12 лютого 2026 року
м. Чернівці
справа № 723/5065/24
провадження № 22-ц/822/215/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Усманов Мурад Амірович, на ухвалу Сторожинецького районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В. Т.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Просила суд:
1) визнати житловий будинок літ. «А-І», загальною площею 237,2 кв. м., житловою площею 88,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
2) припинити право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок з індивідуальними спорудами розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
3) визнати за позивачкою ОСОБА_1 , право власності на 1/2 житлового будинку літ. «А-І», загальною площею 237,2 кв. м., житловою площею 88,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 ;
4) визнати об'єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з реальним розміром частки, розмір якої визначити після проведення судової будівельно-технічної експертизи.
5) визнати за ОСОБА_1 право забудовника на частину побудованого, але не зданого в експлуатацію індивідуального житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з подальшим введенням в експлуатацію та реєстрацією права.
6) визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 7324582000:02:001:0234, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
7) взнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя наступне рухоме майно: диван «Граф», куток «Джове», передпокій «Галіція», передпокій «Галіція» під взуття, шафа книжкова «Галіція», стіл письмовий, стілець «Палермо», журнальний стіл «Імперія», стіл обідній «Імперія», стільці «Палермо» 10 шт., кухня, дитяча, дитяча, дитяча, гардероб, змішувач для біде, гігієнічний душ Hansgrohe зі шлангом 125 см та тримачем, душовий набір (ручний душ), душовий набір АМ.РМ, умивальник, шафка, дзеркало «Rona», стакан для зубних щіток, мильниця, змішувач для кухні, сифон для мийки, загальною вартістю 545 934 гривні 43 копійки.
8) в порядку поділу майна подружжя залишити ОСОБА_2 наступне рухоме майно: диван «Граф», куток «Джове», передпокій «Галіція», передпокій «Галіція» під взуття, шафа книжкова «Галіція», стіл письмовий, стілець «Палермо», журнальний стіл «Імперія», стіл обідній «Імперія», стільці «Палермо» 10 шт., кухня, дитяча, дитяча, дитяча, гардероб, змішувач для біде, гігієнічний душ Hansgrohe зі шлангом 125 см та тримачем, душовий набір (ручний душ), душовий набір АМ.РМ, умивальник, шафка, дзеркало «Rona», стакан для зубних щіток, мильниця, змішувач для кухні, сифон для мийки, загальною вартістю 545 934 гривні 43 копійки;
9) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 (половини) вартості зазначеного рухомого майна в розмірі, що становить 272967 гривень 22 копійки.
Позов обґрунтований тим, що з вересня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2023 року у справі № 723/4492/22 шлюб між сторонами розірвано.
Приблизно в 2013 - 2014 роках подружжя закінчило будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та поряд з даним будинком розпочало будівництво ще одного нового житлового будинку.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нерухоме майно на свою матір ОСОБА_3 , незважаючи на те, що будівництво велося у період перебування сторін у шлюбі та за спільні кошти подружжя, чим порушуються права позивачки.
Узагальнений зміст заяви про зустрічне забезпечення
14 грудня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , подала до суду заяву про зустрічне забезпечення.
Просила суд у якості зустрічного забезпечення зобов'язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Сторожинецького районного суду Чернівецької області грошові кошти у розмірі 410 000 гривень.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою суду від 18 листопада 2024 року задоволено клопотання позивачки та накладено арешт на нерухоме майно, яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_3 , а саме - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Застосування такого крайнього заходу забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, щодо особи, яка не була стороною шлюбного договору і є титульним власником майна, створює суттєвий дисбаланс інтересів сторін. Цей дисбаланс посилюється тим фактом, що позивачка у позовній заяві прямо вказує на свою фінансову неспроможність та відсутність активів, що робить перспективу відшкодування збитків, які неминуче виникнуть у ОСОБА_3 внаслідок необґрунтованого арешту, примарною та фактично неможливою без застосування спеціальних процесуальних запобіжників.
Інститут зустрічного забезпечення, регламентований статтею 154 ЦПК України, є єдиним дієвим механізмом, покликаним відновити порушену рівновагу та гарантувати захист майнових прав відповідача від зловживань процесуальними правами з боку позивача або від помилкових дій суду, що базуються на припущеннях.
Так, позивачка визнає факт державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 402237755).
Однак, позивачка будує свою правову позицію на суб'єктивному твердженні про фіктивність такої реєстрації, зазначаючи, що ОСОБА_3 є пенсіонеркою 1944 року народження, не мала коштів для будівництва і не проживала у цьому будинку.
Така ситуація створює прецедент, коли на підставі лише слів ОСОБА_1 блокується актив, ринкова вартість якого оцінюється самою ж Позивачкою у 8 200 000 гривень.
Величезна вартість активу, на який накладено арешт, прямо корелює з розміром потенційних збитків власника. Кожен день дії арешту обмежує власника у праві розпорядження капіталом вартістю в чверть мільйона доларів.
Стаття 154 ЦПК України пов'язує обов'язок суду застосувати зустрічне забезпечення саме з відсутністю у позивача зареєстрованого майна або коштів, достатніх для відшкодування збитків.
В даному випадку ймовірні збитки від застосовано заходу забезпечення позову полягають у втраченій вигоді, інфляційних втратах, витратах на утримання майна та безпосередньо витратах пов'язаних із розглядом справи.
Позивачка не має нерухомості, яка могла б виступити заставою, а надання банківської гарантії для фізичної особи, яка не має значних офіційних доходів, є проблематичним, внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є єдиним надійним способом зустрічного забезпечення. Це гарантує, що у разі відмови у позові, ці кошти будуть реально доступні для відшкодування збитків ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Сторожинецького районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2025 року заяву ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 у якості зустрічного забезпечення внести на депозитний рахунок Сторожинецького районного суду Чернівецької області грошові кошти у розмірі 410 000 гривень.
Встановлено ОСОБА_1 строк для внесення коштів на депозитний рахунок суду - 10 днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Враховуючи, що позивачка не має нерухомості, яка могла б виступити заставою, а надання банківської гарантії для фізичної особи, яка не має значних офіційних доходів, є проблематичним, внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є єдиним надійним способом забезпечення. Це гарантує, що у разі відмови у позові, ці кошти будуть реально доступні для відшкодування збитків ОСОБА_3 . Внесення цих коштів не несе для позивача ризику втрати, оскільки відповідно до частини шостої статті 155 ЦПК України, у разі задоволення позову ці кошти їй повертаються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Сторожинецького районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, зважаючи на те, що суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи.
Так, ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , була постановлена 18 листопада 2024 року.
Незважаючи на наявність процесуальної обізнаності, доступу до матеріалів справи та професійної правничої допомоги, заява про зустрічне забезпечення позову була подана більш ніж через рік після застосування заходів забезпечення, без наведення будь-яких об'єктивних причин такої тривалої процесуальної бездіяльності та без посилання на нові обставини, які виникли після постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідачі є близькими родичами - матір'ю та сином, мають спільний інтерес у результаті розгляду справи та узгоджену процесуальну позицію. За таких обставин твердження про те, що протягом тривалого часу відповідач ОСОБА_3 не усвідомлювала наслідків накладеного арешту на належне їй майно, є необґрунтованими
Отже, тривале невжиття заходів щодо зустрічного забезпечення свідчить про мовчазне прийняття стороною відповідача наслідків забезпечення позову, а подання відповідної заяви через значний проміжок часу - про використання інституту зустрічного забезпечення не за призначенням, як інструменту процесуального тиску на позивача, що є проявом зловживання процесуальними правами та самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Зустрічне забезпечення позову відповідно до статті 154 ЦПК України є винятковим процесуальним заходом, який застосовується лише за наявності належно доведених ризиків завдання відповідачу реальних збитків у разі відмови в позові.
Сам по собі факт застосування заходів забезпечення позову не є безумовною підставою для покладення на позивача обов'язку внесення коштів на депозитний рахунок суду. Доводи представника відповідачки ґрунтуються переважно на гіпотетичних припущеннях щодо можливих збитків, які не підтверджені належними та допустимими доказами, і суд першої інстанції повністю проігнорував ці обставини, не давши оцінки відсутності реальних збитків та тимчасовому характеру арешту майна.
Посилання на ймовірну втрату вигоди, інфляційні процеси, можливість розміщення коштів на депозиті або абстрактні витрати на утримання майна носять оціночний та прогнозний характер і не можуть розцінюватися як реальні збитки у розумінні цивільного процесуального законодавства.
Арешт майна, накладений ухвалою суду, має тимчасовий характер, не позбавляє власника права володіння та користування майном і сам по собі не свідчить про заподіяння шкоди. Представником відповідачки не доведено, що арешт унеможливив користування будинком, спричинив реальні фінансові втрати або створив загрозу його знищення чи пошкодження, однак суд першої інстанції ці аспекти повністю залишив без уваги, обґрунтовуючи зустрічне забезпечення виключно на основі гіпотетичних ризиків.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1 та 4 частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За обставин цієї справи ухвалою Сторожинецького районного суду міста Чернівці від 18 листопада 2024 року, вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, а саме - житловий будинок, загальною площею 237,2 кв. м., житловою площею 88,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
- заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна, а саме - житлового будинку, загальною площею 237,2 кв. м., житловою площею 88,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність зустрічного забезпечення ОСОБА_3 вказувала на те, що ймовірні збитки від застосовано заходу забезпечення позову полягають у втраченій вигоді, інфляційних втратах, витратах на утримання майна та безпосередньо витратах пов'язаних із розглядом справи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить із наступного.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства відповідно до пункту 2 частини третьої статті 2 ЦПК України. Згідно із частиною першою статті 6 ЦПК України суд незалежно від будь-яких критеріїв, у тому числі місцезнаходження особи, зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зазначена норма ЦПК узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.
Виходячи із системного тлумачення частин першої і третьої статті 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
При цьому положення статті 154 ЦПК України не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина п'ята статті 154 ЦПК України).
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що: «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України».
Виходячи з вищевикладеного, хоча вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, у таких випадках: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ОСОБА_3 у заяві про зустрічне забезпечення такою підставою, як відсутність у позивачки ОСОБА_1 зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, її не обґрунтовувала.
Разом з цим вказувала на відсутність у ОСОБА_1 майна, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування її збитків.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи заява ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення не містить доказів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_1 майна та надавали можливість суду встановити майновий стан позивачки.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що «позивачка не має нерухомості, яка могла б виступити заставою» ґрунтуються на припущенні.
У цій частині колегія суддів звертає увагу на положення частини шостої статті 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням принципу диспозитивності та змагальності саме на ОСОБА_3 покладено обов'язок доведення наявності підстав для зустрічного забезпечення.
В даному випадку суд першої інстанції також не здійснив співставлення застосованого ним заходу забезпечення позову із можливим завданням відповідачці шкоди та збитків.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
За обставин цієї справи вжиті судом заходи забезпечення позову ОСОБА_1 полягають у накладенні арешту на житловий будинок загальною площею 237,2 кв. м., житловою площею 88,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 .
А тому з урахуванням вищенаведеного висновку Верховного Суду вжиті судом заходи забезпечення позову самі по собі не завдають шкоди та збитків відповідачці.
У справі, що переглядається, винятків, встановлених частиною третьою статті 154 ЦПК України, за яких застосування зустрічного забезпечення є обов'язком суду, не встановлено, тому за встановлених у справі обставин суд може (а не зобов'язаний) вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Разом з цим необхідних передумов для зустрічного забезпечення суд у межах дискреційних повноважень не встановив, порушив норми статті 154 ЦПК України та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 16 грудня 2025 року з порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сторожинецького районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повна постанова складена 12 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава Кулянда
Ігор ЛИСАК