12 лютого 2026 року Справа № 280/10526/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор»
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 02.2022 № 168;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період, з 24.02.2022 по 08.07.2022 у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
зобов'язати відповідача нарахувати га виплатити позивачу додаткову винагороду у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна;
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення з 19.08.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 19.08.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розмір)' прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації і а невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), ос» врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого етапом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01 2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої о станом па 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого етапом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року набув права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно у період з 24.02.2022 по 08.07.2022 та у розмірі 30000 грн пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць у період з 08.07.2022 по 18.10.2022. Також, позивач зазначає про те, що відповідач протиправно не здійснив виплату йому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби. Окрім того, вказує, що у період з 19.08.2021 по 12.05.2023 його грошове забезпечення та інші додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з наказами: №94/ ОС-22 від 26.05.2022, №156/ОС-22 від 18.08.2022, №176/ОС-22 від 23.09.2022, №204/ ОС-22 від 26.10.2022 позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди. Звертає увагу суду на те, що з 24.02.2022 додаткова винагорода нараховувалась і виплачувалась особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Враховуючи викладене, помилковими є доводи позивача, що він мав право на отримання 30000 грн. щомісячно, в незалежності від часу проходження служби. Щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби, повідомляє, що виплата такої допомоги не була здійснена у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань. Окрім того, вказує, що посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами представника позивача, викладеними у відзиві на позов.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Позивач в період з 19.08.2021 по 23.10.2025 працював в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора 1-ї категорії відділу режиму і охорони державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
Позивач зазначає, що в період з 24.02.2022 по 08.07.2022 мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, оскільки ніс службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», а в період з 08.07.2022 по 18.10.2022 мав право на отримання додаткової винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, оскільки ніс службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби, що розташовані в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Однак, така додаткова винагорода позивачу або виплачувалась не у повному обсязі, або не виплачувалась взагалі.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з довідкою про грошове забезпечення, позивачу за період з 19.08.2021 по 23.10.2025 спірна винагорода виплачувалась пропорційно відпрацьованому часу лише за декілька місяців: травень 2022 року - 16706,34 грн, серпень 2022 року - 11389,50 грн, вересень 2022 року - 4838,40 грн., жовтень 2022 року - 2419,20 грн.
Згідно наказу начальника СІЗО № 94/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.05.2022 за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода у сумі 1160,64 грн., передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (26 годин несення служби). З 01.03.2022 по 31.03.2022 за 214 годин несення служби позивачу нараховано кошти у сумі 8628,48 грн., з 01.04.2022 по 25.04.2022 за 166 годин несення служби позивачу нараховано кошти у сумі 6917,22 грн. В загальному розмірі за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 позивачу нараховано кошти у сумі 16 706,34 грн.
Наказом начальника СІЗО № 156/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 18.08.2022 за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу за 34 години несення служби - 1416,78 грн; з 01.05.2022 по 31.05.2022 за 206 годин несення служби - 8305,92 грн.; з 01.06.2022 по 06.06.2022 за 40 годин несення служби - 1666,80 грн.
Наказом начальника СІЗО № 176/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 23.09.2022 за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу за 120 годин несення служби у розмірі 4838,40 грн.
Наказом начальника СІЗО № 204/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.10.2022 за період з 01.08.2022 по 09.08.2022, з 23.08.2022 по 31.08.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (60 годин несення служби) у розмірі 2419,20 грн.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у повному розмірі до 30000 грн за період з 24.02.2022 по 18.10.2022 у відповідності до пункту 1 постанови КМУ №168, невиплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна, а також щодо неповного нарахування та виплати усіх сум грошового забезпечення у період з 19.08.2021 по 12.05.2023, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
14 березня 2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 воєнний стан на території України продовжено з 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
18 квітня 2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
17 травня 2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року № 400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до постанови КМУ № 217 від 07 березня 2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 217 від 07 березня 2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з постановою КМУ № 350 від 22 березня 2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «,а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 350 від 22 березня 2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ № 754 від 01 липня 2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова» які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 754 від 01 липня 2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ № 793 від 07 липня 2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»:
«У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07 липня 2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Суд зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Розмір додаткової винагороди особам рядового та начальницького складу, які несуть службу в органах та установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2023 року в справі № 260/3564/22, яка є зразковою справою для подібних правовідносин та є обов'язковою для застосування.
Враховуючи зазначене, позивач має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 відповідачем нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно відпрацьованому часу несення служби, а тому, позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Також, відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.07.2022 по 18.10.2022, оскільки постановою КМУ № 754 від 01 липня 2022 року, внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Зважаючи на положення статті 58 Конституції України, вищезазначені рішення Конституційного Суду України, положення постанови КМУ № 754 мають застосовуватися після її офіційного опублікування, тобто з 08 липня 2022 року.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами (далі Порядок №578).
Відповідно до пункту 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно з пунктом 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Пунктом 60 Порядку №578 передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Згідно з довідкою відповідача, доданою ним до відзиву на позов, позивачу на підставі наказу про звільнення від 23.10.2025 за № 240/ОС-25 нараховано компенсацію за своєчасно не отримане речове майно у розмірі 11 684,67 грн.
З урахуванням відзиву на позов, виплата вищезазначеної компенсації станом на дату подання відзиву на позов, не здійснена у зв'язку із відсутність коштів.
Зважаючи на те, що позивачу нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно, проте не здійснено її виплату, суд приходить до висновку про допущення Державною установою «Запорізький слідчий ізолятор» протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби.
З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимог щодо нарахування у та виплати усіх сум грошового забезпечення у період з 19.08.2021 по 12.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного року, то суд виходить із наступного.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Поряд з цим, Верховний Суд, у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 14 вересня 2022 року у справі №500/1886/21 вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах зазначав, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також варто зауважити, що згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Однак, Закон України від 14 листопада 2019 року №294-IX (далі - Закон №294-IX) "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-IX (далі - Закон №1082-IX) "Про Державний бюджет України на 2021 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року - набрання чинності Законами №294-IX, №1082-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що положення пункту 4 постанови №704 в частині встановлення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. До спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №294-IX та Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому суд зазначає, що починаючи з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яка передбачає, що розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на початок дії редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, перерахунок грошового забезпечення позивача, враховуючи початок проходження ним служби, має бути здійснено з 19.08.2021.
Враховуючи вказане, вимоги щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за період з 19.08.2021 по 12.05.2023, підлягають задоволенню. Грошова допомога для оздоровлення та інші щомісячні види грошового забезпечення позивача, виплачені їй у спірний період також підлягають перерахунку.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69011, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, буд.36, код ЄДРПОУ 08563553) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби.
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Визнати протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошовою забезпечення з 19.08.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період, додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої о станом на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.08.2021 по 31.12.2021, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів і ротового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України па 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошовою забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошовою забезпечення з 01.01.2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), осі врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленою станом на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошової о забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова