12.02.2026м. СумиСправа № 920/1716/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1716/25
за позовом Приватного підприємства “Шипшина» (вул. Городоцька, буд. 357, м. Львів, 79040; код за ЄДРПОУ 35145549),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бурей Лім» (проспект Лушпи Михайла, буд. 41, м. Суми, 40033; код за ЄДРПОУ 43468614),
про стягнення 84776,42 грн
установив:
17.12.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 45448,00 грн (сорок п'ять тисяч чотириста сорок вісім грн 00 коп.) основного боргу, 26874,07 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят чотири грн 07 коп.) інфляційних втрат, 5352,01 грн (п'ять тисяч триста п'ятдесят дві грн 01 коп.) 3% річних, 7102,34 грн (сім тисяч сто дві гривні 34 коп.) пені, а також 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) грн судового збору.
17.12.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1716/25 призначено судді Короленко В.Л.
22.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бурей Лім» , зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 43468614 та місцезнаходженням: проспект Лушпи Михайла, буд. 41, м. Суми, 40033.
Ухвалою від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1716/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».
На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 22.12.2025 про відкриття провадження у справі №920/1716/25 надіслана позивачу та відповідачу відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.
30.12.2025 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх№6630), відповідно до якої позивач просить зменшити предмет позову та стягнути з відповідача 45448,00 грн основного боргу, 26874,07 грн інфляційних втрат, 5341,22 грн 3% річних, 7102,34 грн пені, а також 3028,00 грн судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Суд на підставі ст. 46 ГПК України приймає до розгляду заяву позивача про зменшення предмету позову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Позивач у поданому позові зазначає, що між Приватним підприємством “ШИПШИНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАРНОБУД» (яке було перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРЕЙ ЛІМ» 03.03.2025 згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) у 2021 році були укладені договір про поставку товарів та договір про надання послуг, які станом на 15.12.2025 втрачено.
Проте, як зазначає позивач, існують наявні операції та документи, які засвідчують виникнення зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем. Судом встановлено, що:
- автомобільні шини марки DUNLOP, моделі SP Sport Maxx, розміру 275/50R20 109W, у кількості 4 шт. на загальну суму 22 396,00 грн, в т.ч. ПДВ 3732,67грн, згідно рахунку №54100 від 09.07.2021 були оплачені відповідачем у повному обсязі 02.12.2021 відповідно до видаткової накладної № 56549 від 09.07.2021;
- автомобільні шини марки Federal Tires, моделі Himalaya Inverno XL, розміру 275/50R20 M+S, у кількості 4 шт. та автомобільні шини марки BRRIDGESTONE, моделі Blizzak LM-005, розміру 255/55R18 M+S 109V, у кількості 4 шт. на загальну суму 36120,00 грн, в т.ч. ПДВ 6 020,00 грн, згідно рахунку № 99915 від 23.11.2021 та видаткової накладної №108079 від 02.12.2021 були оплачені у повному обсязі частинами, а саме: 1120,00 грн за платіжними дорученнями №748 та №749 від 02.12.2021, 5000,00 грн за платіжним дорученням № 798 від 24.12.2021, 10 000,00 грн за платіжною інструкцію №1234 від 17.05.2023 та 20 000,00 грн за платіжною інструкцію № 1402 від 29.04.2024.
Разом з тим, як зазначає позивач, залишаються не сплаченими відповідачем:
- автомобільні шини марки PIRELLI, моделі Ice Zero XL, розміру 235/60R18 M+S 107H, у кількості 4 шт. на загальну суму 13 928,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 321,33 грн. (згідно рахунку № ТШ0004082 від 31.12.2021 та видаткової накладної № 118193 від 31.12.2021);
- автомобільні шини марки PIRELLI, моделі Scorpion Winter XL, розміру 275/45R20 M+S 110V, у кількості 4 шт. на загальну суму 29 960,00 грн. у т.ч. ПДВ 4 993,33 грн. (згідно рахунку № 2125 від 17.01.2022 та видаткової накладної № 2916 від 18.01.2022).
Також, як зазначає позивач, з його боку відповідачу були надані наступні послуги:
- 03.12.2021 демонтаж/монтаж R18 SUV, бортування диск литий R18 SUV, балансування диск литий R18 SUV, реєстраційний номер авто НОМЕР_1 на загальну суму 680,00 грн. у т.ч. ПДВ 113,33 грн. (згідно рахунку № 210022585 від 03.12.2021 та акту наданих послуг № 210022585 від 03.12.2021);
- 10.02.2022 демонтаж/монтаж R20 SUV, бортування диск литий R20 SUV, балансування диск литий R20 SUV на загальну суму 880,00 грн. у т.ч. ПДВ 146,67 грн. (згідно рахунку № 210023319 від 10.02.2022 та акту наданих послуг №210023319 від 10.02.2022);
Отже, за підрахунками позивача станом на 15.12.2025 ТОВ «БУРЕЙ ЛІМ» (попередня назва ТОВ «ГАРНОБУД») не виконано свої зобов'язання за отриманий товар у сумі 43888,00 грн. та за надані послуги у сумі 1560,00 грн, разом основна заборгованість складає 45448,00 грн (згідно видаткової накладної №118193 від 31.12.2021, видаткової накладної № 2916 від 18.01.2022, акту наданих послуг №210022585 від 03.12.2021, акту наданих послуг №210023319 від 10.02.2022).
Позивач зазначає, що 29.10.2025 ПП «ШИПШИНА» було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, а також, попереджено про те, якщо відповідач не сплатить заборгованість у розмірі 45448,00 грн, позивач буде змушений звернутися до суду із вимогою примусового стягнення існуючої заборгованості та нарахованих штрафних санкцій. Відповідач жодним чином не відреагував на зазначену вимогу. Судом встановлено, що на підтвердження направлення вимоги відповідачу про сплату боргу до позовної заяви позивачем додано тільки копію конверту без його вмісту.
З огляду на зазначене, враховуючи несплату суми боргу відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 45448,00 грн основного боргу, 26874,07 грн інфляційних втрат, 5341,22 грн 3% річних, 7102,34 грн пені, а також 3028,00 грн судового збору.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 202 ЦК України визначено, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається позивач в позові, видаткові накладні та акти наданих послуг на загальну суму 45448,00 грн основного боргу (видаткова накладна №118193 від 31.12.2021, видаткова накладна № 2916 від 18.01.2022, акт наданих послуг №210022585 від 03.12.2021, акт наданих послуг №210023319 від 10.02.2022) з боку відповідача підписані не були, доказів наявності певних замовлень з боку відповідача, отримання відповідачем відповідних рахунків та отримання відповідачем товарів та послуг на суму 45448,00 грн позивачем надано суду не було.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт надання послуг тощо.
У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що внаслідок порушення правил оформлення первинних документів з боку позивача (видаткова накладна №118193 від 31.12.2021, видаткова накладна № 2916 від 18.01.2022, акт наданих послуг №210022585 від 03.12.2021, акт наданих послуг №210023319 від 10.02.2022) неможливо встановити обставини на підтвердження того, чи дійсно наявні господарські операції з реалізації товару та надання послуг між позивачем та відповідачем. На підставі наведеного, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 45448,00 грн, та похідні вимоги щодо стягнення 26874,07 грн інфляційних втрат, 5341,22 грн 3% річних, 7102,34 грн пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача заборгованості та відмовляє в позові.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 13.02.2026.
СуддяВ.Л. Короленко