П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/78/23
Категорія:111020300 Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:31.10.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У січні 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 34 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за відповідачем рахується податковий борг через несплату штрафних санкцій згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 12 грудня 2018 року №000269 що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначав, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачем нараховано борг є нечинними, не створюють будь-яких наслідків для цілей виникнення узгоджених податкових зобов'язань та податкового боргу.
Відповідач оскаржив це податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішення про результати розгляду скарг йому направлено не було, відтак вважає, що його скарга є задоволеною, а рішення про застосування штрафних санкцій є нечинними. Сформована відповідачем податкова вимога від 23 квітня 2019 року №35440-50 була скасована рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 400/1843/19.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у задоволенні позову ГУ ДПС у Миколаївській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 34 000,00 грн відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не досліджено належним чином докази направлення розгляду скарги, докази направлення рішення про продовження розгляду скарги.
Також, апелянт зазначив про обґрунтованість посилання суду першої інстанції на те, що у справі №400/1843/19 встановлено, що через неповне зазначення адреси відповідача, його не було вручено.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Згідно розрахунку за відповідачем рахується податковий борг в сумі 34 000,00 грн., який виник на підставі податкового повідомлення - рішення №000269 від 12 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 34 000,00 грн.
Відповідач оскаржив зазначені податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, надіславши до ДФС скарги (18 січня 2019 року надійшли до ДФС).
Рішенням ДФС від 06 лютого 2019 року №5884/6/99-99-11-06-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 18 березня 2019 року включно.
Відповідач вказує жодних рішень при результати розгляду скарги не отримував, 29 травня 2019 року відповідачем отримано конверт в якому містилася податкова вимога від 23 квітня 2019 року №35440-50, якою визначила суму податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в розмірі 83 304,20 грн. Відповідач звернувся до суду з приводу її оскарження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №400/1843/19 податкову вимогу №35440-50 від 23 квітня 2019 року визнано протиправною та скасовано. Із змісту рішення вбачається, що суд дійшов висновку про скасування зазначеної вимоги через не належне повідомлення позивача про результати розгляду його скарги на податкові повідомлення-рішення, що в свою чергу стало підставою для висновку контролюючого органу про узгодженість боргу та формування нової податкової вимоги.
Так, через скасування податкової вимоги №35440-50 від 14 листопада 2019 року, відповідач сформував нову податкову вимогу від 10 травня 2019 року №36093-50, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на чинну адресу ОСОБА_1 та повернуто на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області.
Не погоджуючись із податковою вимогою, платник податків оскаржив її в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, яке 27 січня 2020 року набрало законної сили у справі №400/1843/19, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №35440-50, прийняту 23 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області. Суд у цій справі визначив, що позивач не повинен нести фінансову відповідальність через свою необізнаність про прийняття ДФС України рішення від 18 березня 2019 року, за умови відсутності протиправних дій з його боку.
На виконання рішення суду у справі №400/1843/19 контролюючим органом скасовано податкову вимогу від 23 квітня 2019 року №35440-50 та, керуючись ст. 60 ПК України, 10 травня 2019 року сформовано нову податкову вимогу №36093-50 на суму податкового боргу - 34 000,00 гривні, що рахується за платником.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено факт узгодженості грошового зобов'язання, виникнення у платника податкового боргу та наявність підстав для його стягнення.
Тому, суд першої інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пп.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.п."е" п.176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги платнику були вручені.
Також, Зі змісту відповідного поштового відправлення не встановлено, що невручення цього відправлення відбулось внаслідок неправомірних дій платника, у тому числі відмови платника від одержання рішення чи відсутності за податковою адресою чи адресою, визначеною для надсилання відповіді на скаргу. Таких або ж будь-яких інших відміток щодо причин невручення платнику рішення податкового органу відповідне поштове відправлення не містить.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивачем не вчинено дій щодо повторного направлення платнику рішення, чим унеможливлюється встановити день отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та, відповідно, - день закінчення процедури адміністративного оскарження і узгодження грошового зобов'язання платника податків, як це передбачено у вище наведеному пп.56.17.3 п.56.17 ст. 56 ПК України.
Підсумовуючи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 34 000,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.