ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2570/26
провадження № 1-кс/753/426/26
"12" лютого 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12026100020000365 від 03.02.2026за ч. 3 ст. 358 КК України, -
Прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на: оригінал паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , що виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.06.1996 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 та оригінал заяви на реєстрацію для отримання кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа від 05.02.2026, підписану ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12026100020000365, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву про розгляд вищезазначеного клопотання без його участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, власник майна в судове засідання не викликався, що з огляду ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду даного клопотання.
Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Під час опитування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснив наступне:
Мій батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1999 року проживав с США, а в Україну приїжджав на період своєї роботи в Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка (факультет фізики), на період перебування в Україні, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і так тривало до серпня 2023 року.
В кінці грудня 2023 року моєму батьку ОСОБА_4 стало зле (проблеми з серцем) та його було доставлено до клінічної лікарні «Феофанія» державного управління справами, де було проведено обстеження та надано рекомендацію лікарів, що потрібно робити операцію на серці. На початку січня 2024 року мій батько ОСОБА_4 не попередивши мене поїхав до США, оскільки там й нього була медична страховка та кращі спеціалісти. 07.03.2024 року йому зробили операцію, а в ніч з 08.03.2024 року на 09.03.2024 року у нього трапився ішемічний інсульт, в ході чого він помер.
На початку вересня 2024 року до мене звернулась моя мачуха ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням забрати всі речі мого покійного батька ОСОБА_4 з квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого продажу даної квартири. Після чого ОСОБА_6 оформила на себе спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , далі вона оформила на мене консульську довіреність на право продажу вище вказаної квартири (пошуком покупців займалась вона особисто). На початку 2025 року, я поїхав до нотаріуса (адресу вже не пам'ятаю) де підписав договір про продаж квартири, з покупцем на ім'я ОСОБА_7 , дану квартиру було продано приблизно за 70 000 тис. доларів у гривні по курсу на той час. Після підписання договору покупець на ім'я ОСОБА_7 дізнався, що в даній квартири залишився прописаний мій покійний батько ОСОБА_4 , в ході чого я пообіцяв покупцю на ім'я ОСОБА_7 , що самостійно випишу свого покійного батька ОСОБА_4 , з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На весні 2025 року, я звернувся до ЦНАП Шевченківського району м. Києва, на консультацію щодо процедури виписки мого покійного батька ОСОБА_4 з квартири. На що фахівці ЦНАПу мені повідомили, що на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_4 виданого США, вони не можуть його виписати, а потрібно присутність моєї мачухи ОСОБА_6 . Дану інформацію я повідомив ОСОБА_6 , але в зв'язку зі станом здоров'я вона не має змоги приїхати особисто до України.
На протязі року я думав як виписати з квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . мого покійного батька ОСОБА_4 та згадав, що у мене залишився його паспорт громадянина України.
В кінці січня 2026 року взявши паспорт мого покійного батька я звернувся до відділення АТ «Укрсиббанку», що за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 9-А, представившись моїм покійним батьком ОСОБА_4 для отримання електронного підпису, за допомогою якого я планував на веб-порталі «ДІЯ» виписати покійного батька ОСОБА_4 з квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .
05.02.2026 у період часу з 14 год. по 03 хв. по 14 год. 08 хв., у приміщенні АТ «Укрсиббанк», за адресою: місто Київ, вулиця О. Мішуги, 9-А, слідчим проведено огляд місця події, зокрема, за участю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого виявлено та вилучено: оригінал паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , що виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.06.1996 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 та оригінал заяви на реєстрацію для отримання кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа від 05.02.2026, підписану ОСОБА_5 .
Під час досудового розслідування виникла необхідність проведення детального огляду вилучених документів, що були отримані (вилучені) під час проведення огляду місця події, що проведено 05.02.2026, у період часу з 14 год. по 03 хв. по 14 год. 08 хв., у приміщенні АТ «Укрсиббанк», за адресою: місто Київ, вулиця О. Мішуги, 9-А.
Постановою слідчого від 06.02.2026 р., вищевказані предмети, які було вилучено під час проведення огляду місця події, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що слідчим у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також для збереження речових доказів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12026100020000365 від 03.02.2026за ч. 3 ст. 358 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на: оригінал паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , що виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.06.1996 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 та оригінал заяви на реєстрацію для отримання кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа від 05.02.2026, підписану ОСОБА_5 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, але оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1