12 лютого 2026 року
м. Київ
справа №420/10838/25
провадження № К/990/3738/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України, про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
21 січня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
23 січня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рішення від 11 жовтня 2024 року органу реєстрації Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 визнати протиправним, недійсним і скасувати;
- зобов'язати орган реєстрації Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області:
- прийняти рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- внести до реєстру територіальної громади Овідіопольської територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- сформувати інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 для її передачі до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;
- видати ОСОБА_1 витяг з реєстру територіальної громади Овідіопольської територіальної громади.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області із письмовою заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак отримав відмову, яка обґрунтована відсутністю військово-облікового документа (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погодившись із зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Автор скарги покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з цим, покликаючись на указане положення процесуального закону як на підставу касаційного оскарження, автор касаційної скарги обмежився лише його цитуванням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Зазначення у касаційній скарзі доводів щодо обґрунтування підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із покликанням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд відхиляє вказані доводи, оскільки автором касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Автор касаційної скарги вказує на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені у оскаржуваному рішенні суду.
Суд відхиляє такі доводи автора скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження він не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ автор позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі. Суд зазначає, що лише загальні покликання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з покликанням на підпункт «б» частини п'ятої статті 328 КАС України.
Твердження автора скарги про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги автора скарги у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Такі покликання автора скарги мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 420/10838/25 за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України, про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська