12 лютого 2026 року справа № 580/12782/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури в особі керівника Володимира Пономаренка про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаської обласної прокуратури в особі керівника Володимира Пономаренка (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність керівника Черкаської обласної прокуратури Володимира Пономаренка щодо нерозгляду у встановленому порядку Інструкцією про порядок проведення службового розслідування стосовно прокурора, яка затверджена наказом Генерального прокурора №202 від 16.06.2021 року, поданого позивачем 06.11.2025 року повідомлення відносно незаконних дій прокурора Штомпеля М.А.
- зобов'язати керівника Черкаської обласної прокуратури Володимира Пономаренка, у встановленому порядку Інструкцією, розглянути подане позивачем повідомлення відносно прокурора ОСОБА_2 та згідно вимог передбачених пунктами 1,3,5 Розділу 2 Інструкції видати наказ про створення комісії по проведенню службового розслідування щодо підлеглого прокурора, в діях якого убачаються порушення, передбачені у п. 3 Розділу 2 Інструкції, які віднесені до правових підстав для проведення означеного службового розслідування.
Ухвалою судді від 21.11.2025 відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що незважаючи на вмотивованість обставин неналежної поведінки підпорядкованого відповідачу прокурора Черкаської окружної прокуратури Штомпеля Максима Анатолійовича, в процесі його участі у кримінальному провадженні №12024255320000681 від 13.05.2024, повідомлення, яке направлене позивачем, безпідставно не розглянуто по суті викладеного, а натомість листом за № 09/1-354 вих25 від 10.11.2025 за підписом начальника управління Черкаської обласної прокуратури Володимира Недільченка, переадресовано керівнику Черкаської окружної прокуратури, який не уповноважений на вчинення дій на призначення службового розслідування за вказаними обставинами.
На думку позивача процес розгляду повідомлення позивача мав місце виключно за погодженням безпосередньо керівником Черкаської обласної прокуратури Володимиром Пономаренком. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник Черкаської обласної прокуратури подав відзив проти позову, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що звернення адвоката Петренка В.М. в інтересах ОСОБА_3 розглянуті своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства. Також звернув увагу, що на підставі наказу Генерального прокурора від 09.10.2025 № 497-к наказом керівника Черкаської обласної прокуратури від 10.10.2025 № 365к ОСОБА_2 звільнений з посади прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області з 13 жовтня 2025 року в порядку переведення до Запорізької обласної прокуратури. На час направлення позивачем Петренком В.М. керівнику Черкаської обласної прокуратури повідомлення в порядку ст. 47 КПК України, яке отримано Черкаською обласною прокуратурою 16.11.2025, щодо призначення службового розслідування стосовно прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_2 , останній в органах прокуратури Черкаської області не працював, тому підстави для проведення службового розслідування відсутні.
З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами, викладеними у відзиві та наполягав на задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Петренко Володимир Миколайович, як адвокат, направив керівнику Черкаської обласної прокуратури в інтересах ОСОБА_3 , заяву від 07.10.2025, в якій просив провести службову перевірку дотримання вимог КПК України в процесі судового розгляду кримінального провадження №12024255330000681 за ч. 1 ст. 320 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі сторони прокурора Штомпеля М.А.
Листом №09/1-3865-25 від 14.10.2025 Черкаської обласної прокуратури, заява позивача від 07.10.2025 направлена за належністю до Черкаської окружної прокуратури з одночасним повідомленням позивача.
Листом №54/1-1968-24 від 22.10.2025 Черкаська окружна прокуратура повідомила позивача, що у його зверненні від 07.10.2025 не зазначено дані, які є підставами відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, для проведення службового розслідування стосовно прокурора. Також роз'яснено право відповідно до ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
В подальшому, 06.11.2025 позивач подав керівнику Черкаської обласної прокуратури повідомлення, в якому зазначив, що посадовими особами Черкаської обласної прокуратури та Черкаської окружної прокуратури не проведено належної перевірки повідомлених позивачем у заяві від 07.10.2025 обставин та просив призначити службове розслідування щодо прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_2 по обставинах, які викладені у повідомленні та вказують на вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, які були вчинені у процесі судового розгляду кримінального провадження №12024255320000681 від 13.05.2024.
Листом №09/1-3865-25 від 10.11.2025 Черкаської обласної прокуратури, повідомлення позивача від 06.11.2025 направлено за належністю до Черкаської окружної прокуратури з одночасним повідомленням позивача. Також в листі зазначено, що у його зверненні не зазначено дані, які є підставами відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, для проведення службового розслідування стосовно прокурора. Також роз'яснено право відповідно до ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Позивач стверджуючи, що відповідач не вчинив дій для призначення службового розслідування відносно прокурора ОСОБА_2 , звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
Згідно зі статтями 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отож, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб, поштою або засобами електронного зв'язку.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі також - Закон № 1697-VII).
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої, частини другої статті 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, окрім іншого: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 45, частини десятої статті 46 Закону №1697-VII, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (частина перша статті 47 Закону № 1697-VII).
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Приписами частини першої, частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3)звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: 1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; 2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на викладене вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого є з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, яка затверджена наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202.
За приписами пункту 3 розділу I Інструкції № 202 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин, що стали підставами для його призначення.
Відповідно до пункту 1 розділу II Інструкції № 202 приводами для призначення службового розслідування є, зокрема, звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
Згідно з пунктом 3 розділу II Інструкції № 202 підставами для призначення службового розслідування є наявність даних про:
втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;
допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату, пошкодження службових документів і матеріалів, печаток, штампів, іншого майна прокуратури, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури;
втрату або викрадення службового посвідчення прокурора, електронного ключа доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що призвело чи могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;
загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов'язків, посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора;
неправомірне втручання в діяльність прокурора;
подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс;
використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;
вчинення прокурором дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних, або правопорушень, пов'язаних з корупцією;
керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння;
подання в Декларації доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;
порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «;Про прокуратуру»;
вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
У розділі III Інструкції № 202 унормовано питання щодо порядку призначення службового розслідування.
Пунктом 1-3 розділу III Інструкції № 202 передбачено, що посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, керівники обласних, спеціалізованих на правах обласних прокуратур або особи, які виконують їх обов'язки, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов'язки) службове розслідування може призначатися стосовно всіх категорій прокурорів з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Інші вказані в пункті 1 цього розділу посадові особи мають право призначати службові розслідування лише стосовно підпорядкованих прокурорів.
Отже, наведені вимоги Інструкції чітко окреслюють підстави, повноваження та приводи для призначення службового розслідування, інші вимоги до процедури ініціювання та проведення службового розслідування. При цьому, посадові особи окружних прокуратур не уповноважені призначати службові розслідування, оскільки відсутні в переліку пункту 1 розділу III Інструкції № 202.
За таких обставин, питання про призначення службового розслідування відносно прокурора окружної прокуратури вирішує керівник обласної прокуратури. Однак, суд враховує, що за змістом п. 5 розділу І Інструкції № 202 службове розслідування не проводиться стосовно прокурорів, з якими припинено трудові правовідносини.
Як встановлено судом, наказом Черкаської обласної прокуратури №365к від 10.10.2025 прокурор ОСОБА_2 звільнений з посади прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області з 13.10.2025 в порядку переведення до Запорізької обласної прокуратури. Тобто, на дату звернення позивача з повідомленням від 06.11.2025 трудові відносини Черкаської окружної прокуратури з прокурором щодо якого позивач просив провести службове розслідування припинились 13.10.2025, відповідно керівник Черкаської обласної прокуратури не мав повноважень призначати службове розслідування на підставі звернення позивача.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Отже, за відсутності повноважень на призначення службового розслідування відносно прокурора ОСОБА_2 звернення позивача від 06.11.2025 не могло бути залишено без реагування та направлено за належністю до Черкаської окружної прокуратури для надання відповіді в межах наданих останній повноважень.
Суд також зауважує, що у випадку незгоди із процесуальними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора у КПК України встановлено порядок їх оскарження до слідчого судді (пункт 17 частини першої статті 7, статті 24, 303-307 КПК України).
Сторона у кримінальному провадженні має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу виключно в порядку, установленому КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду, а також наведене вище правове регулювання цих правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО