вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2026 р. Справа№ 910/9224/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025
у справі №910/9224/25 (суддя Владислав ДЕМИДОВ)
за позовом фізичної особи-підприємця Кравченко Едуарда Миколайовича
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТРОКС"
про стягнення 143 926, 00 грн,
У липні 2025 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором №0810/1 від 08.10.2024 про надання транспортних послуг у розмірі 143 926,00 грн з яких: 115 805,00 грн - сума основного боргу, 11588,12 грн - інфляційні втрати, 16533,50 грн - пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС" на користь фізичної особи - підприємця Кравченко Едуарда Миколайовича суму основної заборгованості у розмірі 115 805 грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 10 875 грн 53 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2132 грн 14 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено порушенням відповідачем умов договору про надання транспортних послуг в частині повної та своєчасної оплати, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягнення заборгованості та інфляційні втрати.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС" адвокат Сорока Михайло Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/9224/25 в частині стягнення з ТОВ "Інтер Логістикс" суми основної заборгованості у розмірі 115 805 грн 00 коп, інфляційних втрат у розмірі 10 875 грн 53 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2132 грн 14 коп., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Кравченка Є.П. у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було досліджено, яка саме сторона зобов'язана здійснити оплату перевезення, ФОП Кравченко Е.П. при розвантаженні повинен був отримати 70% готівки від ТОВ "ІНТРОКС", останні 30% повинен був сплатити ТОВ "ІНТЕР ЛОГІСТИКС". Крім того, позивачем не було подано доказів направлення претензії та рахунків на адресу відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/9224/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС" та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9224/25.
18.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9224/25.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
08.10.2024 між фізичної особи-підприємця Кравченко Едуардом Миколайовичем (далі - перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС" (далі - експедитор) був укладений Договір № 0810/1 про надання транспортних послуг (далі - договір). (а.с.22)
За умовами договору експедитор доручає перевезення вантажу, а перевізник зобов'язується доставити надані Експедитором вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а експедитор зобов'язується вчасно оплатити послуги перевезення (п. 1.1. договору).
Пунктами 2.1-2.3 договору передбачено, що перевезення виконуються відповідно до Статуту автомобільного транспорту, Цивільного Кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом (за допомогою мережі "Інтернет") та є невід'ємною частиною договору.
В заявці мають міститися наступні дані: маршрут руху; найменування вантажу; вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, особливі умови.
Після одержання заявки Перевізник акцептує або відхиляє заявку в письмовій формі протягом 12 годин з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. У випадку відсутності письмового акцепту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою).
Підпунктом 3.3.6 п. 3.3. договору, експедитор зобов'язаний здійснювати оплату послуг перевізника на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 - 4.4 договору сторони погодили, що розрахунки за надання послуг між перевізником і експедитором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків.
Ціни на послуги перевізника встановлюються в національній валюті України - гривні.
Експедитор здійснює оплату за виконанні перевезення за умов, які вказані в додатку №1 (договір-заявка) до цього договору.(а.с.14)
Датою оплати вартості (ціни) перевезення (провізної плати) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.
Згідно п. 5.1 договору кожна зі сторін несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору в межах, установлених положеннями даного договору та законодавством України.
Пунктами 8.1-8.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2025 року. Договір вважається продовженим на 1 (один) рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Вищеозначений договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
На виконання договору від 08.10.2024 №0810/4 сторонами було підписано та скріплено печатками заяву (а.с.14) у якій зокрема погоджено: маршрут руху; найменування вантажу; вага, вартість перевезення, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу, номер транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Відповідно до означеної вище заявки вартість перевезення складає 2800 дол. США 00 центів (по курсу НБУ на дату розвантаження) та визначено порядок розрахунків 70% готівка на розвантаженні, 30% без готівка по оригіналах 5 б/д).
У підтвердження надання послуг з перевезення, позивачем долучено копію міжнародної товарно-транспорної накладної (CMR).(а.с.14 зворот)
У доданій до позовної заяви міжнародній товарно - транспортній накладній CMR міститься, зокрема, номер транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , відмітки митниць - 31.10.2024, 02.11.2024, підпис та печатка ТОВ "ІНТРОКС" (отримувач вантажу) із зазначенням дати отримання - 08.11.2024р.
Також в матеріалах справи наявні копії: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0811 від 08.11.2024 до договору № 0810-1 від 08.10.2024 на суму 115 805,00 грн (підписаний зі сторони перевізника), рахунку-фактури № СФ-08/11 від 08.11.2024р. на оплату до договору № 0810-1 від 08.10.2024, заявка № 0810-4 від 08.10.2024, на загальну суму 115805,00 грн. (а.с.16,17)
Як зазначає позивач, відповідачем послуги перевезення оплачені не були, тому ФОП Кравченко Едуард Миколайович звернувся 25.11.2024 до відповідача з претензією за несплачені кошти за перевезення (а.с.17) до якої додано: договір №0810/1 від 08.10.2024, заявку №0810-4 від 08.10.2024, рахунок - фактура № СФ-08/11 від 08.11.2024р, CMR б/н від 11.10.2024.
Вищезазначена претензія з додатками була надіслана цінним листом з описом вкладення за № 3962300929963 за адресою: (03127, місто Київ, просп. Голосіївський, 120, 4) (а.с.17 зворот). Зазначене поштове повідомлення не було отримане відповідачем.
В зв'язку із залишенням відповідачем своїх зобов'язань без виконання, залишення претензії без відповіді, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи, належним чином доведено порушенням відповідачем умов договору про надання транспортних послуг в частині повної та своєчасної оплати, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягнення основна заборгованость та інфляційні втрати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.
За умовами п. 4.1 договору, розрахунки за надання послуг між перевізником і експедитором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У заявці №0810-4 визначено порядок розрахунків 70% готівка на розвантаженні, 30% без готівка по оригіналах 5 б/д). (а.с.14).
Як вже зазначалось, що розвантаження було здійснено 08.11.2024, що відображено у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) та позивачем було надіслано на адресу відповідача документи по результату наданих послуг, отже у відповідача настав строк оплати.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стосовно доводів апелянта, що ФОП Кравченко Е.П. при розвантаженні повинен був отримати 70% готівки від ТОВ "ІНТРОКС", останні 30% повинен був сплатити ТОВ "ІНТЕР ЛОГІСТИКС", колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами п.п 3.3.6 п. 3.3. договору сторони передбачили, що експедитор зобов'язаний здійснювати оплату послуг перевізника на умовах, передбачених цим договором.
Експедитор здійснює оплату за виконанні перевезення за умов, які вказані в додатку №1 (договір-заявка) до цього договору (п. 4.3 договору).
Так як, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору та заявкою не визначено обов'язку саме третьої особи здійснювати оплату, отже, саме у відповідача виник обов'язок здійснити оплату за надані послуги шляхом здійснення розрахунку у розмірі 70% готівка на розвантаженні та 30% безготівка по оригіналах 5 б/д).
Апелянтом не надано доказів, будь яких документів на підтвердження того, що саме третя особа повинна була здійснити оплату у розмірі 70% готівкою на розвантаженні.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином доведено сума боргу відповідача в розмірі 115 805,00 грн. в свою чергу відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення зазначеної заборгованості перед позивачем, отже, судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми боргу в розмірі 115 805,00 грн.
Стосовно позовних вимог, щодо стягнення 16 533,50 грн - пені, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то колегія суддів у відповідності ч.1 ст. 269 ГПК України не переглядає рішення в зазначеній частині, оскільки апелянт не оскаржує рішення в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 11588,12 грн, які судом першої інстанції були задоволені частково в розмірі 10 875,53 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 Порядку).
Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Як вбачається з розрахунку позивача, останній здійснив нарахування інфляційних втрат за період з 08.11.2024 по 22.07.2025 на суму заборгованості 115 805,00 грн в розмірі 11 588,12 грн.
В свою чергу, заявкою передбачено розрахунок у 2 етапи: 1) 70% готівка на розвантаженні 2) 30% безготівка по оригіналах 5 б/д.
Оскільки розвантаження було здійснено 08.11.2024, що відображено у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат з 08.11.2024 на суму 70% від загальної суми, що складає 81063,50 грн.
В частині нарахування інфляційних втрат по 2 етапу на 30% (34741,50 грн), то оплата повинна була здійснюватись по оригіналах 5 б/д.
Відповідно до пункту 2) частини 1 розділу ІІ Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно з пунктами 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням строку пересилання направленого 25.11.2024 поштового відправлення + 3 дні (пересилання простої письмової кореспонденції по місту Києву) + 5 банківських днів (передбачено заявкою), прострочення з виконання вимоги позивача зі сплати 30% наступило з 06.12.2024 року.
Перевіривши розрахунок здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, тому розмір інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 10875,53 грн (за період грудень 2024 - червень 2025) в іншій частині судом першої інстанції правомірно було відмовлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2025 року у справі № 910/9224/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИКС" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 р. у справі № 910/9224/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2025 р. у справі № 910/9224/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи № 910/9224/25 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко