вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2026 р. Справа № 910/3735/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025
у справі №910/3735/25 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
про стягнення заборгованості.
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 85269,93 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до умов договору №07/300920-37-РГК-SCD/38S610-20623-20 від 30.09.2020 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» сплатило відповідачу грошові кошти в загальній сумі 3908500,00 грн, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» надало позивачу послуги на суму 3684000,00 грн та в подальшому повернуло частину коштів попередньої оплати в сумі 154500,00 грн. Отже, заборгованість відповідача становить 70000,00 грн. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 70000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 11978,97 грн та 3% річних в сумі 3290,96 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 відкрито провадження у справі №910/3735/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/3735/25 позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на користь позивача основний борг у розмірі 70000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 560,00 грн та 3% річних у розмірі 287,67 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- оскільки правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи, то умовою для здійснення оплати отриманих послуг за договором є надання передбачених договором послуг. Позивач продовжував користуватися сервісом RGC SCADA у січні 2023 року, вносив показники у білінгову систему «RGC Billing» на підставі даних, отриманих саме через SCADA, а тому наявність фактичного використання підтверджує реальність надання послуг;
- оскільки в матеріалах справи містяться достатні докази на підтвердження фактичного користування позивачем програмним продуктом в січні 2023 року, кошти, які позивач вважає переплатою, є сплаченими за отримані в січні 2023 року послуги згідно з умовами договору;
- суд першої інстанції не досліджував надані відповідачем докази користування програмним продуктом, не встановлював обставини надання прав користування по договору, а лише обмежився посиланням на встановлення Господарським судом міста Києва у рішенні від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 відсутності в матеріалах справи акту наданих послуг користування програмним продуктом «RGC Billing» за січень 2023 року;
- в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на належну адресу відповідача вимоги №16 від 09.01.2025, оскільки з 09.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» вже знаходилося за адресою: 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1. Вказана обставина залишена судом поза увагою та без будь-якого обґрунтування відхилення доводів відповідача відносно неотримання ним даного листа.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3735/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3735/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
23.12.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (сторона-1) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (сторона-2) укладений договір №07/300920-37-РГК-SCD/38S610-20623-20, відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу, та консультаційні послуги по їх використанню, а сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Згідно з п. 1.2 договору програмний продукт, на який передається право користування: RGS SCADA - сервіс для автоматичного збирання даних з вузлів обліку.
Переліком послуг, що надаються за цим договором, є консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених у п. 1.2 (п. 1.3 договору).
У п. 3.1 договору сторони погодили наступні умови:
- у 2020 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 кошти в сумі 125000,00 грн, а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору - 25000,00 грн;
- у 2021 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 129000,00 грн, а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору, - 25500,00 грн;
- у 2022 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 138000,00 грн, а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору, - 27000,00 грн;
- у 2023 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 147000,00 грн, а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору, - 28500,00 грн;
- у 2024 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим договором, - грошові кошти в сумі 158000,00 грн, а за надані послуги, зазначені у п. 1.3 договору, - 30000,00 грн.
Строк проведення розрахунків складає 90-то календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним надає стороні-2.
Сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2 (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2022 року на виконання умов договору відповідачем були надані позивачу послуги на загальну суму 3684000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг за вказаний період, погодженими та підписаними обома сторонами (а. с. 20 - 46).
Позивач, у свою чергу, в якості передоплати перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 3908500,00 грн, тобто в більшому розмірі, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи (а. с. 55 - 58).
Також сторони визнають ту обставину, що частина грошових коштів у сумі 154500,00 грн була повернута відповідачем позивачу.
Таким чином, як стверджує позивач, зі сторони Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» залишилася переплата за договором, що становить 70000,00 грн.
У зв'язку з цим, позивач направив відповідачу лист №2728 від 10.08.2023, у якому, зокрема, вимагав здійснити повернення заборгованості за не надані послуги у розмірі 70000,00 грн у семиденний строк. Факт направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною №611091109368 від 15.08.2023.
Також 10.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу №16 від 09.01.2025 в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про повернення вказаної суми грошових коштів. Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною №6109939379502 від 10.01.2025.
Оскільки зазначені вимоги відповідачем задоволені не були, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на свою користь основний борг в сумі 70000,00 грн, а також інфляційні втрати в сумі 11978,97 грн та 3% річних в сумі 3290,96 грн, нараховані за період з 01.09.2023 по 25.03.2025 включно.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що матеріали справи не містять доказів припинення господарських відносин за договором №07/300920-37-РГК-SCD/38S610-20623-20 від 30.09.2020. Водночас, за твердженням відповідача, грошові кошти в сумі 70000,00 грн, які позивач вважає переплатою, є оплатою послуг, наданих відповідачем у січні 2023 року. В якості підтвердження факту отримання позивачем послуг у січні 2023 року відповідачем долучено до матеріалів справи скриншот з програми «RGC Billing» стосовно користування позивачем програмним продуктом «RGC Billing» за іншим договором №07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019, оскільки, як вказує відповідач, сервіс RGS SCADA не може існувати без «RGC Billing» - комп'ютерної програми, створеної для обліку газу фізичних осіб.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, встановив, що позивачем дійсно здійснено оплату у межах дії договору на загальну суму 3908500,00 грн, а відповідачем повернуто позивачу частину грошових коштів у сумі 154500,00 грн. Таким чином, різниця між сумою, сплаченою позивачем в якості оплати за надані послуги, та вартістю фактично наданих відповідачем у межах дії договору послуг становить 70000,00 грн.
Відхиляючи заперечення відповідача, місцевий господарський суд вказав на те, що зі змісту умов договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати отриманих послуг за договором є покладений на відповідача обов'язок зі складення акту приймання-передачі. Саме акт, підписаний сторонами, або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту є підтвердженням надання відповідачем послуг за договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати. Проте, в матеріалах справи відсутній акт наданих послуг за січень 2023 року, а також за інші місяці 2023 року, крім тих, що були погоджені обома сторонами. Щодо посилання відповідача на скриншот з програми «RGC Billing» стосовно користування позивачем програмним продуктом «RGC Billing» за договором №07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019, судом зазначено, що доказів користування позивачем цією комп'ютерною програмою у січні 2023 року матеріали справи не містять, а наданий відповідачем скриншот не є належним доказом з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг саме за програмно-апаратним комплексом RGS SCADA.
Також судом встановлено, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати, починаючи з 01.09.2023 (перший день місяця, наступного за місяцем, в якому вперше висунуто вимогу про повернення коштів), проте вимога про повернення коштів переплати за договором, викладена в листі №2728 від 10.08.2023, не приймається як належний доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення суми переплати, оскільки така вимога була надіслана на адресу відповідача: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, тоді як адресою останнього згідно умов договору є: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8. У зв'язку з цим, відповідач згідно вимоги про повернення коштів №16 від 09.01.2025 зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 03.02.2025 включно (вимога 27.01.2025 була повернута без вручення), а тому прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 04.02.2025.
Як наслідок, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах встановленого періоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в наведеній частині підлягають задоволенню частково.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва в їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з жовтня 2020 року по грудень 2022 року на виконання умов договору відповідачем були надані позивачу послуги на загальну суму 3684000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг за вказаний період, погодженими та підписаними обома сторонами.
Позивач, у свою чергу, в якості передоплати перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 3908500,00 грн, тобто в більшому розмірі, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Також, частина грошових коштів у сумі 154500,00 грн була повернута відповідачем позивачу.
Отже, за договором №07/300920-37-РГК-SCD/38S610-20623-20 виникла переплата у сумі 70000,00 грн (3908500,00 - 3684000,00 - 154500,00), яку позивач просить повернути.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що матеріали справи не містять доказів припинення господарських відносин за договором №07/300920-37-РГК-SCD/38S610-20623-20 від 30.09.2020. Водночас, за твердженням відповідача, грошові кошти в сумі 70000,00 грн, які позивач вважає переплатою, є оплатою послуг, наданих відповідачем у січні 2023 року. В якості підтвердження факту отримання позивачем послуг у січні 2023 року відповідачем долучено до матеріалів справи скриншот з програми «RGC Billing» стосовно користування позивачем програмним продуктом «RGC Billing» за іншим договором №07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019, оскільки, як вказує відповідач, сервіс RGS SCADA не може існувати без «RGC Billing» - комп'ютерної програми, створеної для обліку газу фізичних осіб.
Водночас, що зі змісту умов договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг є покладений на відповідача обов'язок скласти акт приймання-передачі послуг. Саме акт, підписаний сторонами, або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту є підтвердженням надання відповідачем послуг за договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати. Проте, в матеріалах справи відсутній акт наданих послуг за січень 2023 року, а також за інші місяці 2023 року, крім тих, що були погоджені обома сторонами.
Пояснень з приводу того, з якої причини відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо складення та направлення позивачу акту впродовж більше ніж двох років суду не надано.
Щодо посилання відповідача на скриншот з програми «RGC Billing» стосовно користування позивачем програмним продуктом «RGC Billing» за договором №07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що доказів користування позивачем цією комп'ютерною програмою у січні 2023 року матеріали справи не містять, а наданий відповідачем скриншот не є належним доказом з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг саме за програмно-апаратним комплексом RGS SCADA.
Водночас, колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги саме за фактом їх надання виконавцем.
Отже, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов договору.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Оцінюючи як доказ долучений відповідачем до матеріалів справи скриншот з програми «RGC Billing», колегія суддів враховує доводи скаржника стосовно того, що сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції (надання послуг) іншими документами, якщо погоджені первинні документи (акти надання послуг) відсутні, однак такі докази мають відповідати критеріям їх належності, допустимості та достовірності у розумінні ст. ст. 76 - 78 ГПК України.
Апеляційний суд зазначає, що у п. 1.2 договору визначено програмний продукт, на який передається право користування: RGS SCADA - сервіс для автоматичного збирання даних з вузлів обліку.
У пункті 1.3 договору також встановлено обов'язок відповідача з надання послуги, що полягає в консультуванні з питань використання програмного продукту, зазначеного у п. 1.2 договору (RGS SCADA).
Водночас, із наданої відповідачем роздруківки скриншоту з програми «RGC Billing» не можливо встановити, що позивач використовував RGS SCADA, а також що йому надавалася послуга, зазначені у п. 1.3 договору.
Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи скаржника в тій частині, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на належну адресу відповідача вимоги №16 від 09.01.2025, оскільки з 09.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» вже знаходилося за адресою: 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1.
Так, згідно з п. 9.3 договору сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.
Водночас, всупереч умовам договору відповідачем не повідомлено позивача про зміну адреси реєстрації.
З огляду на викладене, суд вважає, що ризик неотримання вказаної вимоги згідно умов договору покладається на відповідача, який всупереч положень п. 9.3 договору не повідомив позивача про зміну адреси реєстрації.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б повернення відповідачем 70000,00 грн переплати за договором про надання послуг, відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом вірно встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача переплати за договором в сумі 70000,00 грн є обґрунтованою.
Окрім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача 11978,97 грн інфляційних втрат та 3290,96 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2023 по 25.03.2025 включно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
У даному випадку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних на суму коштів попередньої плати, які є грошовою сумою та які перераховуються згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за послуги, що мають бути надані. Отже, оскільки правовідношення, в якому у відповідача (виконавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати, є грошовим зобов'язанням, то на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Як вбачається з розрахунків, наведених у позовній заяві, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати, починаючи з 01.09.2023 (перший день місяця, наступного за місяцем, в якому вперше висунуто вимогу про повернення коштів), проте вимога про повернення коштів переплати за договором, викладена в листі №2728 від 10.08.2023, правомірно не прийнята судом першої інстанції як належний доказ звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення суми переплати, оскільки така вимога була надіслана на адресу відповідача: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, тоді як адресою останнього згідно умов договору є: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8. У зв'язку з цим, відповідач згідно наступної вимоги про повернення коштів №16 від 09.01.2025 зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, до 03.02.2025 включно (вимога 27.01.2025 була повернута без вручення), а тому прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 04.02.2025.
Як наслідок, судом першої інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з яким погоджується і колегія суддів, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 560,00 грн та 3% річних в сумі 287,67 грн.
З огляду на усе вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Харківгаз» 70000,00 грн боргу, 560,00 грн інфляційних втрат та 287,67 грн 3% річних.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи не спростовуються, а тому визнаються судом необґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/3735/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/3735/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко