майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
09 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1646/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
розглянувши клопотання Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів (вх.№01-44/549/26) у справі
за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ліард» ЛТД
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби
про стягнення 280 370,34 грн
15.12.2025 року до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) звернувся Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ліард» ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 280 370,34 грн.
Ухвалою Суду від 17.12.2025 залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
26.12.2025 позивач у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.
Суд ухвалою від 29.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 26.01.2026.
06.02.2026 через підсистему “Електронний суд» позивач подав клопотання про витребування доказів (вх.№01-44/549/26), у якому просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати в структурного підрозділу Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області розрахунок недоотриманої плати в сумі 280 370,34 грн, що підлягає стягненню з ТОВ “Ліард ЛТД» зазначеної в реєстрі розрахунку загальної суми недоотриманої ДМЗВ ЖМР від рекламорозповсюджувачів плати за права тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира, згідно договору за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира від 01.08.2016 №04.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає наступне.
1) Розрахунок суми недоотриманої плати, заявленої до стягнення, здійснювався не Позивачем, а Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області в межах проведення заходів державного фінансового контролю. Вказаний розрахунок відсутній у розпорядженні Позивача;
2) Позивач вжив усіх можливих досудових заходів для самостійного отримання необхідних доказів, зокрема звертався до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області листом від 13.12.2024 №609/12 з проханням надати механізм, методику здійснення обрахунків та спосіб стягнення коштів. Натомість Позивач не отримав належної та вичерпної інформації, яка б дала змогу підтвердити розрахунок суми позову;
3) Об'єктивна неможливість самостійного відновлення доказової бази зумовлена тим, що дозволи на розміщення засобів зовнішньої реклами та договори були вилучені у Позивача на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.06.2023 у справі №296/5994/23;
4) Необхідність витребування саме цього доказу остаточно сформувалася після відкриття провадження у справі, аналізу правової позиції сторін та з огляду на те, що в поясненнях Управління Північного офісу Держаудитслужби як третя особа у справі не обґрунтовано ні здійснені ним обрахунки ні надано механізму їх здійснення, що унеможливлює отримання відповідних доказів безпосередньо в межах даного судового процесу.
Відповідно підставою звернення позивача з цим клопотанням, стала неможливість підтвердити розмір заявлених вимог іншим належним і допустимим доказом, окрім розрахунку, здійсненого Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, оскільки цей орган безпосередньо здійснював відповідні обчислення в межах державного фінансового контролю.
У підготовчому засіданні 09.02.2026 представник позивача підтримала подане клопотання з підстав, зазначених у ньому, а представник відповідача заперечив проти його задоволення.
Суд, заслухавши представників сторін, вирішив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
За змістом наведеної статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд - оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
За приписами частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду з заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Наведені у клопотанні позивача обставини, зокрема те, що розрахунок виконано Держаудитслужбою та відсутній у розпорядженні позивача, а також посилання на вилучення у позивача дозволів і договорів на підставі ухвали слідчого судді від 26.06.2023 у справі №296/5994/23, самі по собі не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку подання клопотання про витребування доказів у розумінні статті 119 ГПК України та не підтверджують, що подання такого клопотання у визначений Кодексом строк було об'єктивно неможливим з причин, що не залежали від позивача.
По-перше, з доводів самого позивача вбачається, що йому було відомо про існування відповідного розрахунку та його виконання органом Держаудитслужби щонайменше станом на 13.12.2024, коли позивач звертався з листом №609/12 щодо методики та механізму обрахунків. Водночас при поданні позову 15.12.2025, а також при усуненні недоліків позовної заяви 26.12.2025 позивач не повідомив суд у порядку ч.4 ст.80 ГПК України про неможливість подання цього доказу та не заявив клопотання про його витребування, хоча підстави для такого звернення були відомі йому до відкриття провадження у справі.
По-друге, аргумент позивача про те, що "необхідність витребування остаточно сформувалася після відкриття провадження у справі, аналізу правових позицій сторін та пояснень третьої особи», суд оцінює критично, оскільки предметом витребування є розрахунок суми, яка заявлена до стягнення позивачем. Обов'язок належного обґрунтування розміру позовних вимог і подання доказів на їх підтвердження покладається на позивача при зверненні до суду. Тому посилання на те, що потреба в доказі виникла після ознайомлення з позиціями учасників справи, не свідчить про об'єктивні причини пропуску строку.
Відтак несвоєчасне подання клопотання зумовлене лише волевиявленням самого позивача, тобто має суб'єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання клопотання про витребування доказів та відсутністю правових підстав для його поновлення, суд залишає клопотання про витребування без розгляду.
Керуючись ст. 119, 233, 234, 235 ГПК України, Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів.
2. Клопотання позивача про витребування доказів залишити без розгляду.
3. Копію ухвали направити учасникам справи в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного господарського апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2026
Суддя С. НЕСТЕРЧУК