12 лютого 2026 року Справа № 280/504/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про скасування постанови
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 14.01.2026 ВП №78417428 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100,0 грн. скасувати;
стягнути з Відповідача судовий збір в сумі 2662,4 грн, сплачений за подачу адміністративного позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 зобов'язано перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Вказане рішення було виконано Головним управлінням, про що було повідомлено в рамках виконавчого провадження № 78417428. Постанова про накладення штрафу винесена у зв'язку з невиконанням, на думку старшого державного виконавця, рішення суду, а саме: «Боржник зазначає у виплатних реквізитах прізвище, в зв'язку з чим платіж повертається Нацбанком». В той же час Боржником було повідомлено старшого державного виконавця, що на виконання судового рішення від 04.11.2024 у справі №280/5828/24 Головним управлінням перераховано розмір та поновлено пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з дати припинення, тобто, з 01.05.2018. Розмір пенсії ОСОБА_1 після поновлення та перерахунку склав 1452,00 грн, в подальшому змінювався та, починаючи з 01.03.2025, склав 3323,00 грн. Внаслідок перерахунку пенсії Головним управлінням за період з 01.05.2018 по 31.07.2025 нараховано борг в сумі 201138,00 грн. Станом на 31.08.2025 сума боргу складає 204461,00 грн. ОСОБА_1 за матеріалами пенсійної справи є внутрішньо переміщеною особою та виїхала на постійне місце проживання з України до Ізраїлю, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №000015236 від 27.10.2016. Суму боргу за період з 01.05.2018 по 31.08.2025 в розмірі 204461,00 грн включено до переліку боргів ВПО відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165. З 01.04.2021 кошти на виплату пенсій, в тому числі за рішеннями суду, перераховуються безпосередньо Пенсійним фондом України на поточні рахунки пенсіонерів без їх зарахування до Головного управління. Головним управлінням було здійснено виплату поточного розміру пенсії ОСОБА_1 за вересень 2025 року через АТ «Ощадбанк» в сумі 3323,00 грн на рахунок, поданий за заявою представника UA65328845000002 6204509654967, проте сума поточної пенсії за вересень 2025 року в розмірі 3323,00 грн була повернута банком у зв'язку з невідповідністю рахунку реквізитам пенсіонера по прізвищу, імені, побатькові. Таким чином, рішення суду від 04.11.2024 у справі №280/5828/24 виконано Головним управлінням відповідно до покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Всі підтверджуючі документи повного виконання рішення суду було надано в рамках виконавчого провадження. Старший державний виконавець в оскаржуваній постанові безпідставно та незрозуміло зазначає, що відповідач зазначає у виплатних реквізитах прізвище (не зрозуміло, а що не повинен зазначати?), в зв'язку з чим платіж повертається Нацбанком (при цьому - в Нацбанк платіж не направлявся). Позивач вважає, що старший державний виконавець Відділу довільно та упереджено, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» зробив висновок про невиконання рішення суду у справі № 280/5828/24 та виніс оскаржувану постанову. При цьому, старший державний виконавець не наводить доводів, в чому саме полягає, на його думку, невиконання судового рішення. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 . Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 78417428.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно заяви стягувача, пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником не виплачено. Управління зазначає у виплатних реквізитах прізвище, в зв'язку з чим платіж повертається Нацбанком. Поважних причин невиконання рішення у встановлений виконавцем строк у листах боржника не зазначено. Зазначає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено. Позивач не скористався своїми правами боржника, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не звернувся до державного виконавця в порядку ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду в порядку ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно, керуючись вимогами ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про накладення штрафу на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 5100,00 грн. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі №280/5828/24 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - Акерман Олега Матвійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №280/5828/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в адміністративній справі №280/5828/24, - залишено без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в адміністративній справі №280/5828/24, - залишено без змін.
24.06.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78417428 з примусового виконання виконавчого листа №280/5828/24, виданого 03.06.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
12.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зупинення виконавчого провадження №78417428, відкрите на підставі рішення суду від 04.11.2024 по справі №280/5828/24 до отримання доступу до макетної обробки пенсійної справи стягувача.
Листом від 08.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що на виконання рішення суду по справі №280/5828/24 Головним управлінням поновлено ОСОБА_1 нарахування пенсії з 01.05.2018. Донарахована сума пенсії за період з 01.05.2018 по 31.07.2025 у сумі 201138,00грн внесено до Реєстру судових рішень (№2532369). Поточна пенсія стягувача за вересень 2025 року у розмірі 3323,00грн згідно заяви від 25.04.2024 була перерахована на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк». Але, вказана сума пенсії повернута банком у зв'язку з невідповідністю реквізитам пенсіонера по ПІБ. З огляду на викладене рішення у справі №280/5828/24 виконане Головним управлінням в межах покладених судом зобов'язань та з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
14.01.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. винесено постанову про накладення штрафу ВП №78417428, якою на боржника за невиконання рішення без поважних причин накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. При цьому в обґрунтування оскаржуваної постанови державний виконавець зазначив наступне:
«… Станом на сьогодні рішення не виконано. Згідно заяви стягувача, пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником не виплачено. Управління зазначає у виплатних реквізитах прізвище, в зв'язку з чим платіж повертається Нацбанком.
Поважних причин невиконання рішення у встановлений виконавцем строк у листах боржника не зазначено. Своїм правом, передбаченим КАС України, звернутися до адміністративного суду щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлянає виконанню; відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання (дії) судового рішення; роз'яснення судового рішення тощо - боржник не скористався. …».
Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу від 14.01.2026, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Разом з тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що штраф до позивача застосований не з підстав відсутності бюджетних призначень чи неможливості фінансування виплат, а у зв'язку з невиконанням у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, оскільки фактичного перерахування пенсійних коштів на рахунок стягувача не відбулося, а платіж був повернутий банківською установою через невідповідність реквізитів отримувача.
Отже, предметом перевірки державного виконавця в межах виконавчого провадження була наявність/відсутність факту виконання рішення суду саме у спосіб, визначений виконавчим документом, та у встановлений строк. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надано доказів проведення виплати пенсії ОСОБА_1 на вказаний нею банківський рахунок.
З матеріалів справи, судом установлено, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області неналежно виконало судове рішення.
Оскільки органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду у спосіб, встановлений судом, тому доводи позивача про повне фактичне виконання рішення суду, зокрема, до прийняття постанови від 14.01.2026 ВП №78417428 про накладення штрафу, не знаходять підтвердження.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, та відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підстав для її скасування не вбачається.
Доказів протилежного позивачем під час розгляду справи не надано та судом не встановлено.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245, 250, 271, 287 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.02.2026.
Суддя Ж.М. Чернова