23 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/8522/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - не з'явився;
представник позивача - Насальська Г.О.;
представник відповідачів - Карунік С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 в особі представниці Насальської Ганни Олександрівни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, а саме:
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 01.04.2025 № 2140/кп Про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 у вигляді - суворої догани;
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 18.03.2025 № 1817/кп на підставі якого солдат ОСОБА_1 позбавлений додаткової винагороди за період з 01.03.2025 по 31.03.2025;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячну премію за березень 2025 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та додаткову винагороду за березень 2025 року, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 40 коп.;
Витребувати з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України копію Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1817/кп від 18.03.2025 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що при винесенні командиром військової частини НОМЕР_1 наказу № 2140/кп від 01 квітня 2025 року та наказу №1817/кп від 18.03.2025 факт порушення Позивачем військової дисципліни не підтверджено належними та допустимими доказами, вина Позивача не доведена. Службове розслідування не проводилося, письмові пояснення у Позивача не відбиралися. Єдиним документом, покладеним в основу Наказу № 2140/кп від 01.04.2025, є протокол про адміністративне правопорушення, провадження за яким Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року було закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Про порушення Позивачем військової дисципліни на підставі Наказу №1817/ кп від 18.03.2025 Позивачу взагалі невідомі обставини. Таким чином, Відповідач діяв без належних правових підстав, а оскаржувані Накази є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 12.12..2025 року.
11.06.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову зазначає, що командиром 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 №329 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення №178, вчинене солдатом ОСОБА_1 . В подальшому, постановою Вільнянського районного суду Запорізької області закрито провадження у справі №314/1693/25 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення за відсутністю події та складу правопорушення, так як в протоколі не зазначено місце вчинення правопорушення, що є обов'язковим елементом складу правопорушення (його об'єктивної сторони). зазначає, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, підпису протоколу та отримання другого примірника, що засвідчено в протоколі військовослужбовцями свідками: 1)лейтенантом ОСОБА_3 ; 2)старшим сержантом ОСОБА_4 . Однак, зазначені обставини не звільняють позивача від дисциплінарної відповідальності відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. На підставі викладених положень законодавства командир військової частини видав наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №2140 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 ". Варто зазначити, що підставою видання такого наказу є протокол та долучені до нього документи (докази) про вчинене правопорушеня. Зокрема, командиром 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини майором ОСОБА_2 складено Акт фіксації відмови від медичного огляду з
метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого солдат ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП.
01.12.2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в яких зазначила, що фактичні обставини, встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №314/1693/25 у Вільнянському районному суді Запорізької області 22.05.2025, спростували дані, наведені як у протоколі, так і у спірному Наказі № 2140/кп від 01.04.2025.
19.12.2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме відезапису, який оглянутий у судовому засіданні.
В той же день, представник позивача подала до суду заперечення на клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05 березня 2022 року по 16 червня 2025 року перебував на військовій службі за мобілізацією.
Командиром 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 №329 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення від 26.03.2025 року №178, вчинене солдатом ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 року, за порушення вимог ст. 6, 11, 13, 16, 127, 128, 241 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, позбавлено премії за березень місяць 2025 року та не включено до наказу про виплату додаткової винагороди за березень місяць 2025 року, передбаченої Постановою №168 від 24.02.2022 року.
Судом встанволено, що Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.06.2025 року закрито провадження у справі №314/1693/25 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП України, за відсутністю події та складу правопорушення.
Аналізуючи вказану постанову, суд вказує на , що провадження у справі закрито, так як в протоколі №178 не зазначено місце вчинення правопорушення, що є обов'язковим елементом складу правопорушення (його об'єктивної сторони).
Представник позивача вказує на те, що факт порушення Позивачем військової дисципліни не підтверджено належними та допустимими доказами, вина Позивача не доведена. Службове розслідування не проводилося, письмові пояснення у Позивача не відбиралися. Єдиним документом, покладеним в основу Наказу № 2140/кп від 01.04.2025, є протокол про адміністративне правопорушення, провадження за яким Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року було закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, відповідач вказує на те, що зазначені обставини не звільняють позивача від дисциплінарної відповідальності відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
В розумінні частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.
Варто зазначити, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Пунктом 2 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1,3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
За приписами пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються серед інших за таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання-за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункт 8 розділу XVI Порядку № 260).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у перірп/2013).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 2-1 Постанови №168 зазначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Виплата додаткової винагороди врегульована розділом XXXIV Порядку №260, згідно з пунктом 2 якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
За приписами пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема, які: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Отже, підставою для невиплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Судовим розглядом встановлено, що 25.03.2025 року в місці тимчасової дислокації підрозділу було запропоновано позивачу пройти медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, на що військовослужбовець відмовився від
проходження медичного огляду. Позивач відмовився від проходження медичного огляду в присутності свідків не аргументуючи причин своєї відмови. Вказаними Свідками зазначено лейтенанта ОСОБА_3 та старшого сержанта ОСОБА_4 . В своїх поясненнях свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що 25.03.2025 року о 07 год. 30 хв., солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, млява річ, хитка хода, поведінка, яка не відповідає наявній обстановці, відмовився вибути до КНП "Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціальнозначущих хвороб" ЗОР м. Запоріжжя з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в їх присутності.
Так, суд вказує на те, що відносини між державою в особі її органів та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби регламентовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, «Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-XIV), «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV) та «Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно статті 13 Статуту внутрішньої служби закріплено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
За змістом статті 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Позиція позивача зводиться до того, що у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплати додаткової винагороди і премії за березень 2025 року немає.
Однак, суд зауважує, що представниками військової частини позивачу були забезпечені умови для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, позивач не скористався такою можливістю та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Варто зазначити, що відповідно до абзацу 9.8 пункту 9 Окремого доручення № 912/з/29, прийнятого з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн не включаються військовослужбовці, які прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані. При цьому, додаткова винагорода не виплачується за цілий місяць, в якому здійснено таке порушення. Аналогічні положення щодо нарахування та виплати премії містяться у Порядку № 260 - щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Таким чином, позбавлення військовослужбовців премій та додаткових винагород внаслідок скоєння ними таких правопорушень є правомірним реагуванням командування.
Суд наголошує, що військова служба є службою особливого характеру, а військовослужбовці в силу свого статусу повинні беззаперечно дотримуватися встановленого порядку проходження такої служби та службової дисципліни, особливо в умовах воєнного стану. Виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння є грубим порушенням військової дисципліни.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.06.2025 (справа №314/1693/25), провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії №178 від 26.03.2025 було закрите за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із суті спірних правовідносин, в межах розгляду цієї справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 804/4245/17 дійшов висновків, що адміністративний суд в силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів адміністративного провадження.
Отже, адміністративний суд повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 КАС України).
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №904/1427/21.
В контексті встановлених обставин даної справи, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного, однак не спростовує факту вживання позивачем алкогольних напоїв під час перебування на службі.
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі № 480/3950/18, від 29 листопада 2019 року у справі №824/832/18-а, від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП). Стаття 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.
Водночас Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Оцінюючи аргументи представника позивача щодо закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на спростування факту перебування у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби, суд зазначає, що місцевий загальний суд прийняв це рішення, виходячи із наведеної ним оцінки процедурних аспектів оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та інших зібраних у справі 314/1693/25 доказів.
Разом з тим, стандарти доказування в дисциплінарному провадженні та у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, як і інші аспекти процедури притягнення до цих видів юридичної відповідальності, є різними.
Відтак, суд вказує на те, що постанова про закриття адміністративного провадження від 18.06.2025 у справі №314/1693/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 КУпАП доводить відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, проте не є беззаперечним доказом на спростування факту перебування позивача за місцем тимчасового розташування військової частини із ознаками алкогольного сп'яніння.
Суд враховує те, що представниками військової частини позивачу були забезпечені умови для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, позивач не скористався такою можливістю та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що зафіксовано відповідним актом від 25.03.2025 року. Вказана відмова позивача розцінена як автоматичне визнання провини стосовно вчинення ним адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскаржуваний наказ відповідача від 01.04.2025 за №2140/кп відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України.
Що стосується наказу №1817/кп від 18.03.2025 року, то суд констатує, що такий не стосується позивача, зазначений помилково, тож відсутні підстави для його скасування.
Суд наголошує, що підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди та премії за березень 2025 року є оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 року за №2140/кп.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2026 року, після виходу судді із відпустки.
СуддяС.А. Гебеш