про залишення позову без розгляду
13 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа №600/5991/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про зарахування до стажу служби в поліції періоду служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 14 листопада 2003 року по 31 грудня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області розглянути рапорт ОСОБА_1 про зарахування до стажу служби в поліції період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14 листопада 2003 року по 31 грудня 2022 року.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач про порушене право повинен був дізнатись 05.02.2024 року під час ознайомлення з його послужним списком, дату первинного звернення позивача з позовом (11.08.2025), що було встановлено ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 09.09.2025 по справі №600/3854/25-а.
Залишення аналогічного позову позивача без розгляду в іншій справі не перериває і не зупиняє перебігу строку на оскарження спірних дій (бездіяльності) ГУНП, оскільки за встановлених судом обставин справи (у справі №600/3854/25-а/), позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом без поважних причин, що має наслідком залишення позовної заяви без розгляду навіть після того, як суд відкрив провадження у даній справі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
09.02.2026 р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків відповідно до змісту яких позовні вимоги у справі №600/3854/25-а та позовні вимоги у справі №600/5991/25-а не є тотожними, а тому просить продовжити розгляд справи.
Дослідивши письмові докази з приводу поважності причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд робить наступні висновки.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції періоду служби у Державній виконавчій службі України з 14 листопада 2003 року по 31 грудня 2022 року.
Суд звертає увагу, що вказані правовідносини були предметом розгляду у справі № 600/3854/25-а. Зокрема позивач звертався до відповідача з позовними вимогами, відповідно до змісту яких просив :
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоду служби у Державній виконавчій службі України з 14 листопада 2003 року по 31 грудня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14 листопада 2003 року по 31 грудня 2022 року, де вислуга років на 31 грудня 2022 року складає: у календарному обчисленні - 20 (двадцять) років 07 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів, у пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 11 (одинадцять) місяців 26 (двадцять шість) днів.
При цьому, суд звертає увагу, що представником позивача в адміністративній справі № 600/5991/25-а заявлені ті ж самі позовні вимоги, хоча і сформульовані по іншому.
Так, позивачем подано до суду відповідь на звернення від 14.10.2025 про зарахування стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області.
Так листом від 14.11.2025 р. відповідачем зазначено, що позивачу надана вичерпна відповідь за вихідним номером 57004-2025 від 06.05.2025, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .
Отже, суд звертає увагу позивача, що позивачу було відомо про порушені його права 05.02.2024 згідно наказу про призначення на посаду помічника чергового чергової частини відділення поліції №4 м. Герца Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, в якому зазначений стаж служби в поліції.
Окрім того суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування стажу 17.04.2025 р. та отримав відмову у зарахуванні вказаного стажу 06.05.2025 р.
Таким чином, суд встановив, що даний позов подано до суду із пропущенням місячного строку без обґрунтувань та доказів поважності причин пропущення зазначеного строку.
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії», “Девеер проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін., які суд також враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у поданій на виконання вимог ухвали суду клопотання, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних причин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Згідно зі частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, у поданій заяві позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого законом строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Із наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.
Позивач в своєму клопотанні вказував, що ним строк на оскарження не пропущений.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім цього, згідно частин тринадцятої та п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і позивачем у клопотанні наданому на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин його пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Визнати неповажними причини строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич