79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" лютого 2026 р. Справа №907/876/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації від 21.11.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3423/25 від 21.11.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 (повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025, суддя О.Ф. Ремецькі)
у справі № 907/876/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
до відповідача Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації
про стягнення суми 35 034, 94 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Закарпаттяобленерго", позивач) до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (далі - Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 35 034, 94 грн, з яких: 19 451,21 грн - основний борг; 2 644,92 грн - 3% річних; 12 938,81 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відділом культури Тячівської РДА, правонаступником якого є відповідач, зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії №о/р 220085 від 28.02.2020 щодо оплати наданих позивачем послуг у січні 2021 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у справі №907/876/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА на користь ПрАТ "Закарпаттяобленерго" 35 034, 94 грн, в т. ч. 19 451,21 грн заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії, 2 644,92 грн 3% річних, 12 938,81 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем у січні 2021 року споживачу, правонаступником якого є відповідач, послуг з розподілу електричної енергії на загальну суму 34 212, 75 грн, з якої 14 761, 54 грн, за доводами позивача, сплачено у жовтні 2021 року. Жодних заперечень стосовно надання позивачем послуг з розподілу електричної енергії у спірному періоді, обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг відповідачем не подано. Доказів того, що послуги з розподілу електричної енергії у спірному періоді були надані відповідачу іншою особою, ніж позивачем, матеріали справи також не містять.
Відтак, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень чи претензій відповідача щодо належного виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань з надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у справі № 907/876/25 скасувати у повному обсязі.
Вимоги апелянта обгрунтовані неповним встановленням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА не було споживачем послуг з розподілу електроенергії у січні 2021 року за договором №о/р 220085 від 28.02.2020, оскільки з 01.01.2021 заклади культури Тячівського району, які згідно з додатком № 3 до вказаного договору були об'єктами споживання послуг з розподілу електричної енергії, перейшли на утримання відповідних сільських і селищних територіальних громад ,а Відділ культури Тячівської РДА припинив оперативне управління такими та втратив право їх фінансування, що підтверджується доданими до апеляційної скарги розпорядженнями Тячівської РДА.
ПрАТ "Закарпаттяобленерго" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у справі №907/876/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подання суду відзиву/заперечень щодо позовних вимог та обставин справи. Відтак, суд першої інстанції, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Окрім того, позивач вказує, що відповідач в порушення п.п. 7 п.6.2. договору та п.4.27 ПРРЕЕ не повідомив ПрАТ "Закарпаттяобленерго" про передачу об'єктів освіти у власність окремих територіальних громад та про намір припинити дію договору, а тому зобов'язаний оплатити спожиту електроенергію на умовах такого договору.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 справу №907/876/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у справі № 907/876/25, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом.
28.02.2020 між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» ( далі - оператор системи) та Відділом культури Тячівської РДА, правонаступником якого є Управління освіти, культури, охорони здоров'я та спорту Тячівської РДА ( далі - споживач) було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №о/р 220085 ( далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом споживача, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Відповідно до п. 2.3. Договору споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги оператора системи згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків».
За змістом п.п. 5.2., 5.3. Договору оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора за тарифами та в строки, визначені Додатком № 4 «Порядок розрахунків».
Відповідно до пп.7 п.6.2. Договору споживач зобов'язується у разі зміни власника об'єкта (звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь - який спосіб займаного приміщення не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об'єкті письмо повідомити оператора системи про розірвання цього Договору та не пізніше дня звільнення об'єкту здійснити всі оплати передбачені умовами цього Договору.
Згідно з п.11.1. Договору такий набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2020 та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд.
За змістом п.11.2. Договору його дія достроково припиняється, зокрема, у випадку отримання оператором системи документального підтвердження факту відчуження об'єкта на користь іншої особи.
Додатком №3 до Договору визначено перелік об'єктів споживача.
Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до Договору термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.
Так, оператором системи було виставлено споживачу рахунок №220085/1/1 від 05.02.2021 за надання послуг із розподілу електричної енергії за січень 2021 року на суму 34 212, 75 грн.
За твердженням позивача, у жовтні 2021 року надані послуги із розподілу електричної енергії частково сплачені в сумі 14 761, 54 грн, що підтверджується доданою до позовної заяви копією банківської виписки.
Відтак, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" звернулось до суду з позовом у цій справі про стягнення з Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської РДА заборгованості в сумі 35 034, 94 грн, з яких: 19 451,21 грн - основний борг; 2 644,92 грн - 3% річних; 12 938,81 грн - інфляційні втрати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст. 903 ЦК України) .
Положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова № 312) врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до пункту 1.1.1 ПРРЕЕ учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу.
Згідно з пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пп. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на наведені законодавчі положення та умови Договору у споживача виник обов'язок оплачувати оператору системи вартість наданих ним послуг не пізніше 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.
05.02.2021 оператором системи було виставлено споживачу рахунок №220085/1/1 за надання послуг із розподілу електричної енергії у січні 2021 року на суму 34 212, 75 грн.
Факту надання позивачем послуг з розподілу електричної енергії у січні 2021 року визначеним в Договорі об'єктам, її обсягів та вартості відповідач не заперечує та не спростовує.
За твердженням позивача, у жовтні 2021 року надані послуги із розподілу електричної енергії частково сплачені в сумі 14 761, 54 грн, що підтверджується доданою до позовної заяви копією банківської виписки.
Відтак, заборгованість споживача перед оператором системи становить 19 451,21 грн. Докази її оплати в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані.
Разом з тим, відповідач у апеляційній скарзі покликається на відсутність у нього обов'язку з оплати з огляду на те, що з 01.01.2021 заклади культури Тячівського району, які згідно з додатком № 3 до Договору були об'єктами споживання послуг з розподілу електричної енергії, перейшли на утримання відповідних сільських і селищних територіальних громад, а відповідач припинив оперативне управління такими та втратив право їх фінансування. На підтвердження вказаної обставини відповідачем додано до апеляційної скарги ряд розпоряджень Тячівської РДА «Про передачу закладів культури та штатних одиниць».
Щодо вказаних доводів апелянта суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів .
Частинами 1,2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. При цьому, відповідачем докази повинні бути подані разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції (ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №907/876/25 була доставлена до електронного кабінету відповідача 04.08.2025), однак не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на спростування позовних вимог. Натомість, відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції у цій справі в апеляційному порядку, додавши до апеляційної скарги докази, що не були предметом оцінки судом першої інстанції, при цьому жодним чином не обгрунтувавши неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказані обставини виключають можливість прийняття судом апеляційної інстанції доданих скаржником до апеляційної скарги доказів та надання їм оцінки.
Окрім того, пп.7 п.6.2. Договору передбачений обов'язок споживача у разі зміни власника об'єкта (звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь - який спосіб займаного приміщення не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об'єкті письмо повідомити оператора системи про розірвання цього Договору та не пізніше дня звільнення об'єкту здійснити всі оплати передбачені умовами цього Договору.
За змістом п. 11.2. Договору отримання оператором системи документального підтвердження факту відчуження об'єкта на користь іншої особи є підставою для дострокового припинення Договору.
Відповідно до п. 4.27 Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
В матеріалах справи відсутні докази виконання споживачем обов'язку щодо повідомлення позивача про передачу об'єктів споживання у строки визначені у Договорі, розірвання Договору за згодою сторін або в односторонньому порядку.
Відтак, Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а покликання апелянта на відсутність обов'язку оплати наданих позивачем послуг у січні 2021 року колегією суддів відхиляється як безпідставне та необгрунтоване.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 19 451,24 грн основного боргу за Договором
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 2 644,92 грн 3% річних та 12 938,81 грн інфляційних втрат.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів як безпідставні з огляду на викладене вище.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації від 21.11.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3423/25 від 21.11.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 у справі №907/876/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.