Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
13 лютого 2026 р. Справа № 520/15782/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15782/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення №204150007432 від 28.04.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ42098368) вчинити дії по зарахуванню ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) періоду роботи в КСП «Колос» з 27.01.1995 року по 17.07.1996 року до загального трудового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ42098368) призначити ти виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 22.04.2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №204150007432 від 28.04.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та винести рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 22.04.2025 гр. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її заяви. Згідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, диплом, довідка про підтвердження стажу) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 20 років 5 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснює свої дії в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та Законів України. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Позивачка не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22.04.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Встановлено, що згідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, диплом, довідка про підтвердження стажу) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 20 років 5 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Не погодившись із вказаним рішенням позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відсутня оцінка записів у трудовій книжці позивачки, не зазначено причин неврахування періоду роботи в КСП «Колос» з 27.01.1995 року по 17.07.1996 року, не наведено висновків щодо належності чи неналежності поданих документів, а також не вказано, у чому саме полягають їх недоліки або невідповідність вимогам законодавства, тому дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 ухвалене без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без наведення мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком, що є підставою для визнання його протиправним та вважав за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
Судовим розглядом встановлено, що 22.04.2025 гр. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її заяви та з огляду на наступне:
" Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу передбаченого частинами першої-третьої цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку. Вік виходу на пенсію визначає набутий особою страховий стаж.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 - від 15 до 23 років.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).
Згідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, диплом, довідка про підтвердження стажу) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 20 років 5 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу."
З форми РС-право встановлено, що до страхового стажу позивачки не зараховано, зокрема період з 27.01.1995 по 17.07.1996.
Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_2 міститься запис №9 від 27.01.1995 про звільнення позивачки з посади головного бухгалтера КСП "Колос". Наступний запис №10 від 17.07.1996 про поновлення позивачки на посаді головного бухгалтера КСП "Колос" згідно рішення Зачепилівського районного суду.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 30.06.1995, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було поновлено на роботі у КСП «Колос», а також стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за спірний період.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено наявність трудових відносин між позивачкою та колективним сільськогосподарським підприємством «Колос» Зачепилівського району Харківської області у період з 27.01.1995 по 17.07.1996.
Водночас, як убачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 воно не містить жодних обґрунтувань, які саме періоди трудової діяльності не були зараховані до страхового стажу, з яких підстав такі періоди не враховані, а також без аналізу поданих позивачем доказів та без зазначення конкретних норм законодавства, які стали підставою для відмови. Відповідач обмежився лише зазначенням, що за наданими до заяви документами загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 5 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає, що позивачка в позові стверджує про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії по зарахуванню їй періодів роботи в КСП «Колос» з 27.01.1995 року по 17.07.1996 року до загального трудового стажу та призначити і виплатити пенсію за віком з 22.04.2025 року.
Разом з тим, як правомірно враховано судом першої інстанції, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2025 №204150007432 ухвалене без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без наведення мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки слід задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/15782/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло