Єд. унік. № 243/256/26
Провадження № 3/243/493/2026
Іменем України
12 лютого 2026 року
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Воронков Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
28.12.2025 року о 20 год. 30 хв. біля будинку №2 по вул. Шовковичній, в м. Слов'янську Краматорського району, Донецької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-Trail, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від продуття алкотестеру Драгер 6820 на місці та проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненому адміністративному правопорушенні за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав.
Захисник Старовойтова О. Е. просила закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Свою позицію мотивує наявністю сукупності істотних процесуальних порушень, а саме: порушення поліцейськими порядку зупинки транспортного засобу та невідповідністю часових показників у протоколі й направленні на огляд фактичному часу на відеозаписі, суперечливістю зазначених у протоколі ознак сп'яніння (тремтіння пальців рук), які не підтверджуються відеозаписом та спростовуються адекватною поведінкою водія, а також неналежним роз'ясненням права на проходження огляду в медичному закладі та відсутністю доказів фактичного відсторонення особи від керування, що в сукупності робить відеозапис недопустимим доказом, а вину водія недоведеною поза розумним сумнівом.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Старовойтової О. Е., дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну правову оцінку, дійшов наступного висновку.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 090494 від 28.12.2025 року; направленням на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння від 28.12.2025 року; рапортом інспектора БПП; відеозаписом, яким зафіксовано обставини виявленого правопорушення.
Оцінюючи вказаний відеозапис, суд, враховуючи відображену на відеозапису поведінку ОСОБА_1 , а також приймаючи до уваги сукупність всіх інших доказів по справі, керуючись внутрішнім переконанням, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт наявності в нього ознак алкогольного сп'яніння та факт його відмови від проходження, у встановленому законом порядку, огляду для виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника щодо розбіжності між часом зупинки транспортного засобу, часом складання Направлення на медичний огляд та часом початку відеозапису, не є такими порушеннями, які тягнуть за собою визнання доказів недопустимими. На наданому відеозаписі зафіксовано фактичні обставини справи, а саме, рух транспортного засобу; пояснення ОСОБА_1 , який не заперечує факт керування транспортним засобом та чітко відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд сприймає розбіжність у часі між зупинкою (20 год. 30 хв.), складанням направлення (20 год. 35 хв.) та початком відеофіксації (20 год. 37 хв.), як технічну похибку налаштування часу в приладі або через суб'єктивний фактор. Складання направлення на 2 хвилини раніше за початок відеозапису жодним чином не спростовує зафіксованих подій, не свідчить про фальсифікацію матеріалів та не нівелює доказове значення відеозапису у його сукупності з іншими матеріалами справи.
Водночас, твердження адвоката про те, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції не є безперервним, тому його треба вважати неналежним та недопустимим доказом, жодним чином не заслуговують на увагу, оскілки на відеозапису цілком зафіксовані всі необхідні складові об'єктивної сторони правопорушення. Наявний відеозапис не є фрагментарним та відображає послідовну хронологію подій, які мали місце.
У суду не викликає сумніву дійсність даних, які зафіксовані на відеозаписі поліцейського, оскільки вони є логічними та послідовними, узгоджуються між собою та іншими доказами у справі.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 12.08.2025, видане ТСЦ-5245 (у додатку «Дія»). Отримання права на керування транспортними засобами підтверджує, що він ознайомлений з цим порядком та має необхідні теоретичні знання, зокрема і щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Посилання на нерозуміння терміну «наркологія» суд вважає безпідставними, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у діалозі, надавав відповіді та не висловив жодних уточнюючих питань щодо суті пропозиції поліцейського. Використана поліцейським фраза «проїхати до наркології» у загальноприйнятому значенні однозначно вказує на медичний заклад, де проводиться огляд на стан сп'яніння. Таким чином, водій, маючи відповідний досвіт та обов'язок знати ПДР, усвідомлював характер вимоги поліцейського та наслідки відмови від неї, а твердження про нерозуміння термінології суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.
Доводи адвоката Старовойтової О.Е. про суперечливість зазначених у протоколі ознак сп'яніння (тремтіння пальців рук), які не підтверджуються відеозаписом та спростовуються адекватною поведінкою водія, не приймаються судом до уваги, оскілки, у даному випадку задля обґрунтування підозри для поліцейського має значення саме факт наявності такої ознаки.
Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного, суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_1 не заперечував наявність таких ознак під час складання протоколу, суд розцінює такі доводи захисту як спосіб уникнення відповідальності з формальних підстав, що не спростовує суті вчиненого правопорушення.
Посилання адвоката Старовойтової О. Е. на безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом зафіксовано, що під час спілкування безпосередньо після зупинки, поліцейський з'ясовував у водія ОСОБА_1 марку автомобіля та встановив факт його іноземної реєстрації. Вказані дії працівника поліції повністю відповідають положенням п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка надає право зупиняти транспортні засоби, зареєстровані в іншій країні, з метою перевірки законності їх використання на території України. Окрім іншого, суд звертає увагу, що зупинка відбулася у пізній вечірній час у прифронтовому місті.
Таким чином, оскільки норма закону надає право поліцейському зупиняти транспортні засоби з іноземною реєстрацією для перевірки дотримання встановлених обмежень щодо користування ними, суд приходить до висновку, що в даному випадку зупинка була здійснена у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а отже, є законною. З огляду на це, всі подальші дії поліцейських щодо виявлення у водія ознак сп'яніння та процедура оформлення адміністративного матеріалу ґрунтуються на правомірній підставі.
Стосовно доводів адвоката про незалучення Військової служби правопорядку та порушення вимог ч. 2 ст. 266-1 КУпАП при складанні протоколу, суд зазначає наступне.
Правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.
Ст. 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за ст. 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7. КУпАП.
Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329, затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статей 172-10-172-20 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Однак, ОСОБА_1 28.12.2025 року о 20 год. 30 хв. під час керування автомобілем Nissan X-Trail, н/з НОМЕР_2 , в першу чергу виступав у спірних правовідносинах як водій, тому, посилання сторони захисту на ч. 2 ст. 266-1 КУпАП є безпідставними.
Заперечення адвоката, щодо відсутності доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування, суд також не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Так, диспозицією ч.1 ст. 266 КУпАП встановлено, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами.
Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільненні транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.
Відсутність на відеозапису факту передання керування автомобілем іншій особі, що є лише процедурним аспектом, а не обов'язковою складовою ознакою диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, на думку суду ніяким чином не впливає на склад вказаного адміністративного правопорушення, не спростовує факт порушення ОСОБА_1 п 2.5 ПДР України та не є підставою для закриття провадження у справі.
Твердження адвоката щодо несвоєчасного роз'яснення прав, спростовуються відеозаписом, який чітко відображає процедуру роз'яснення поліцейським прав ОСОБА_1 ..
У зв'язку із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, які спростовують доводи та заперечення адвоката Старовойтової О. Е., суд вважає, що закриття провадження у справі, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не підлягає задоволенню.
Докази, які були досліджені в судовому засіданні, на переконання суду, є належними, обґрунтованими, допустимими, узгоджуються між собою, і такими, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, в судовому засіданні не встановлено.
При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, суд доходить висновку, що відносно ОСОБА_1 необхідно обрати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таке стягнення, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння нових правопорушень.
На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», правопорушник звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 280, 283-284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., на рахунок отримувача: UA198999980313090149000005001, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Дон.обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков