м. Вінниця
13 лютого 2026 р. Справа № 120/16361/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70 % грошового забезпечення свого батька ОСОБА_2 .
Ухвалою від 28.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, не заперечуючи самого права позивача на отримання відповідного виду пенсії, відповідач зазначив, що призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за особу, зниклу безвісти за особливих обставин, буде розглядатись з дати подання заяви.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження від 18.10.2004 (а.с. 10).
23.07.2025 під час виконання завдань із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони зник батько позивача - капітан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_1 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім'ї №6491 (а.с. 12).
27.07.2025 по даному факту Вінницьким РУП ГУНП у Вінницькій області зареєстроване кримінальне провадження №12025020040000485, що підтверджується витягом з ЄРДР (а.с. 13).
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здобувачем освітнього ступеня «бакалавр» 3-го курсу денної форми навчання за спеціальністю «Право» освітня програма «Право» та навчається за договором про надання платної освітньої послуги на факультеті економіки, менеджменті та права Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ. Термін навчання з 14.09.2022. Дана обставина підтверджується довідкою №287 від 11.08.2025 (а.с. 11).
Оскільки позивач має статус студента та не досяг 23 річного віку, то, як встановлено зі змісту позову, він вважає, що набув право на призначення пенсії у разі втрати годувальника.
В серпні 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с. 3). До заяви позивач додав копії наступних документів: копію паспорта заявника; копію свідоцтва про народження; копію довідки про навчання; копію сповіщення сім'ї; копію витягу з ЄРДР; копію довідки про грошове забезпечення; копію ідентифікаційного коду.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви від 21.08.2025, відповідач листом від 16.09.2025 за №11630-9868/Ш-02/8-0200/25, з посиланням на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, окрім іншого, повідомив позивачу, що призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за особу, зниклу безвісти за особливих обставин, буде розглядатись з дати подання заяви.
Розцінюючи отриманий лист відповідача, як відмову у призначенні та виплаті пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70 % грошового забезпечення свого батька ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені ст. 29 Закону № 2262-XII.
Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
В абзаці першому ст. 30 Закону України № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Отже, за загальним правилом право на пенсію у зв'язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.
Водночас згідно з частиною другою статті 30 Закону № 2262-XII незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Частиною шостою статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що позивачу, станом на момент звернення із заявою до ГУ ПФУ у Вінницькій області виповнилось 20 років. ОСОБА_1 є здобувачем освітнього ступеня «бакалавр» 3-го курсу денної форми навчання за спеціальністю «Право» освітня програма «Право» та навчається за договором про надання платної освітньої послуги на факультеті економіки, менеджменті та права Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ. Термін навчання з 14.09.2022.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_1 , його батьком є ОСОБА_2 , який 23.07.2025 під час виконання завдань із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім'ї №6491.
Статтею 36 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
За приписами частини першої статті 45 Закону № 2262-ХІІ сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Згідно п. "б" ч. 2 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов до переконання, що позивач відноситься до категорії осіб визначених ст. 30 Закону № 2262-XII та, відповідно має право на призначення пенсії по втраті годувальника за Законом № 2262-XII в розмірі 70 % грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо неналежного оформлення поданої позивачем заяви від 21.08.2025, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Відповідно до п. 11 Розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються вказаний у п. 1, 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1. Так, під час подання особою заяв, передбачених пунктами 2, 3 розділу І цього Порядку, пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини.
Також, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Додатково передбачені й інші документи залежно від категорії осіб, про яких йде мова у ст. 30 Закону № 2262-XII.
Аналіз наведених правових норм показав, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
В даному випадку, серед переліку документів, який наведений у заяві від 21.08.2025, відсутні документи визначені п. 1, 2, 6 п. 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою дозвільної форми, в якій просив відповідача виплачувати пенсію в разі втрати годувальника.
Виходячи із змісту позовних вимог позивач фактично просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відмові у призначенні пенсії по втраті годувальника, проте, подана позивачем до органу Пенсійного фонду України заява довільної форми не відповідає зразку заяви, що встановлений додатком №1 до Порядку № 3-1 та не містить всіх необхідних для вирішення питання про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Листом від 16.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області роз'яснено позивачу, про те, що враховуючи інформацію надану позивачем у зверненні, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за особою, зниклою безвісти за особливих обставин, буде розглянуто з дати подання заяви.
Отже, виходячи з викладеного, суд звертає увагу, що однією з основних умов для призначення пенсії є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком № 3-1 та наданням наведеного необхідного пакету документі.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з заявою про призначення пенсії встановлено зразка. Надання позиваче заяви невстановленого зразка та за відсутності повного пакету документів не спричиняє обов'язку у суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок призначеної пенсії.
Таким чином, відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, прийняття якого передбачено приписами Закону 2262, не приймалось та жодних дій щодо такої відмови не вчинялось.
Суд звертає увагу на те, що зазначений лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем порушено процедуру звернення щодо призначення пенсії, тому, як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправної відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника та зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
При цьому суду звертає увагу позивача, що він вправі повторно звернутися до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії, яка відповідає вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 із наданням повного пакету документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна