з питань залишення позову без розгляду
12 лютого 2026 рокусправа № 380/21886/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши заяву відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем 18.09.2025 (вх. №74246) подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 28.05.2024 у день вибуття ОСОБА_1 з в/ч НОМЕР_1 до нового місяця служби, а саме до в/ч НОМЕР_2 , відповідачем було проведено повний розрахунок грошового забезпечення та видано грошовий атестат. Отже початок відліку строку звернення до суду є 28.05.2024, позивач звернувся до суду 03.11.2025, що свідчить про пропуск тримісячного строку звернення до суду визначеного статтею 233 КЗпП України.
Суд, розглянувши клопотання, перевіривши доводи сторін на їх обґрунтування, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові в справі №380/2355/20 від 28.05.2021.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є поведінка відповідача щодо неповноти розрахунку заробітної плати позивача при звільненні з військової служби.
Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку із проходженням позивачем публічної (військової) служби.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Стаття 233 КЗпП України (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви до суду) врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів таким чином.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (Визнана неконституційною рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025).
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, дійшов висновку про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2024 №157 ОСОБА_1 , Начальника штабу-заступника командира 2-го самохідного артилерійського дивізіону, наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.05.2024 №507 призначено на посаду Старшим інструктором відділення підготовки та оцінки дій відділу підготовки та оцінки дій військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 28.05.2024
Тобто, ОСОБА_1 у відповідності до наказу від 21.05.2024 №507 направлено для подальшого проходження служби у військову частина НОМЕР_2 .
Вказане свідчить, що станом на момент звернення до суду позивач є діючим військовослужбовцем.
Суд звертає увагу, що рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України частину 1 статті 233 КЗпП України, яка регулює питання строку звернення до суду про стягнення заробітної плати для діючих військовослужбовців.
Отже, за наслідками прийняття рішення Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 на діючих військовослужбовців не поширюється тримісячний строк звернення до суду після отримання ним інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 зазначив, що стаття 123 КАС України допускає поновлення строків звернення до суду, якщо заявник доведе поважність причин їх пропуску. Військова мобілізація та участь у бойових діях можуть бути визнані такими поважними причинами, якщо ці обставини об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.
Так, Верховний Суд у пункті 57 постанови вказав, що проходження військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин: обмеження доступу до правової допомоги - військовослужбовці можуть перебувати у віддалених або небезпечних місцях, де неможливо отримати правову допомогу або підготувати документи для звернення до суду; виконання службових обов'язків - служба у Збройних Силах України, особливо в умовах воєнного стану, передбачає повну концентрацію на виконанні військових завдань, що може унеможливлювати звернення до суду; повага до особливого статусу -військовослужбовці, виконуючи свій конституційний обов'язок, мають право на захист від невиправданого обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124 та 129Конституції України; фактор часу - участь у тривалих військових операціях, навчаннях або відрядженнях може суттєво ускладнювати дотримання строків, передбачених законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 183, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О. П.