про залишення позовної заяви без руху
13 лютого 2026 року м. Київ № 320/1623/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні щорічної відпустки за 2019-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- ?зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за 2019-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2019-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; ???
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України «Про відпустки» за 2019-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
??- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні у меншому ніж передбачено законом розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправними дії суб?єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку зменшення вислуги років при звільненні ОСОБА_1 у меншому ніж передбачено законом розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років та відповідних надбавок;
- визнати протиправною бездіяльність суб?єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення особової справи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити особову справу Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ????
- визнати протиправною бездіяльність суб?єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також не проведення нарахування та виплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
????- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також нарахувати і виплатити, ОСОБА_1 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
- ????визнати протиправною бездіяльність суб?єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо не утримання відсотку премії з грошового забезпечення за грудень 2024 року, ОСОБА_1 ;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також нарахувати і виплатити, ОСОБА_1 , 100% премії за грудень 2024 року. ????
- з врахування висновків суду внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 від 20.02.2025 в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби та видати ОСОБА_1 витяг із змінами;
- з врахування висновків суду внести зміни до грошового атестату ОСОБА_1 та видати грошовий атестат із змінами.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
При цьому, правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.
Тобто, вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що заявлені ним пункти 17 та 18 позовних вимог, не відповідають жодному способу захисту порушеного права, встановлених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
А тому, вважає за необхідне надати позивачу можливість уточнити позовні вимоги щодо даної частини позову.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.
З позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються не вірне нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахунку вислуги років, ненаправлення особової справи до ТЦК, не оформлення довідки про вартість речового майна, розрахунку премії, внесення змін до наказів та грошового атестату.
Тому, вбачається, що фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення можуть бути різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог.
Окрім того, за приписами частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
До позовної заяви не доданий індивідуальний акт, який засвідчує протиправні дії/бездіяльність відповідача військової частини, так само відсутні докази належного звернення до військової частини зі спірним питанням.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що нормою частини третьої статті 123 КАС України передбачено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, судом встановлено, що спір у цій справі виник щодо нарахування та виплати щорічних та додаткових відпусток, розрахунку вислуги років та премії, одноразових грошових допомог та інше позивачу під час проходження військової служби у Військовій частині, а тому в контексті спірних у цій справі правовідносин слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Предмет спору у справі № 460/21394/23 склав перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року, що уподібнює правовідносини у справі № 460/21394/23 зі спірними. Характерною особливістю спірних правовідносин у справі № 460/21394/23, як і у справі, що розглядається, є те, що позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року]. Судова палата зазначила, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року у справі № 460/21394/23] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
Судова палата виснувала, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Тому суд враховує, що Верховний Суд вказав на те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, вибуття до нового місця служби.
Як вбачається із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , з 20.02.2025 року виключено із списків особового складу Військової частини та всіх видів забезпечення.
У згаданій постанові Верховний Суд висловився про те, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Враховуючи доводи представниці позивачки у доданому до позову клопотанні суд звертає увагу, що у згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку у постановах від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позивачем до позовної заяви надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій він зазначає, що після звільнення йому не було видано на руки грошовий атестат та довідки про нараховане грошове забезпечення, а тому він був змушений звернутися із запитом до відповідача, відповідь на який отримав лише 31.10.2025.
Суд критично оцінює вказані доводи позивача, оскільки як вбачається із наданого позивачем супровідного листа від 05.08.2025 адресованого адвокату позивача були направлені відповідні витяг з наказу, довідки та грошовий атестат. При цьому, доказів на підтвердження доводів позивача про те, що вказані докази були отримані ним 31.10.2025 не надано.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненням прохальної частини позову із способами захисту, що відповідають частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням зауважень суду (разом з копіями такої заяви для направлення сторонам);
- письмових пояснень з аргументацією на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог;
- індивідуальний акт, який засвідчує протиправні дії або бездіяльність відповідача військової частини та/або інші докази належного звернення з спірними питаннями до відповідача, отримання відповідачем відповідного звернення та отримані від відповідача відповіді (у разі наявності) станом на дату звернення до суду;
- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 44, 45, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.