13 лютого 2026 р. Справа № 120/14209/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 Національної нвардії України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
09.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Катрича П.С., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач-1) та військової частини НОМЕР_1 Національної нвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 або відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 "Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією" в частині, що стосується позивача;
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 № 291 в частині, що стосується зарахування позивача на військову службу за призовом у воєнний час;
- зобов'язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу частини та звільнити його з військової служби.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
14.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові.
Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що відзив поданий з пропущенням строку, встановленого ухвалою суду для його подання, без наведення поважних причин такого пропуску та без подання клопотань про його поновлення, а тому підлягає залишенню без розгляду, а справа - вирішенню за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 13.02.2026 відзив відповідача-2 залишено без розгляду, а справу вирішено розглядати за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу № 138 від 14.08.2024, виданого на підставі Правил прийому до Відокремленого структурного підрозділу "Барський фаховий коледж транспорту та будівництва Національного транспортного університету" у 2024 році та рішення приймальної комісії, оформленого протоколом № 26 від 14.08.2024, ОСОБА_1 зараховано з 01.09.2024 студентом І курсу очної (денної) форми здобуття освіти за спеціальністю 193 "Геодезія та землеустрій" за кошти фізичних та/або юридичних осіб згідно з додатком до наказу.
Відповідно до довідки про здобувача освіти, сформованою за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_1 навчається у Відокремленому структурному підрозділі "Барський фаховий коледж транспорту та будівництва Національного транспортного університету". Рівень освіти - фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіти - денна, спеціальність - 193 "Геодезія та землеустрій". Дата початку здобуття освіти - 01.09.2024, дата завершення навчання - 01.07.2027. Підставою для зарахування є наказ № 138 від 14.08.2024.
Як зазначається у позовній заяві, 24.09.2025 позивача ОСОБА_1 було доставлено для проходження медичного огляду до військово-лікарської комісії з подальшим оформленням мобілізації. При цьому позивач стверджує, що він повідомляв працівників ТЦК та СП про наявність у нього підстав для відстрочки, оскільки проходить денну форму навчання у закладі освіти та, на його думку, не підлягає призову під час мобілізації.
Довідкою ВЛК № 2025-0924-1347-2694-3 від 24.09.2025 на підставі статті 42в графи ІІ Розкладу хвороб позивача ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Після проходження військово-лікарської комісії, того ж дня на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов під час мобілізації позивача було направлено до військової частини, а в подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 № 291, зараховано до списків особового складу і визнано таким, що приступив до виконання обов'язків військової служби.
Позивач не погоджується з правомірністю його мобілізації, а тому через представника щвернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі ? Закон № 389-VIII) воєнний стан ? це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 2110.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:
мобілізація ? комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період ? період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Позивач стверджує, що до винесення спірних наказів про призов на військову службу під час мобілізації, він повідомляв працівників ТЦК та СП про наявність у нього підстав для відстрочки, оскільки він проходить денну форму навчання у закладі освіти та, на його думку, не підлягає призову під час мобілізації.
Разом з тим суд враховує, що реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації здійснюється у порядку, встановленому законодавством, і саме військовозобов'язаний повинен, за наявності у нього законних підстав для отримання відстрочки, вживати невідкладних заходів для її оформлення у визначеному порядку.
Так, з 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі ? Порядок № 560 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії ? керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії ? представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів ? голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Пункт 60 Порядку № 560 установлює, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі:
подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);
надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;
отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
Судом встановлено, а стороною позивача не заперечується, що станом на 24.09.2025 позивач не звертався у встановленому законодавством порядку щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і чинної відстрочки не мав.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що до вказаної дати позивач подавав на ім'я голови відповідної комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про надання відстрочки разом із документами, що підтверджують право на неї, чи зробив це в інший допустимий спосіб.
У цьому контексті суд наголошує, що хоча Закон № 3543-XII встановлює підстави для відстрочки, Кабінет Міністрів України, діючи на підставі та на виконання законів (зокрема Закону № 3543-XII та Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), уповноважений встановлювати порядок проведення призову та, відповідно, механізми реалізації прав громадян у цьому процесі.
Порядок № 560 є діючим підзаконним нормативно-правовим актом, який деталізує процедуру отримання відстрочки і його дотримання є обов'язковим як для військовозобов'язаних, так і для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Реалізація права на відстрочку здійснюється шляхом подання особою відповідної заяви та документів і прийняття за результатами їх розгляду рішення комісією, яке оформлюється протоколом та підтверджується видачею довідки встановленої форми. До моменту прийняття такого рішення особа не вважається такою, що має оформлену відстрочку, а тому не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, позивач був зобов'язаний реалізувати таке своє право шляхом звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком № 560.
Разом з тим під час розгляду справи встановлено, що на момент проходження 24.09.2025 медичного огляду у ВЛК та вирішення питання щодо можливості призову на військову службу, позивач не мав належним чином оформленого рішення про надання відстрочки. Також позивач не довів, що звертався із заявою про її оформлення до призову і що на момент призову відповідна заява перебувала на розгляду в комісії, але не була розглянута.
Крім того суд враховує, що довідкою ВЛК № 2025-0924-1347-2694-3 від 24.09.2025 позивача визнано придатним до військової служби і цей висновок позивач у встановленому порядку не оскаржив, доказів неправомірності чи недійсності даного рішення ВЛК у матеріалах справи немає.
За наведених обставин у суду відсутні підстави вважати протиправним прийняття відповідачем-1 наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, а відповідачем-2 ? наказу від 25.09.2025 № 291 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 в справі №200/4189/22 звернув увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі № 160/10728/23.
Суд зауважує, що після мобілізації виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ № 1153/2008. Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) є можливим лише на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Водночас при вирішенні справи суд не бере до уваги доводи позивача щодо незаконного затримання його працівниками ТЦК 24.09.2025. Якщо позивач вбачає у діях конкретних посадових осіб ознаки кримінального правопорушення, це підлягає перевірці у межах кримінального провадження, а не адміністративної справи щодо оскарження спірних наказів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Відтак, перевіривши основні доводи позивача та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Водночас факт неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов суд розцінює як неналежне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, що однак не може бути кваліфіковано як визнання позову, зважаючи на те, що відсутність відзиву не впливає на можливість вирішення справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Ураховуючи вимоги статті 139 КАС України та результати вирішення справи, позивач втрачає право право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Катрич Павло Степанович (РНОКПП НОМЕР_4 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС);
3) відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 );
4) відповідач-2: військова частина НОМЕР_1 Національної нвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повне рішення суду складено 13.02.2026.
Суддя Сало Павло Ігорович