13 лютого 2026 року
м. Чернівці
справа № 724/2694/25
провадження № 22-ц/822/150/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М.
за участю секретаря судових засідань Тодоряка Г. Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Ахмедова Р. А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Просила суд:
- у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошову компенсацію вартості його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 59 193 гривень.
- припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Позов обґрунтований тим, що з вересня 2001 року позивачка та відповідач перебували у шлюбі. Однак рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність вищевказаний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними.
Транспортний засіб підпадає під ознаки неподільної речі, визначених частиною 2 статті 183 ЦК України, оскільки у разі його поділу стає неможливим його цільове призначення, а відповідно і частка кожної зі сторін не може бути виділена в натурі.
У той же час спільне користування спірним автомобілем неможливе з огляду на те, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Спірний автомобіль з моменту придбання використовується позивачкою для потреб сім'ї.
Припинення права власності відповідача на частину автомобіля не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки ніколи ним не використовувався, а використовувався лише ОСОБА_4 для ведення підприємницької діяльності та для потреб сім'ї.
Відповідно до висновку експерта від 24 травня 2024 року № 30-05-24 з визначення ринкової вартості транспортного засобу, складеного судовим експертом ФОП ОСОБА_5 , вартість спірного автомобіля становить 118 387 гривень.
Короткий зміст клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи
14 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , подав до Хотинського районного суду Чернівецької області клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання:
- Яка ринкова вартість автомобіля «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , на підставі проведення технічного огляду даного автомобіля, на момент проведення експертизи?
Клопотання мотивоване тим, що ціна за якою позивачка має намір викупити його частку у спірному рухомому майні, є надмірно заниженою та не відповідає ринковим цінам на відповідні транспортні засоби.
З огляду на інформацію з найбільшої в Україні платформи продажу транспортних засобів «AUTO.RIA» ціни на транспортні засоби VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2003 року випуску, з об'ємом двигуна 2,5 л становлять понад 300 000 гривень, в той час, як позивачка пропонує виплатити відповідачу лише 59 193 гривень.
З цих підстав вважає обґрунтованими сумніви у правильності висновку експерта від 24 травня 2024 року № 30-05-24 з визначення ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 118 387 гривень.
Вказує на те, що вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц.
Отже зважаючи на те, що для з'ясування дійсної ринкової вартості спірного автомобіля необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а також те, що поданий позивачкою висновок викликає сумніви у його правильності та достовірності з огляду на те, що його складено ще в травні 2024 року, наявними є підстави для призначення у справі автотоварознавчої експертизи, яку слід доручити Чернівецькому НДЕКЦ МВС України.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України.
На вирішення експертизи поставлено наступне питання:
- Яка ринкова вартість автомобіля «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , на підставі проведення технічного огляду даного автомобіля, на момент проведення експертизи?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що спір у справі стосується поділу майна подружжя, а саме автомобіля «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачка просить у порядку поділу майна подружжя стягнути з неї на користь відповідача половину вартості вищевказаного автомобіля у розмірі 59 193 гривні та припинити за ним право власності на це майно.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
За загальним принципом диспозитивності при здійсненні судочинства кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на власний розсуд.
Зокрема, заявляючи клопотання про призначення експертизи, представник відповідача у такий спосіб фактично вчиняє процесуальні дії зі своєї сторони щодо збирання доказів для доведення обставин, якими відповідач спростовує заявлені позивачем вимоги щодо обґрунтування вартості транспортного засобу, що в повній мірі відповідає принципу змагальності сторін.
З огляду на неведене суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення не тільки процесуальних прав позивача, а й відповідача, правильного вирішення спору, наявними є підстави для призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. При цьому суд погодився із запропонованими відповідачем питаннями, з яких має бути проведена експертиза, а також із експертною установою, якій слід доручити проведення експертизи.
Оскільки проведення даної експертизи може зайняти значний час, суд вважав доцільним на час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2025 року про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що в матеріалах справи наявний висновок судової автотоварознавчої експертизи від 24 травня 2024 року № 30-05-24, проведеної на замовлення позивачки.
Предметом дослідження вказаної судової експертизи було питання визначення ринкової вартості автомобіля «VOLSWAGEN TRANSPORTER», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що дають змогу встановити розмір матеріального збитку завданого майну позивача у результаті ДТП та відповідно розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті позивачу.
Висновок експерта відповідає вимогам закону, його підготовлено для подання до суду, а експерт попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
За цих обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для неврахування такого висновку експерта як первинної судової експертизи при призначенні у справі ще однієї експертизи з того самого питання.
З урахуванням викладеного у справі могла бути призначена лише повторна або ж додаткова експертиза, проте виключно за наявності визначених процесуальним законом підстав.
Мотиви суду, викладені в оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи, не відповідають фактичним обставинам, оскільки в матеріалах справи вже наявний висновок судової автотоварознавчої експертизи, що унеможливлює дотримання ключової умови для призначення нової експертизи згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України; крім того, клопотання відповідача про призначення експертизи є необґрунтованим, ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах (посиланнях на інтернет-ресурси), а також подано з порушенням процесуальних строків, у зв'язку з чим суд мав відмовити у його задоволенні на підставі вимог статті 81 ЦПК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Тимчук І. О., у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи залишити без змін.
Наводить доводи аналогічні тим, що й у клопотанні про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, які наведені вище. Додатково акцентує увагу на тому, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін. Саме керуючись принципом рівності та змагальності сторін, а також дотримуючись гарантій справедливого правосуддя, діючи об'єктивно та з метою встановлення істинної вартості спірного транспортного засобу саме на момент розгляду справи, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка є законною та обґрунтованою.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).
Отже, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачка просить у порядку поділу майна подружжя стягнути з неї на користь відповідача половину вартості автомобіля у розмірі 59 193 гривні та припинити за ним право власності на це майно.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що виконання дослідження з визначення вартості спірного рухомого майна, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта.
Надаючи оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваному судовому рішенню, колегія суддів виходить із наступного.
Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц.
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої від 20 листопада 2025 року не вбачається, яку саме експертизу - первинну, повторну чи додаткову було призначено судом у даній справі.
Проте, зі змісту наявного в матеріалах справи клопотання представника відповідача про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, вбачається, що необхідність проведення експертизи обумовлена тим, що висновок автотоварознавчої експертизи викликає сумніви у його правильності, а ціна спірного автомобіля визначена станом на травень 2024 року, а тому не може братися до уваги при вирішенні цього спору.
У висновку експерта, складеного на замовлення позивача, не зазначено номер судової справи для якої проводилось експертне дослідження, відповідний висновок є лише оцінкою пошкодженого майна і не є судовою експертизою у розумінні закону, отже є неналежним доказом у справі.
З дослідженого апеляційним судом висновку експерта від 24 травня 2024 року № 30-05-24 встановлено, що експертиза проведена на замовлення позивачки судовим експертом Павлишиним Я. Д., якому згідно з свідоцтвом від 31 травня 2013 року присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Згідно з частиною першою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Як вбачається зі змісту висновку його підготовлено для подання до суду, а також те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі - Закон № 4038-XII) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 7-1 Закону № 4038-XII підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Підпунктом 1.3 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року№ 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), визначено, що відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.
При цьому пунктом 1.8 Інструкції передбачено, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом.
Системне тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства учасник справи має право самостійно замовити судову експертизу та подати до суду відповідний висновок судового експерта.
Незазначення номеру судової справи для якої передбачено надання висновку експерта за умови проведення експертизи до відкриття провадження у справі, тобто об'єктивної відсутності відповідної справи, не впливає на її статус як «судової експертизи», що узгоджується з положеннями статті 1 Закону № 4038-XII.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №372/1862/17 (провадження № 61-10937св19).
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що судова експертиза проведена на замовлення позивача судовим експертом Павлишиним Я. Д. у розумінні закону є первинною.
За цих обставин, з огляду на сформульовані відповідачем питання, які пропонувались на вирішення автотоварознавчої експертизи, у справі могла б бути призначена повторна або додаткова експертиза за наявності для цього визначених законом підстав: 1) наявність обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта; 2) встановлена судом неповнота або неясність висновку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не з'ясовано та належним чином необґрунтовано дійсні підстави для призначення у справі експертизи. Зокрема суд не звернув уваги на те, що як на підставу для призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач вказував на те, що висновок експерта від 24 травня 2024 року № 30-05-24 викликає сумніви у його правильності, що є підставою для призначення саме повторної експертизи.
У цій частині колегія суддів звертає увагу також і на те, що факт проведення експертизи у травні 2024 року сам по собі не свідчить про те, що визначена експертом на той момент ринкова вартість автомобіля на час вирішення спору про його поділ змінилася.
У разі відсутності сумнівів у правильності первинного висновку експерта, проте у зв'язку з необхідністю з'ясування дійсної вартості спірного автомобіля на час розгляду справи при наявності відомостей про істотні зміни цін на ринку, суд не позбавлений можливості призначити саме додаткову експертизу.
За наявності у справі висновку експерта від 24 травня 2024 року № 30-05-24 саме ця експертиза є первинною, оскільки саме у ході її проведення об'єкт досліджувався вперше.
Суд першої інстанції у разі, якщо при постановленні оскаржуваної ухвали мав на меті призначити повторну чи додаткову судову експертизу, повинен був дати оцінку первинному висновку експерта, встановити відповідно його неповноту або неясність чи наявність сумнівів у правильності висновку експерта.
Проте судом першої інстанції не наведено жодної із зазначених вище підстав для призначення додаткової чи повторної судової експертизи, що свідчить про недотримання судом вимог статті 113 ЦПК України та є підставою для скасування ухвали суду від 20 листопада 2025 року про призначення у справі автотоварознавчої експертизи.
За встановлених апеляційним судом обставин справи, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права належним чином не мотивував висновків про призначення у справі експертизи відповідно до наведеного відповідачем у клопотанні обґрунтування.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку, що без врахування вищезазначених обставин, призначення судової експертизи є порушенням вищенаведених приписів процесуального закону, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи у розумний строк.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень частини першої статті 379 ЦПК України її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
На підставі системного аналізу статей 141, 259, 264, 270 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішувати суд у провадженні якого розглядається справа по суті.
Зазначене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18, від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19.
З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на те, що справа апеляційним судом по суті не розглядалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повна постанова складена 13 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Ігор ЛИСАК
Ірина ЛИТВИНЮК