Іменем України
11 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1020/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Князя Чорного, будинок 9, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації, (код ЄДРПОУ 00022674) вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 04412583) вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; код ЄДРПОУ 37508596)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
за участі представників учасників справи:
від прокурора: Трутень О.О.;
від позивача: Дрозд А.С.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Чернігівською обласною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, яка входить до складу території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» шляхом:
- зобов'язання Ріпкинську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 62952856) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 (номер відомостей про речове право 46255069);
- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.
Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 7267,20 грн та витрати пов'язані із залученням спеціаліста в сумі 2500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, підготовче засідання призначено 20.11.2025, встановлено сторонам строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі ухвала суду від 10.02.2025 була доставлена до електронного кабінету останніх 20.10.2025 о 18:43, 18:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
23.10.2025 третьої особою подані пояснення, відповідно до яких остання підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі, зазначаючи про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких розташований заказник. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як територіальний орган виконавчої влади у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду загальнодержавного значення державної форми власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ в частині передачі земель природно-заповідного фонду прийнятий з перевищенням повноважень. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Одночасно третя особа у поданих поясненнях просить здійснювати розгляд справи без участі її представника.
Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданих пояснень.
05.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначає про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га зареєстровано 14.01.2022, як на ділянку сільськогосподарського призначення. При цьому відповідач просить суд врахувати, що з часу передачі господарська діяльність на спірній земельній ділянці не проводилася, що не мало негативного впливу на природнє середовище ландшафного заказника загальнодержавного значення «Замглай».
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
05.11.2025 відповідачем подано заяву про проведення підготовчого засідання 20.11.2025 без участі його представника у зв?язку з робочим завантаженням.
Підготовче засідання 20.11.2025 о 10:00 у справі №927/1020/25 не відбулося у зв?язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, про що складено Акт №351-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 20.11.2025.
Ухвалою суду від 20.11.2025 повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2025 о 10:30 год; зазначено про те, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою.
27.11.2025 від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання 04.12.2025, 10:30 без участі його представника у зв?язку з робочим завантаженням.
04.12.2025 від представника Чернігівської обласної прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи (підготовче засідання) без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
04.12.2025 представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі його представника у зв?язку з завантаженістю.
Учасники справи у підготовче засідання 04.12.2025 не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Заяви сторін про розгляд справи без участі їх представників прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 15.01.2026 на 09:30 год, про що сторони повідомлені ухвалою суду від 04.12.2025.
19.12.2025 від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 15.01.2026 о 09:30 без участі його представника у зв?язку з робочим завантаженням.
15.01.2026 від представника Чернігівської обласної прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Судове засідання 15.01.2026 о 09:30 у справі №927/1020/25 не відбулося у зв?язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, про що складено Акт №6-26 щодо оголошення повітряної тривоги від 15.01.2026.
Ухвалою суду від 15.01.2026 повідомлено сторін про відкладення судового засідання з розгляду спору по суті на 11.02.2026 о 10:00 год; зазначено про те, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою.
23.01.2026 від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 11.02.2026 о 10:00 без участі його представника у зв?язку з робочим завантаженням.
Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
11.02.2026 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення на підставі статей 233, 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Листом № 2/144 від 30.05.1997 Державне управління охорони навколишнього середовища по Чернігівській області направило до Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України матеріали для резервування з метою подальшого заповідання цінних природних об'єктів, розташованих на території Чернігівської області.
Листом № 5-04/906 від 08.07.1997 Чернігівська обласна державна адміністрація повідомила Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України про те, що з метою розширення мережі природного заповідного фонду області, та беручи до уваги позитивні висновки зацікавлених організацій, обласна державна адміністрація погоджує резервування в Чернігівській області чотирьох цінних природних територій з метою подальшого створення на них заказників загальнодержавного значення згідно з переліком (а.с.31-32).
Листом № 48 від 14.08.1998 Ріпкинська районна державна інспекція екологічної безпеки в Чернігівській області повідомила начальника Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області про доцільність заповідання урочища “Сіверин» в категорію ландшафтного заказника загальнодержавного значення і просила Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області готувати необхідні документи для заповідання відповідної території згідно зі статтями 51-53 Закону України “Про природо заповідний фонд України» і подати їх в Мінекобезпеки України для підготовки проекту Указу Президента України з цього питання.
З метою збереження цінного в економічному, науково-пізнавальному та господарському відношеннях природного масиву, що має важливе значення для регулювання водного режиму природних територій рішенням від 24.06.1998 Ловинської сільської ради Ріпкинського району “Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Сіверин», рішенням № 35 від 20.08.1998 виконавчого комітету Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області “Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Сіверин», рішенням від 27.08.1998 Ріпкинської селищної ради “Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Сіверин» вирішено погодитись з клопотанням Ріпкинської районної державної інспекції екологічної безпеки про заповідання болотного масиву урочища “Сіверин» загальною площею 4428 га в категорії ландшафтного заказника загальнодержавного значення, у тому числі: із земель держзапасу Ловинської сільської ради - 1014 га, із земель держзапасу Замглайської селищної ради - 2275 га, із земель держзапасу Ріпкинської селищної ради - 1139 га відповідно.
У матеріалах справи наявний висновок Державного управління екологічної безпеки в Чернігівській області щодо створення заказників загальнодержавного значення, відповідно до якого запропоновано зарезервувати п?ять об?єктів масивів на території Бахмацького, Ніжинського та Ріпкинського районів.
Запропоновані об'єкти мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, являють собою цінні масиви лісів, боліт, заплавних луків та озер з наявністю рідкісних видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та видів, що є рідкісними на Чернігівщині: чапля руда, лелека чорний, чернь білоока, змієїд, деркач, журавель сірий та інші.
В ландшафтному відношенні території є унікальними, мають важливе екологічне, геологічне, ґрунтозахисне та водоохоронне значення.
У зв'язку з вищевикладеним, Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області погодило заповідання території згідно з переліком.
Погодження створення на території області заказника загальнодержавного значення надано Чернігівською обласною радою листом від 14.09.1998 № 2-01/198.
Листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища по Чернігівській області від 16.09.1998 № 3-1/288 направлено до Головного управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України для створення заказників загальнодержавного значення, зокрема “Сіверин», на території Ріпкинського району Чернігівської області.
У матеріалах справи наявне наукове обґрунтування наукових співробітників Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай», відповідно до якого зазначено, що для ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» (Чернігівська область) попередньо була запропонована назва “Сіверин», але, у зв'язку з тим, що його територія займає частину відомого на Чернігівщині болотного масиву “Замглай» і репрезентує основні риси цього своєрідного природного комплексу, висловлена доцільність назву заказника змінити на “Замглай».
Загальна площа - 4428 га.
До території заказника входить частина Замглайської болотної системи, однієї з найбільших на території Чернігівського Полісся.
Територія проектованого ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» знаходиться в Чернігівській області Ріпкинського району на північ від селища Замглай і тягнеться на північний схід, включаючи кар'єри Замглайського торфо-брикетного заводу та на північний захід, включаючи ділянки, розміщені по обидва боки залізниці (Чернігів-Гомель).
На території проектованого заказника є 3 землекористувачі - Замглайська селищна рада - 2275 га, Ловинська сільська рада - 1014 га та Ріпкинська сільська рада - 1139 га. Експлікація земель в розрізі землекористувачів та угідь додається. Основне цільове призначення даних земель, надання громадянам для сінокосіння та випасу худоби.
Відповідно до Висновку Ріпкинського районного відділу земельних ресурсів № 95/1-3 від 12.07.1999 щодо створення ландшафтного заказника “Замглай», останній не заперечує проти створення ландшафтного заказника “Замглай» загальною площею 4428 га за рахунок земель запасу сільських та селищних рад.
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, Указом Президента України “Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення “Замглай».
Держуправлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області складені та підписані охоронні зобов'язання № 16/44-578 від 05.12.2000, якими передано під охорону Ловинській сільській раді, Замглайській селищній раді, Ріпкинській селищній раді ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Замглай» для збереження в природному стані одного з найбільших верхових боліт Полісся, що є акумулятором поверхневих і ґрунтових вод, регулятором гідрологічного режиму прилеглих територій, місцем витоку р. Замглай, місцем існування рідкісних видів тварин рослин, занесених до Червоної книги України.
Згідно з положеннями даного охоронного зобов'язання визначено, що на заповідній території забороняється проведення будь-якої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту; меліоративні та будь які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території заказника; заготівля лікарських рослин та технічної сировини; збір рідкісних та занесених до Червоної книги рослин; зберігання та застосування на території заказника всіх видів пестицидів, отрутохімікатів.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 27 від 05.02.2001, затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Замглай».
Відповідно до п. 3.1. Положення на території Заказника забороняється діяльність, що суперечить його цілям та завданням, а саме: проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду Заказнику; знищення та суттєві зміни видового складу рослинного покриву, у тому числі: розорювання, заліснення та залуження ділянок; влаштування пасовищ для худоби; надання земельних ділянок під забудову, тощо.
За доводами прокурора, земельну ділянку природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» сформовано як земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га, якій присвоєно кадастровий номер 7424455700:02:001:0190.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2019 №25-1294/14-19-05 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.
В Державному земельному кадастрі вказана земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 зареєстрована 22.05.2019 відділом Держгеокадастру у Ріпкинському районі як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вид використання: для ведення особистого селянського господарства (номер витягу НВ-7412338142019 від 22.05.2019).
Відповідно до рішень Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 01.12.2020 «Про початок реорганізації Замглайської селищної ради шляхом приєднання до Ріпкинської селищної ради» та «Про початок реорганізації Ловинської сільської ради шляхом приєднання до Ріпкинської селищної ради», Ріпкинська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов?язків Замглайської селищної ради та Ловинської сільської ради.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №35-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Ріпкинській селищній раді передано у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10372,2231 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 09.12.2020 №35-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки, в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га, з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства (порядковий номер 306).
Ріпкинською селищною радою на виконання Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру України від 17.11.2020 № 485 “Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» та наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на засіданні 8 сесії 8 скликання Ріпкинської селищної ради від 21.12.2021 вирішено прийняти та зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Кривенковою З.В. 14.01.2022 за Ріпкинською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га.
Водночас, опрацюванням Публічної кадастрової карти та планово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника, їх співставленням, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай».
Перебування даної земельної ділянки в межах території ландшафтного заказника підтверджується Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (листи від 09.12.2024 №02/3511 та від 14.07.2025 № 02/2051 з доданими картосхемами) та Ріпкинською селищною радою (лист від 07.01.2025 № 54/03-11).
За повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України більша частина території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» розташована в межах території Смарагдової мережі UA0000055 Zamhlai. При плануванні або здійсненні діяльності має бути врахована необхідність забезпечення збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій мережі.
За даними інженера-землевпорядника Бойка Д.О. (копія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника №001323 від 03.01.2013), викладеними у листі Приватного підприємства “Елітзем» №103 від 26.06.2025, співставленням матеріалів створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай», матеріалів Державної екологічної інспекції та публічної кадастрової карти встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» (а.с.58-65).
Прокурор наголошує на тому, що вказаними доказами у повній мірі підтверджується факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться заказник загальнодержавного значення “Замглай», що не відповідає вимогам ст.ст. 84, 122 (у редакції на момент передачі земель з державної у комунальну власність), п. 24 Перехідних положень ЗК України та статей 7, 9, 26 Закону України “Про природно заповідний фонд України».
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах заказника загальнодержавного значення “Замглай», належить до земель природно-заповідного фонду, протиправно, поза волею власника держави, безпідставно передана у комунальну власність територіальної громади Ріпкинської селищної ради.
Крім того, відомості, внесенні до Державного земельного кадастру щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.
Отже, для відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, необхідно скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням щодо неї речових прав Ріпкинської селищної ради та повернення спірної земельної ділянки власнику, що забезпечить ефективне поновлення порушених прав держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель природно-заповідного фонду в межах області.
Представництво прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував наступним.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про природно заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України “Про природно заповідний фонд України).
У зв'язку з цим, законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Вказане знайшло своє відображення у статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.
З цією метою на території держави Україна діє Закон України “Про Червону книгу України».
Відповідно до ст. 2 цього Закону, завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.
Згідно зі ст. 11 Закону, охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.
Створення заказника загальнодержавного значення “Замглай» мало на меті, у тому числі, охорону об'єктів Червоної книги України, які перебувають під загрозою зникнення.
Суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду регіону як національного багатства.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 20-4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції обласних державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.
Відтак, саме Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель природно-заповідного фонду.
Чернігівською обласною прокуратурою листами від 03.01.2025 та 07.01.2025 повідомлено Чернігівську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.
Чернігівською обласною державною адміністрацією листом № 01-01-32/719-вих від 21.01.2025 надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що уповноваженим органом належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на усунення порушень при розпорядженні землями ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай», не вживалися та вживатися не плануються.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері спірних правовідносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Чернігівською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 24.09.2025 № 12-1141ВИХ-25).
За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Виходячи зі змісту частини 1, 2 статті 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» та статті 43 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення/створення території та (або) об'єкту природно-заповідного фонду.
За частинами 2, 4 статті 4 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. «г» ч. 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
За частиною 4 статті 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.
Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб (у тому числі для ведення особистого селянського господарства), а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.
За статтею 25 цього Закону заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Відповідно до статей 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51- 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, Указом Президента України “Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення “Замглай».
Саме з моменту створення зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення.
Держуправлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області складені та підписані охоронні зобов'язання № 16/44-578 від 05.12.2000, якими передано під охорону Ловинській сільській раді, Замглайській селищній раді, Ріпкинській селищній раді ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Замглай» для збереження в природному стані одного з найбільших верхових боліт Полісся, що є акумулятором поверхневих і ґрунтових вод, регулятором гідрологічного режиму прилеглих територій, місцем витоку р. Замглай, місцем існування рідкісних видів тварин рослин, занесених до Червоної книги України.
Згідно з положеннями даного охоронного зобов'язання визначено, що на заповідній території забороняється проведення будь якої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту; меліоративні та будь які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території заказника; заготівля лікарських рослин та технічної сировини; збір рідкісних та занесених до Червоної книги рослин; зберігання та застосування на території заказника всіх видів пестицидів, отрутохімікатів.
Землі заказника загальнодержавного значення “Замглай» після його створення перебувають в державній власності, про що свідчать матеріали його формування та створення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Відповідно до частини 8 статті 122 ЗК України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, на момент передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, за частиною 9 якої Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення.
Таким чином, на момент передачі спірної земельної ділянки у власність територіальної громади Ріпкинської селищної ради, повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, що перебувають в державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Станом на 09.12.2020 зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до статей 19, 20, 21, 150 ЗК України.
Так, згідно з частинами 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Верховним Судом у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об'єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до Додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», визначено коди з переліком обмежень щодо використання земельних ділянок. Під кодом 10 позначаються території та об'єкти природно-заповідного фонду, зокрема під кодом 10.4 - заказники.
Факт розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га в межах заказника загальнодержавного значення “Замглай» додатково підтверджуються Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (листи від 09.12.2024 №02/3511 та від 14.07.2025 № 02/2051 з доданими картосхемами) та Ріпкинською селищною радою (лист від 07.01.2025 № 54/03-11), з яких вбачається, що спірна ділянка повністю входить у межі об'єкта природно-заповідного фонду.
Крім того, за повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України більша частина території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» розташована в межах території Смарагдової мережі UA0000055 Zamhlai, при плануванні або здійсненні діяльності на якій має бути врахована необхідність забезпечення збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій мережі.
Отже, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності і відносилась до земель природно-заповідного фонду.
Рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
За пунктами 1, 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2023 № 164, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру.
Серед основних завдань Держгеокадастру - реалізація державної політики в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Держгеокадастру, який відповідно до установчих документів реалізує повноваження Держгеокадастру на території Чернігівської області, зокрема до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в межах визначених Земельним кодексом України, на території області (положення про ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області, затверджене наказом від 23.12.2021 № 603, у редакції наказу від 08.03.2023 № 85).
За частиною 4 статті 122 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Чернігівської області.
Відтак, у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до вищенаведених обставин не було підстав для передачі спірної земельної ділянки в межах заказника загальнодержавного значення “Замглай» як земель сільськогосподарського призначення в комунальну власність Ріпкинській селищній раді.
Цільове призначення спірної земельної ділянки в порушення вищенаведених вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ЗК України фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми.
При цьому встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення 01.03 «для ведення особистого селянського господарства» - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 2000 році ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Щодо вимоги про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Ріпкинською селищною радою 14.01.2022 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га, номер відомостей про речове право 46255069.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень будь-яких його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі 921/16/23 вказав, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).
За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 вказаного Закону).
Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість.
Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
Як суд встановив, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га на момент її відведення перебувала у державній власності і відносилась до земель природно-заповідного фонду, рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, у зв?язку з чим підстав для передачі спірної земельної ділянки в межах заказника загальнодержавного значення “Замглай» як земель сільськогосподарського призначення в комунальну власність Ріпкинській селищній раді не було, що свідчить про незаконність реєстрації права власності на цю земельну ділянку за відповідачем.
З огляду на зазначене, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності Ріпкинської селищної ради формально наділяє її певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на неї жодних прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначену земельну ділянку.
Відповідно частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відтак, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову. Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №915/572/17.
У цій справі незаконна державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 фактично стала інструментом, яка обумовила набуття Ріпкинською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку державної власності природно-заповідного фонду.
Ураховуючи зазначене, для забезпечення державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у її користуванні та розпорядженні шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності Ріпкинської селищної ради на неї.
Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.
Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.
Землі під об'єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватися із державної та комунальної власності у приватну (ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України).
Законодавцем встановлено, що території та об'єкти природно - заповідного фонду можуть використовуватися лише у певних цілях з дотриманням умов та вимог, визначених ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Водночас, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке суперечить дозволеним видам використання земель на заповідних територіях (в даному випадку для ведення особистого селянського господарства), передання її у приватну власність та використання для таких цілей порушують вимоги закону.
Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Об'єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр").
Статтею 11 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Частиною 1 статті 15 вказаного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.
Відповідно до статті 20 цього закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Згідно зі ст. 16 вказаного закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Як вже зазначалось під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки неправильно визначено її категорію та цільове призначення.
Так, згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 належить на праві комунальної власності Ріпкінській селищній раді, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Слід наголосити, що ці відомості щодо категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки, за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом розташування на ній об'єкта природно-заповідного фонду.
Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням Закону Україну "Про природно-заповідний фонд України" та Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", п. п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Аналогічні вимоги передбачені ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Частинами 2, 4 ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки відкривається поземельна книга. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Пунктом 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 встановлено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.
Згідно з п. 57 вказаного порядку поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
Згідно з пунктами 60-61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що внаслідок скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК ця земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, її державна реєстрація та кадастрові номери скасовуються, Поземельні книги закриваються, відомості про такі ділянки набувають статусу архівних. Положень про відновлення цих земельних ділянок (з тим же кадастровим номером) законодавство не містить.
Положеннями статті 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Водночас, до того часу, поки у Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), такі дані в розумінні статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" є офіційними.
Разом з тим, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2,0000 га, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України вона припинить своє існування як об'єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду України, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянках ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно - заповідного фонду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, а саме шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Ріпкинської селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території природно-заповідного фонду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з мотивів, викладених у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір в сумі 7267,20 грн покладається на відповідача.
Виходячи з приписів ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням спеціалістів.
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 4-7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, зокрема, на залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг спеціаліста, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Прокурором зазначено, що Чернігівською обласною прокуратурою понесені витрати, пов?язані із залученням спеціаліста - інженера землевпорядника Бойка Д.О., у сумі 2500,00 грн. У підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано копії Договору №27/25 від 25.06.2025, Акту №27/25 від 26.06.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжної інструкції №1811 від 26.06.2025.
Відповідно до п. 1.1. Договору №27/25 від 25.06.2025, укладеного між Чернігівською обласною прокуратурою (замовник) та Приватним підприємством «ЕЛІТЗЕМ» (виконавець), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов?язання виконати роботи з виготовлення графічних відомостей співставлених графічних матеріалів п?яти земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, розташованої на території Ріпкинської ОТГ Чернігівського району, із нанесенням на планово-картографічні матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», із позначенням її площі, меж та конфігурації.
Вартість робіт складає 12500,00 грн. Розрахунки за Договором проводяться шляхом перерахування коштів виконавцю протягом трьох робочих днів після підписання Акту виконаних робіт (п. 3.1., 3.2. Договору №27/25 від 25.06.2025).
26.06.2025 між Чернігівською обласною прокуратурою та Приватним підприємством «ЕЛІТЗЕМ» підписано Акт №27/25 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за яким виконавцем проведені роботи з виготовлення графічних відомостей співставлених графічних матеріалів п?яти земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, розташованої на території Ріпкинської ОТГ Чернігівського району, із нанесенням на планово-картографічні матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», із позначенням її площі, меж та конфігурації.
Згідно з платіжною інструкцією №1811 від 26.06.2025 Чернігівською обласною прокуратурою перераховано Приватному підприємству «ЕЛІТЗЕМ» 12500,00 грн, призначення платежу: «оплата послуг виготовл.географ.відомостей, дог №27/25 від 25.06.2025, акт викон.робіт №27/25 від 26.06.2025».
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом повністю, витрати, пов??язані із залученням спеціаліста, у сумі 2500,00 грн за виготовлення графічних відомостей співставлених графічних матеріалів, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, розташованої на території Ріпкинської ОТГ Чернігівського району, із нанесенням на планово-картографічні матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», із позначенням її площі, меж та конфігурації, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 площею 2 га, яка входить до складу території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» шляхом:
- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190;.
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 62952856) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 (номер відомостей про речове право 46255069);
- зобов'язання Ріпкинську селищну раду (код ЄДРПОУ 04412583) повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0190 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
3. Стягнути з Ріпкинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412583), вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15000 на користь Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 (реквізити: отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 7267,20 грн та 2500,00 грн витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 13.02.2026.
Суддя Т.О.Кузьменко