13 лютого 2026 рокуСправа №160/27761/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією.
Скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №296 від 05.10.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24 набрало законної сили 21.10.2025.
Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 задоволено частково заяву представника позивача адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича про забезпечення позову у справі №160/27761/24. Заборонено Військовій частині НОМЕР_2 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії.
В ході контролю за виконанням судового рішення у справі №160/27761/24 встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, суб'єктами владних повноважень не виконано.
Попри встановлення судом порушення процедури мобілізації, відповідачами не відновлено становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення його прав.
Також, в порушення вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 18.10.2024, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Генерального штабу від 14.11.2024 №300/У/2268/1/дск було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2024 №345.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) відомості щодо проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) у військовій частині НОМЕР_1 .
07 січня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) надійшла інформація про юридичну адресу та ідентифікаційний код зазначеної військової частини разом з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №93 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .
06 лютого 2026 року через підсистему "Електронний суд" від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від 05.02.2026 про роз'яснення судового рішення у справі №160/27761/24, в обґрунтування чого зазначено, що без роз'яснення рішення суду військовій частині важко його виконати, існує значна ймовірність неправильного його виконання.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 просить роз'яснити таке:
яку конкретну правову підставу, передбачену ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" має бути вказано у наказі командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з вйськової служби;
якими нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 повинна керуватися військова частина НОМЕР_1 при реалізації рішення суду, направленого на звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини;
який порядок нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, враховуючи правову підставу звільнення, визначену судом;
чи передбачає судове рішення "автоматичне" (без видання відповідних наказів командиром військової частини) звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення суду та чи потрібні додаткові дії з боку позивача (подача рапортів, видання наказу про звільнення з військової служби тощо) для реалізації цього аспекту;
якщо наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 " в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією визнано незаконним, а всі подальші накази щодо проходження ОСОБА_1 військової служби є похідними від протиправного наказу, чи варто скасовувати наказ про зарахування згаданого військовослужбовця до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всі подальші накази стосовно останнього за весь період проходження військової служби в складі військової частини НОМЕР_1 .
Ознайомившись із заявою про роз'яснення судового рішення, суд вважає що вона не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 254 КАС України, серед іншого, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Суд зазначає, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим КАС України не містить, а зі змісту приписів ст. 254 цього Кодексу вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
У п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд вказує на те, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які повинні здійснювати його виконання.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013р. зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Суд також зазначає, що підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз'яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Відтак, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що ст. 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду.
Отже, з системного аналізу даної норми вбачається, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом - відсутністю причинно-наслідкових зв'язків у межах документу, невідповідності мотивувальної частини рішення його резолютивній частині; недотриманням вимог ясності, яке полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення та визначеності рішення.
Суд зазначає, що представник військової частини НОМЕР_1 у своїй заяві просить суд не роз'яснити рішення суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24, а встановити порядок його виконання.
Це вбачається, зокрема, із наведених у заяві питань, які представник військової частини НОМЕР_1 просить суд роз'яснити, серед іншого, чи передбачає судове рішення "автоматичне" (без видання відповідних наказів командиром військової частини) звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення суду та чи потрібні додаткові дії з боку позивача (подача рапортів, видання наказу про звільнення з військової служби тощо) для реалізації цього аспекту.
Крім того, військова частина фактично просить суд не роз'яснити рішення, а надати консультацію, ще й стосовно питань, які не були предметом розгляду у справі, до прикладу, щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні.
Попри зазначене, суд вказує, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, обов'язковість виконання якого гарантовано ст. 129-1 Конституції України.
Натомість, визначені у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підстави для звільнення з військової служби стосуються категорії військовослужбовців, які були призвані на військову службу з дотриманням процедури.
Визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 " в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією, не спростовує факту проходження ОСОБА_1 військової служби.
Визначення поняття початку та закінчення проходження служби міститься в ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За таких умов підстави для роз'яснення рішення суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24 в порядку, передбаченому статті 254 КАС України відсутні, оскільки зазначене рішення є цілком обґрунтованим та зрозумілим, а зміст резолютивної частини судового рішення повністю розкрито змістом його мотивувальної частини, у зв'язку з чим зазначене рішення суду роз'яснення не потребує.
Суд наголошує, що відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Також, як вже вказано судом, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .
Відтак, суд вказує, що обов'язок звільнити ОСОБА_1 з військової служби перейшов саме до Військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку із вчиненими судом процесуальними діями щодо заміни відповідача у справі та з огляду на переконливе і зрозуміле викладення змісту рішення суду останнє роз'яснення не потребує.
Керуючись статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2026 про роз'яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, - відмовити.
Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та п. 16 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя А.О. Сластьон