11 лютого 2026 року
м. Київ
справа №580/7979/21
адміністративне провадження № К/990/8208/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 (колегія суддів: Аліменко В.О., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №580/7979/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок від 18.10.2019, яким Міністерство внутрішніх справ України не погодило призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850);
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 25.05.2017 відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII), Порядку № 850.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 17.10.2024 у задоволенні позову відмовив.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.01.2025 скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, ухвалив нове, яким позов задовольнив повністю.
4. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 05.03.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, просить судові рішення залишити без змін.
Головний сервісний центр МВС у відзиві на касаційну скаргу її доводи та вимоги підтримує, просить задовольнити.
7. У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, перебував на посаді водія ПВПЧ-3 УВС Черкаського облвиконкому у званні сержанта внутрішніх справ. 14.02.1991 позивач звільнений з державної пожежної частини з охорони Черкаського виробничого об'єднання "Азот" у званні "лейтенант внутрішньої служби".
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 1 серії 12 ААА № 868127 позивачу з 25.05.2017 встановлено II групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
02.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 565-XII та Порядку № 850.
29.03.2018 ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області підготувала висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №565-XII та разом з документами передбаченими пунктом 7 Порядку № 850 направила до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.
11.05.2018 МВС України повідомило ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області про те, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні, оскільки Порядок № 850 на останнього не розповсюджується.
23.05.2018 ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 31.07.2018 МВС України надано роз'яснення щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги.
13.08.2018 листом за вих № К-314 ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області повідомила, що на позивача не поширюється Порядок № 850.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного від 04.03.2019 у справі №2340/4545/18, яке набрало законної сили 29.07.2019:
- зобов'язано ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Закону № 565-XII, Порядку № 850;
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС та прийняти рішення відповідно до Закону № 565-XII, Порядку № 850.
На виконання вказаного рішення суду УМВС України в Черкаській області склало висновок про призначення одноразової грошової допомоги, яким ОСОБА_1 на підставі пункту 3.2 Порядку № 850 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 336800 грн.
18.10.2019 Департамент фінансово-облікової політики МВС України відмовив у затвердженні висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги з підстав, що Порядком № 850 передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі встановлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, про що повідомив позивача листом від 25.10.2019 № 15/2-4141.
Згідно з копією виписки з акта огляду МСЕК від 12.07.2017 № 868127 ОСОБА_1 при повторному огляді установлено другу групу інвалідності, причиною якої зазначено каліцтво, отримане при виконанні службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Відповідач вказав, що положення Порядку № 850 не застосовуються до позивача, адже він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в 2002 році відбувся первинний огляд МСЕК позивача із установлення йому ІІІ групи інвалідності. В подальшому, за наслідками повторного огляду 25.05.2017 позивачу за рішенням МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд першої інстанції вказав на те, що між первинним встановленням позивачу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та установленням ІІ групи інвалідності минуло понад два роки, у зв'язку із чим відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідає вимогам законодавства.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач відмовив у затвердженні висновку про виплату одноразової грошової допомоги лише з підстави того, що положення Порядку № 850 не застосовуються до позивача через поширення на нього пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас вказав, що лист-відмова від 25.10.2019 № 15/2-4141 не є належно оформленим рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги всупереч вимогам пунктів 9, 14 Порядку № 850.
Зазначив, що повторна відмова відповідача позивачу в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги з однакових підстав є протиправною та тягне зобов'язання МВС України прийняти позитивне рішення зобов'язального характеру.
Крім того зазначив, що обставина перевищення дворічного строку встановлення чергової групи інвалідності від первинного огляду МСЕК не була підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги та не відображена у листі-відмові.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга МВС України обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) та Порядку № 850, дійшов помилкових висновків про наявність у позивача права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, щодо якої виник спір у цій справі.
Скаржник звертає увагу, що за результатами первинного огляду у 2002 році ОСОБА_1 установлено ІІІ групу інвалідності, а ІІ групу інвалідності - 25.05.2017, тобто після спливу дворічного строку.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 340/4643/20, від 04.08.2022 у справі № 120/3220/19-а, від 07.07.2022 у справі № 640/23897/20, від 15.02.2022 у справі № 300/2476/19, від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18, від 30.03.2021 у справі № 817/1599/18, від 31.03.2021 у справі № 440/1491/20, від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Спір між сторонами у цій справі виник щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності як колишнього працівника органів внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850.
15. Щодо поширення на позивача приписів статті 23 Закону № 565-XII та Порядку №850, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 у справі № 2340/4545/18 сформував висновок стосовно позивача.
16. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 565-XII до працівників міліції належали особи, що проходили державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
17. Суди встановили, що позивач проходив службу у державній пожежній частині з охорони Черкаського виробничого об'єднання "Азот" та звільнений у званні "лейтенант внутрішньої служби".
18. Статтею 17 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що спеціальні звання внутрішньої служби присвоюються відповідно до чинного законодавства особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони.
19. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про пожежну безпеку" порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.
20. Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
21. Пунктом 2 Положення передбачено, що спеціальне звання лейтенант внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню лейтенанта міліції.
22. Крім того колегія суддів зазначає, що указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України у 2003 році.
23. У ході судового розгляду встановлено, що позивач під час виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у званні сержанта внутрішньої служби проходив службу в Управлінні державної пожежної охорони, як складової частини структури Управління Міністерства внутрішніх справ, звільнений з органів внутрішніх справ у званні лейтенанта.
24. Отже, позивач на час звільнення був прирівняний до працівника міліції.
25. Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 у справі № 2340/4545/18 дійшов висновку, що є безпідставними твердження відповідачів стосовно нерозповсюдження на спірні правовідносини статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" № 208-VІІІ від 13 лютого 2015 року, внаслідок відсутності спеціального звання міліції у позивача.
26. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
27. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
28. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону №565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
29. Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
30. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
31. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
32. Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
33. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).
34. Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
35. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
36. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
37. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
38. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
39. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
40. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 відступив від висновку, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містився висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності та сформував такі правові висновки:
"(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після."
41. Суд першої інстанції при розгляді справи врахував, що у 2002 році відбувся первинний огляд МСЕК позивача із установленням йому ІІІ групи інвалідності, а 25.05.2017 позивачу за рішенням МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто ІІ група інвалідності встановлена поза межами дворічного строку з моменту первинного її встановлення.
Тому суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18 та відмовив у задоволенні позову.
42. Апеляційний суд вказав, що відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги не з підстав того, що між первинним встановленням позивачу інвалідності та установленням ІІ групи інвалідності минуло понад два роки, а вказав, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на нього не поширюється Закон № 565-XII та Порядок № 850. Суд, враховуючи повторну поспіль відмову, зобов'язав відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
43. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
44. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
45. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
46. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
47. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
48. При вирішенні спору з метою встановлення фактичних обставин справи суд першої інстанції послався на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 2340/4545/18 на підтвердження факту проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та первинного медичного огляду згідно з витягом з акта огляду МСЕК серії 2-18 АЕ № 111624 в 2002 році із установленням йому ІІІ групи інвалідності.
49. Водночас колегія суддів підкреслює, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту первинного встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи у 2002 році.
50. Встановлення фактичних обставин справи передує застосуванню правового висновку, викладеного у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18.
51. Також є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність задоволення позовних вимог з підстав повторної відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу без визначення правової підстави та законодавчого підґрунтя про право останнього на таку виплату.
52. Суд першої інстанції не врахував, що дотримання двохрічного строку між встановленням попередньої та наступної групи інвалідності після первинного її встановлення не є підставою для відмови позивачу у виплаті та не відображене у листі-відмові, що є предметом судового оскарження.
53. При цьому колегія суддів звертає увагу, що зазначеним обставинам не було надано належної оцінки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено безпосередній обов'язок з'ясування всіх фактичних даних та перевірки підстав для призначення одноразової грошової допомоги за наявності повного комплекту документів на підтвердження права позивача.
54. Отже, всупереч Порядку № 850 відповідач як суб'єкт владних повноважень не розглянув належним чином документи, які надійшли від УМВС України в Черкаській області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 із прийняттям обгрунтованого рішення про право останнього на виплату грошової допомоги із посиланням на нормативні акти щодо спірних правовідносин.
55. Встановлені судами обставини справи вказують на те, що відповідач, відмовляючи в затвердженні висновку, не надав оцінку всім обставинам, які мають значення при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний ретельно їх розглянути. У цьому випадку, оцінка обставин включає в себе не лише питання права на одноразову грошову допомогу в контексті поширення дії Порядку № 850 на позивача, але й фактичних обставин, які можуть бути суттєвими для прийняття рішення при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги.
Якщо відповідач не надає належної оцінки всім обставинам, що мають значення для вирішення питання, це може бути підставою для зобов'язання відповідача повторно розглянути питання з врахуванням правової оцінки, викладеної у судовому рішенні.
56. Колегія суддів враховує ту обставину, що недобросовісне виконання відповідачем судових рішень створює перешкоди у реалізації позивачем свого права на належне соціальне забезпечення, проте за відсутності належної оцінки відповідачем всіх документів та обставин, суд не може перебирати на себе повноваження цього органу та вирішувати питання про виплату грошової допомоги.
57. Таким чином належним способом захисту права позивача в цьому спорі є зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
58. Тому судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
59. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
60. Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.2019, яким не погоджено призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС та ухвалити рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко