантинних, екологічних, радіологічних сертифікатів, сертифікатів якості, відомостей та документів, необхідних для здійснення митного контролю, сплачувати рахунки, надані спеціалізованими підприємствами ( державна хлібна інспекція та ін. ), послуги митного брокера, ПРВК ТПП та іншого (пп.2.1.8); негайно інформувати Клієнта про всі обставини, що перешкоджають виконанню Експедитором обов'язків, встановлених договором (пп.2.1.12).
Відповідно до п. 2.2 договору, Клієнт зобов'язаний, зокрема: видавати Експедитору заявки на перевезення, у випадку необхідності - доручення. Заявки на відправлення вантажів повинні бути видані експедиторові не менш ніж за 5 робочих днів до запланованої дати завантаження (вивантаження). Заявки на перевезення, які не мають усіх необхідних реквізитів, що забезпечують підготовку приймання вантажу, оформлення перевізних документів, вважаються не отриманими експедитором, про що останній протягом одного робочого дня інформує Клієнта. Наданням заявки Клієнт гарантує, що у вказаний строк надання транспортно - експедиторських послуг підприємство відвантаження при навантаженні та підприємство одержувач при вивантаженні мають технічну змогу навантажити/вивантажити рухомий склад, у тому числі підтвердити у електронній системі Месплан плани та заявки на відвантаження ( пп. 2.2.1); відшкодувати Експедиторові витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього договору, та оплатити йому винагороду. До початку завантаження забезпечити оплату вартості послуг елеваторів, ХПП, КХП та інших підприємств по завантаженню та зберіганню вантажу згідно наданих рахунків ( пп. 2.2.5 ); протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з клієнтом та здійснені в його інтересах додаткові витрати експедитора, що виникли у останнього при виконанні цього договору ( пп. 2.2.6 ); відшкодувати експедиторові витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів, або невиконання планів перевезень Укрзалізниці з провини клієнта ( пп. 2.2.7 ); підписати акт наданих послуг, або у разі незгоди клієнта з актом, він зобов'язаний надіслати/надати експедиторові протягом одного робочого дня з моменту отримання акту, лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання ( пп. 2.2.8 ).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за надання послуг Експедитор виставляє Клієнтові рахунок згідно погоджених ставок, що висвітлюються у додаткових угодах, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 3.2 договору, оплата проводиться Клієнтом наступним чином: 100% передоплати договірної ціни згідно виставленого Експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів, починаючи з дня отримання Клієнтом рахунку, якщо інше не передбачено додатковими угодами, що є невід'ємними частинами договору.
Загальна договірна сума за договором не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих транспортно-експедиторських послуг і встановлюється у відповідних додаткових угодах до цього договору ( п. 3.3 договору ).
Розмір договірної ціни (погодженої ставки) включає в себе: винагороду експедитора, залізничний тариф, вартість виготовлення та встановлення ЗПП, додаткові станційні збори, СЕС, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, відповідних сертифікатів ДХІ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК та іншого. Розмір вартості зазначених робіт та послуг визначається на підставі попереднього розрахунку (п.3.4 договору).
За змістом п. 3.6 договору, у разі зміни економічних умов, тарифної політики залізниць та фактично наданих як основних, так і додаткових послуг, розмір вартості послуг відповідно може змінюватися. При цьому такі зміни застосовуються лише до майбутніх перевезень і не можуть змінювати вже узгоджених сторонами ставок по додатковим угодам, які виконуються.
Відповідно до п. 3.7 договору, клієнт зобов'язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати експедитора, які виникли у останнього при виконанні договору. Підтвердженням додаткових витрат експедитора є належно завірені копії документів (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб'єктами господарювання), що були залучені до виконання договору або органами влади. Відшкодування клієнтом документально підтверджених додаткових витрат експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х ( трьох банківських днів з дня виставлення рахунку).
Згідно п. 4.18. Договору у випадку якщо Експедитором протягом 365 днів з моменту виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виконанням цього Договору не буде належним чином зареєстрована в ЄРПН (Єдиному реєстрі податкових накладних) відповідна податкова накладна, Експедитор сплачує в безготівковому порядку через установи банків платіжним дорученням на банківський рахунок Клієнта штраф у розмірі, який дорівнює розміру податкового зобов'язання з ПДВ, на яке не було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.
Пунктом 4.19. Договору встановлено, що у випадку, якщо органами фіскальної (податкової) служби буде прийняте податкове повідомлення-рішення, про зменшення податкового кредиту Клієнта з податку на додану вартість по податкових накладних Експедитора, або про зменшення валових витрат Клієнта, або про донарахування Клієнту податків, зборів та обов'язкових платежів, або про нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням податкового законодавства Експедитором, яке після оскарження його Клієнтом у судовому порядку, буде підтверджено чинним рішенням (постановою) суду, або на підставі судового рішення (постанови) буде стягнуто в дохід держави одержаного по угоді з Експедитором, яка визнана недійсною у зв'язку з порушенням податкового законодавства Експедитором, Експедитор зобов'язується, протягом 5 банківських днів з дати направлення Клієнтом відповідного повідомлення Експедитору, сплатити Клієнту грошові кошти в розмірі, який відповідає сумі, на яку Клієнту буде зменшено податковий кредит з податку на додану вартість, зменшено валові витрати, донараховано податки, збори та обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто на користь (в дохід) держави одержане за угодою, визнаною недійсною в судовому порядку.
17.04.2023 р між сторонами укладено додаткову угоду № 4 ( підписано в сервісі “Вчасно» 18.04.2023 р ) ( далі - додаткова угода № 4), відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що Експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3710 т, не менше 53-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Попільня до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ», вантажоодержувач - ТОВ “ІЗТ» для VITERRA B.V., ставка 623,52 грн без ПДВ/1т (а.с. 24-25).
Також, 17.04.2023 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 5 ( підписано в сервісі “Вчасно» 18.04.2023 р ) ( далі - додаткова угода № 5 ), відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що Експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3640 т, не менше 52-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Козятин 1 до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ “ТЕП “ГОРИЗОНТ», вантажоодержувач - ТОВ “ІЗТ» для VITERRA B.V., ставка 615,65 грн без ПДВ/1т.
В процесі виконання Договору транспортного експедирування до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» надійшов Акт надання послуг № 300411 від 30.04.2023 р. на загальну суму 996 183,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 166 030,65 грн. ( підписаний електронним підписом та печаткою ТОВ “ТЕП “Горизонт» 03.05.2023 р.), який ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» відмовилося підписувати з тих підставі що Позивачу не було надано підтверджуючих офіційних документів, які враховувалися ТОВ “ТЕП “Горизонт» при розрахунку розміру компенсацій залізничного тарифу, користування вагонами та додаткових станційних зборів.
Між тим 30.04.2023 р. Відповідач зареєстрував податкову накладну № 41 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 777 141,96 грн. з яких сума ПДВ складає 119 039,06 грн.
10.05.2023 р. до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія ( вих. 1008 від 10.05.2023 р ) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 777 141,96 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
У відповіді на вищевказану претензію від 26.05.2023 р Позивач відхилив вимогу про сплату у повному обсязі.
В процесі виконання Додаткової угоди № 4 до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшов Акт надання послуг № 90501 від 09.05.2023 р. на загальну суму 3 533 706,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% 588 951,08 грн. Податкова накладна № 2 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 3 533 706,47 грн., у т.ч. ПДВ 20% 588 951,08 грн. зареєстрована 09.05.2023 р.
11.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТ» через сервіс “Вчасно» надіслало Відповідачу відмову від підписання Акту надання послуг № 90501 від 09.05.2023 р. до Договору з підстав: щодо п. 1 Акту - “транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Козятин-1 - ст. Косенієво (експорт)» оскільки події передачі вантажу не відбулося, отже вказані послуги не виконані; щодо п. 2 Акту - вказані в Акті послуги “понаднормове користування вагонами зг. ДУ №4 п.2» не є послугами в розумінні тлумачення Договору та вимог законодавства, а є нічим іншим, як штрафними санкціями для доведення складу яких необхідна наявність вини Клієнта; щодо п. 3 Акту - вказана послуга “компенсація додаткових станційних зборів зг. ДУ №4 п. 3» також не є додатковою послугою та вже включена до погодженої сторонами основної ставки за Договором, тому відстав для її подвійного стягнення немає.
18.05.2023 р. до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія ( вих. 1033 від 18.05.2023 р.) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 3 533 706,47 грн., протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
26.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» надіслало через сервіс “Вчасно» Відповідь на претензію, якою повідомило про часткове задоволення претензії на суму 2 723 310,89 грн. з ПДВ ( платіжна інструкція № 4123 від 25.05.2023 р.). У сплаті компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів, за результатом розгляду претензії було відмовлено.
В процесі виконання додаткової угоди № 5 до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшов Акт надання послуг № 60501 від 06.05.2023 р. на загальну суму 1 057 361,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 176 226,98 грн., Податкова накладна № 1 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 1 057 361,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% 176 226,98 грн. зареєстрована 06.05.2023 р.
11.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» через сервіс “Вчасно» надіслано Відповідачу відмову від підписання Акту надання послуг № 60501 від 06.05.2023 р. до Договору з підстав: щодо п. 1 Акту - ненадання повного комплекту документів, що міг би підтвердити факт надання послуг “транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст. Козятин-1 - ст. Косенієво (експорт)»; щодо п. 2 Акту - вказані в Акті послуги “понаднормове користування вагонами» не є послугами в розумінні тлумачення Договору та вимог законодавства, а є нічим іншим, як штрафними санкціями для доведення складу яких необхідна наявність вини Клієнта; щодо п. 3 Акту - вказана послуга “компенсація додаткових станційних зборів» також не є додатковою послугою та вже включена до погодженої сторонами основної ставки за Договором, тому відстав для її подвійного стягнення немає.
18.05.2023 р. до електронного кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» від ТОВ “ТЕП “Горизонт» надійшла Претензія ( вих. 1031 від 18.05.2023 р.) про погашення заборгованості за Договором у розмірі 1 057 361,90 грн., протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії.
26.05.2023 р. ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» надіслало через сервіс “Вчасно» Відповідь на претензію, якою повідомило про часткове задоволення претензії на суму 776 199,20 грн. з ПДВ ( платіжна інструкція № 4124 від 25.05.2023 р.). У сплаті компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів, за результатом розгляду претензії було відмовлено.
Як зазначив у позовній заяві Позивач, для можливості реєстрації податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р. у Відповідача були відсутні оформлені належним чином первинні документи, що підтверджували б надання ним та приймання Позивачем послуг на загальну суму 5 587 252,27 грн. з ПДВ в т.ч. ПДВ - 931 208,71 грн.
22.03.2024 р. Позивач з метою попередження втрати права на податковий кредит звернувся до Відповідача з листом від 21.03.2024 р № СЦ24-63, в якому зазначив про порушення вимог Податкового кодексу України та прохання зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних на реальну суму господарських операцій, що становить 3 499 510,09 грн.
У відповідь на вказаний лист, 03.04.2024 р. ТОВ “ТЕП “Горизонт» листом за № 1511 відмовилось виконувати прохання Позивача, повідомивши, що наразі за їх позовом у Господарському суді Житомирської області розглядається справа № 906/1514/23 та що вважає свій обов'язок щодо реєстрації податкових накладних виконаним у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 р у справі 906/1514/23 у позові ТОВ “ТЕП “Горизонт» відмовлено.
Не погодившись з рішеннями Господарського суду Житомирської області ТОВ “ТЕП “Горизонт» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 р у справі № 906/1514/23 скасував та постановою від 25.11.2024 р задовільнив позовні вимоги ТОВ “ТЕП “Горизонт» у повному обсязі, стягнувши з ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» - 1 868 700,24 грн. компенсації додаткових витрат, понесених Експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501 311,18 грн - пені, 32 947,77 грн - 3% річних, 28 357,03 грн. - інфляційних втрат та 36 469,74 грн - судового збору за розгляд позовної заяви.
Верховний Суд постановою від 05.02.2025 р касаційну скаргу ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» залишив без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 р у справі № 906/1514/23 - без змін.
19.12.2024 р ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» погасив заборгованість за Договором у сумі 3 076 562,87 грн. на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 р у справі № 906/1514/23.
У березні 2025 р Позивач отримав висновок експерта Величко Юлії Геннадіївни № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р., на підставі якого Позивач підсумовуючи його висновок констатує: якщо податкова накладна за операцією складана на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов'язань за такою операцією, підтвердженої відповідними документами, та на суму відмінну від суми реальної господарської операції, то така податкова накладна складана з порушенням норм ПК Украхни, не відповідає даним бухгалтерського обліку та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не має бути підставою для формування податкового кредиту покупцем (отримувачем послуг).
Позивач вказує що у всіх трьох випадках реєстрації податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р., № 1 від 06.05.2023 р. та № 2 від 09.05.2023 р. відбулася всупереч імперативним вимогам п. 187.1. ст. 187, п.п. 201.1., 201.7., 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки Відповідач не зареєстрував податкові накладні за правилом першої події ( отримання коштів від ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» ) загальною сумою 3 499 510,09 грн., внаслідок чого позбавив Позивача можливості включити 583 251,68 грн. ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, зменшити податкові зобов'язання з податку на додатку вартість, чим завдав ТОВ “СІГНЕТ-ЦЕНТР» збитків у розмірі 583 251,68 грн. що підлягають стягненню на підставі ч.ч.1, 2 ст. 22, п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України, ст. 224 та ч.1 ст. 225 ГК України.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками діюче законодавство розуміє витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р у справі №902/761/18, від 04.12.2019р у справі № 917/2101/17.
Доведення наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на Позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 р у справі № 925/556/21.
Відповідно до п/п 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз. 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
П. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення ст. 201 Податкового кодексу України саме на Відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 р у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 р Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Як зазначалось, позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема п.187.1 ст.187, п.201.4 ст.204 Податкового кодексу України, а саме невірним визначенням Постачальником дати першої події та незабезпечення ним здійснення відповідного коригування податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим Позивач, на його переконання, фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 583 251,68 грн, через що поніс прямі фінансові збитки на вказану суму. Таким чином, Позивач доводить факт вчинення Відповідачем податкового порушення у вигляді відсутності правомірного коригування до податкових накладних, яке позбавило його права на податковий кредит.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 76, ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправних дій Відповідача, розміру збитків та наявності прямого причинного зв'язку між допущеним порушенням та наявністю збитків, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Згідно зі ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Матеріалами справи встановлено що Відповідач здійснив реєстрацію податкових накладних № 41 від 30.04.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 119 039,06 грн., № 1 від 06.05.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 176 226,98 грн. та № 2 від 09.05.2023 р. на суму ПДВ 588 951,08 грн.
Доводи Позивача, що для реєстрації податкових накладних Відповідач не мав належним чином оформлених актів наданих послуг, так як вони не були підписані з його боку, у зв'язку з тим, що в них були включені послуги що не надавалися, спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у справі № 906/1514/23 підтверджений обсяг та вартість послуг за спірним Договором за актами наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р. Також, у справі № 906/1514/23 встановлено, що відмова Позивача від підписання актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р. була немотивованою та безпідставною.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 2.2.8 Договору у випадку, якщо протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом від Експедитора Акту не надійде Експедитору підписаного Акту або письмових мотивованих причин відмови від його підписання, Акт вважається підписаним мовчазною згодою і Клієнт зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з Експедитором.
Таким чином, з врахуванням позиції суду у рішенні № 906/1514/23, є підстави вважати, що Відповідач протягом 10 календарних днів не отримав від Позивача саме мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р., отже, вони вважаються підписаними за мовчазною згодою відповідно до умов Договору. Матеріалами справи також підтверджено, що 28.07.2025 р Відповідач направив до особистого кабінету Позивача у сервісі “Вчасно» претензійну вимогу вих. № 1232 від 28.07.2025 р, з вимогою негайно компенсувати інфляційні витрати у розмірі 246 512,27 грн. Крім того, Позивач у претензії додатково звертав увагу Відповідача про його обов'язок оплатити три проценти річних. Претензійна Вимога була обумовлена тим, що 19.12.2024 р Позивач погасив заборгованість за Договором у сумі 3 076 562,87 грн. на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 р у справі № 906/1514/23.
04.08.2025 р Відповідач звернувся до суду, оскільки жодної відповіді на свої претензійні вимоги, пов?язані зі сплатою інфляційних витрат та три відсотки річних, не отримав.
Ухвалою від 05.08.2025 р. Господарський суд Житомирської області відкрив провадження по справі № 906/995/25 за позовом Відповідача.
20.08.2025 р до особистого кабінету Відповідача у сервісі “Вчасно» надійшла відповідь на вимогу з фактичним визнанням претензійної вимоги. Наступного дня (21.08.2025 р.) до Господарського суду Житомирської області суду надійшов відзив з платіжним дорученням про сплату 299 656,64 грн.
Позивач, як у відповіді на претензійну вимогу, так ї у відзиві на позовну заву по справі № 906/995/25 вважає, що рішення господарського суду у справі № 906/1517/23 підтверджує наявність заборгованості за Договором транспортного експедирування від 17.10.2022 р. № 171022-1 та належним виконанням зобов'язання є сплата інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих за період з 17.11.2023 р - 19.12.2024 р на суму основної заборгованості у розмірі 1 868 700,24 грн.
Таким чином, визнання Позивачем заборгованості за договором транспортного експедирування від 17.10.2022 р. № 171022-1 у розмірі 1 868 700,24 грн., спростовує доводи позовної заяви відносно того, що Відповідач не надавав йому послуги в обсязі та у сумі що були вказані у актах наданих послуг № 300411 від 30.04.2023 р., № 60501 від 06.05.2023 р. та № 90501 від 09.05.2023 р.
З урахуванням наведеного, Позивачем не доведено наявність в діях Відповідача такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, а саме не доведено допустимими доказами факту вчинення Відповідачем податкового правопорушення в частині складання та реєстрації податкових накладних № 41 від 30.04.2023р. на суму ПДВ у розмірі 119 039,06 грн., № 1 від 06.05.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 176 226,98 грн. та № 2 від 09.05.2023 р. на суму ПДВ 588 951,08 грн.
Позивачем також не доведено, що складені та зареєстровані в ЄРПН Відповідачем вищевказані податкові накладні з визначеними постачальником датами першої події зумовили обмеження прав Позивача на відображення у відповідних податкових періодах у складі податкового кредиту сум ПДВ, відображених у цих податкових накладних, як не доведено й того, що невідображення їх у податковому кредиті Позивачем у спірні податкові періоди свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача у зв'язку із невидачею та нереєстрацією коригування цих податкових накладних у ЄРПН.
Відтак, при наявності виданих Відповідачем податкових накладних №41 від 30.04.2023р. на суму ПДВ у розмірі 119 039,06 грн., № 1 від 06.05.2023 р. на суму ПДВ у розмірі 176 226,98 грн. та № 2 від 09.05.2023 р. на суму ПДВ 588 951,08 грн, зареєстрованих у ЄРПН, Позивачем не доведено завдання саме Відповідачем збитків у вигляді надлишково сплаченого ПДВ до Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або упущеної вигоди у вигляді невідшкодованого ПДВ з Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Також Позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між діями Відповідача щодо оформлення та реєстрації податкових № 41 від 30.04.2023 р, № 1 від 06.05.2023 р та №2 від 09.05.2023р та визначення в них дати першої події із заподіяними Позивачу збитками в заявленому ним до стягнення розмірі.
За таких обставин, враховуючи недоведення Позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки Відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками й вини Відповідача, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у розмірі 583 251,68 грн.
Експертне дослідження, на підставі якого був здійсненний висновок № 24-03-2/ЕЕ/2025 від 24.03.2025 р., надане Позивачем, здійснювалося без урахування фактів встановлених судами по справі № 906/1514/23, у зв'язку з чим не може бути врахований судом під час розгляду цієї справи, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в цій справі, що розглядається, та зазначених Скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає необхідність застосування вказаних Скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, та справах на які посилається Скаржник.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СІГНЕТ-ЦЕНТР» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025р. у справі № 904/2597/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін